Наскільки вічні вічні муки
Недільна бесіда з творів преподобного Ісаака Сиріна.
Спори, пов'язані з вченням авви Ісаака Сиріна
Доля світу і людства хвилювала людей у всі часи. Не обійшов увагою це питання у своїх творах і преподобний Ісаак Сирін. Східно-сирійський історик ІХ століття Ішоʿднаха, єпископ Басри, у своїх працях пише про думки Мар Ісхака, які викликали загальні суперечки. Так чи інакше торкалися теми загального спасінння. Ці думки є як у першому томі преподобного Ісаака (90-те слово), так і в тій частині другого тому, який був виданий майбутнім митрополитом Іларіоном Алфеєвим. Але більша частина міркувань на цю тему знаходиться у п'ятому томі авви Ісаака «Про Божественний промисел у всесвіті», який російською мовою ще не перекладено.
Потрібно сказати, що сам преподобний Ісаак уникав викладати своє вчення новоначальним ченцям і взагалі тим людям, які ще не мають щирої й глибокої любові до Бога. Говорити про апокатастасис можна тільки через досвід покаяння і зміни себе. Людина, що не очистила свою совість, взагалі не має права думати про Божественне милосердя – вважав Мар Ісхак. Якщо ти не перебуваєш у стані каяття, то про долю світу тобі нема чого розмірковувати.
Незмінюваність Божественної Любові
У результаті досвіду свого духовного життя, яка для преподобного Ісаака була результатом одкровення, він прийшов до ясного розуміння того, що Бог любить всіх без різниці осіб. Вселенська, безумовна Любов Бога до людей, Його всепрощення і нічим не обмежене милосердя вступає в протиріччя зі Словом Божим, яке однозначно говорить про покарання, геєну і про пекельні муки грішників. Але закон благодаті – це закон покаяння, якого взагалі немає в Старому завіті. Тора не передбачає покаяння у християнському розумінні цього слова.
Преподобний Ісаак звертає увагу читача на текст, який на сьогоднішній день не піддається виразному тлумаченню (Рим. 11:25-36). У ньому йдеться про те, що весь Ізраїль спасеться. А оскільки Церква Божа – це і є Новий Ізраїль, преподобний Ісаак вторить словами апостола Павла: «О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його! Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?» Бог не гнівається на людей, а виховує їх. «Ім'я геєни, вогню і черв'яка, який не вмирає, багатьох утримує від того, щоб робити зло і творити беззаконня. А бачення майбутнього Суду багатьох наділяє світлом, невимовним для вуст творінь».
Пекельні муки існують
Преподобний Ісаак зовсім не заперечував існування пекла. Більш того, він вказував, що місце це набагато жахливіше, ніж людина собі може уявити. І навіть коротке перебування в ньому страшніше за болісно прожите життя. Але у геєнських мук є свої часові межі, на думку Мар Ісхака і цілого ряду інших подвижників.
Він звертає увагу на слова Євангелія різної міри покарання для тих, «кому було дано багато» і «мало кому» (Лк. 12:48). На те, що винний вийде з в'язниці, коли віддасть усе до останнього шеляга (Мф. 25:5). Але розуміння цього одкровення, отриманого ним від Бога, може завдати сильної шкоди для людей, які не розуміють, що є любов.
Апологія Мар Ісхака
Логіка думки преподобного Ісаака проста. Якщо я знаю, що за свого життя не гідний жодної милості Божої, а гідний тільки пекельної муки, і при цьому отримую нічим не обґрунтоване і невинне спасіння і прощення, розуміння цього надзвичайно сприяє посиленню любові до Бога та бажання служити Йому одному навіть до смерті та повного забуття самого себе. Бог любить людину і бажає тільки одного – щоб усі спаслися і прийшли в розум істини.
Якщо ти осуджуєш грішника за те, що він не такий праведний, як ти, то цим ти тільки показуєш, що твоя праведність не має ніякої сили (цю думку проводить Мар Ісхак в одному зі своїх творінь). «Притча про блудного сина», яку правильніше було б назвати «Притчею про Милосердного Батька», говорить про те, що Бог любить людину спочатку, і має цю любов до нескінченності. Вже те, що Бог привів нас до буття і дав нам великий дар життя, говорить про Його велику любов до нас. «Грішник не в стані уявити собі благодать воскресіння свого. Де геєна, яка могла засмутити нас? Де муки, що різноманітно нас страхають і перемагають радість любові його? І що таке геєна перед благодаттю воскресіння Його, коли здійме нас із пекла, зробить так, що тлінне се в нетління зодягнеться Його, і занепалого в пекло здійме у славі». Такі ідеї розвиває преподобний Ісаак у шостому трактаті третього тому.
Таємниця геєни
Навіть пекло в основі своїй має ту ж Божественну любов. Те, що Бог мав від початку, буде мати місце в Ньому завжди, тобто вічно. Любов Бога не може спадати або кудись зникнути від того, що творіння перестало слухатися. «Так не помислимо ми, щоб Бога іменувати немилостивими. Бог не змінюється подібно до смертних». Преподобний Ісаак закликає «боятися Бога у відповідності з Його любов'ю, а нечерез одяги Імен, в які Він зодягнувся».
Знання істини – це насамперед знання Божественної сталості. «Таємниця геєни викликає подив і здивування для всіх, хто має знання Божественної істини», – пише Мар Ісхак. Під «усіма», хто мають це знання, преподобний Ісаак мав на увазі тих, хто дослідно пережив у своєму серці сталість Божественної любові і долучився через неї до таємниці майбутнього життя. Думати про те, що лють, гнів або образа знаходять собі місце в Духовному єстві, для Мар Ісхака у вищому ступені блюзнірство і огида. Для нього це дитяча свідомість. Хоча буквальне розуміння Біблійного тексту може призвести саме до такого розуміння. Але досвід споглядальної молитви і перебування в благодаті давали право подвижникам сприймати отримуване в них, як якесь нове одкровення, як те, що приховано за таємницею Божественного промислу.
Світ – це тимчасова школа
Любов Бога може стати для грішників мукою. Віддаленість від Джерела Життя, позбавлення самого себе включеності у світ невимовного світла і доброти Творця, самі по собі є найтяжчою мукою. Для преподобного Ісаака Сиріна нинішнє століття – це школа як для ангелів, так і для людей. Мета навчання в цій школі, привести всіх до дорослого способу життя. Тому Бог створив нинішнє століття слабким і зрадливим. Він є лише щабель у віці майбутньому, де ми придбаємо нетління і досконалість. Але майбутній вік ущербний без цього. Бо, не пізнавши своєї слабкості і змінності, ми не можемо оцінити, що є незмінність і сталість. Не дізнавшись, що є біль і страждання, людина не оцінить радість і насолоду.
Більш докладно про цю точку зору Мар Ісхака можна почитати в статті Бумажнова Д. Ф. «Світ, прекрасний у своїй слабкості: Св. Ісаак Сирин про гріхопадіння Адама і недосконалість світу».//Символ. – № 61. – 2012.
Праведність від справ і прощення по благодаті
Цікаві міркування Мар Ісхака з приводу Старого і Нового завіту. У Старому завіті праведність виростає від справ. Але в цьому випадку радість людини буде тільки про самого себе. У тому ж випадку, коли християнин приходить до радості за благодаттю покаяння, а не від своїх справ, він буде радіти також і про інших людей, які, як і він сам, зможуть отримати те, на що не мають права. Радість праведника більш шкідлива, ніж радість грішника. Задоволеність собою, того, хто виконав обов'язок і отримав відплату, відрізняється від смиренного щастя того, хто отримав прощення за ласки і любові.
Але при цьому потрібно розуміти, що є люди, які живуть подібно тваринам, не думаючи ні про майбутнє життя, ані про покаяння, ані про Бога взагалі. А є такі, які отримали повідомлення про прощення своїх гріхів і попередній досвід воскресіння. Між першими і останніми перебувають ті, хто розбавляють свою надію на прощення страхом перед покараннями і вічною мукою. Тому за думкою Мар Ісхака нам і потрібно балансувати між страхом і надією, щоб не скотитися в крайнощі розслабленості чи відчаю.
Страх перед вічною мукою зникає тільки тоді, коли душа отримує повідомлення про своє спасіння. До цього страх повинен жити в кожній людині, яка прагне до Бога.
Післямова
Академік Л. С. Берг писав: «В науці все те, що сприяє її розвитку, є істина, все, що перешкоджає розвитку науки, помилково. В цьому відношенні справжнє аналогічно доцільному...» З цієї точки зору потрібно ставитися і до богословських думок, які виходять за межі даного нам від Бога Одкровення. Таємниці Промислу Божого і майбутнього життя виходять за можливості людського пізнання і розуміння в нинішньому столітті. Тому з цієї позиції цілком можна визнати думки Мар Ісхака про тимчасовість вічних мук помилковими. У наш час, коли люди взагалі перестали боятися покарання за свої злодіяння, подібного роду богословські думки принесуть ще більшу шкоду.
Зараз в пору було б проводити екскурсії в пекло, для того щоб показати нинішнім лиходіям, що їх чекає після смерті тіла. Але безглуздість такого туризму в тому, що людина після побаченого хоча і перестала грішити, але, замкнувшись у своєму страху, ніколи б не змогла розвиватися в бік любові і доброти. Але якщо визнати думку Мар Ісхака помилковою, то тоді виникає логічне питання, а навіщо я все це написав і присвятив цій темі цілу публікацію? З однієї простої причини. Крім грішників, які не бояться ні Бога, ні чорта, в світі є люди «зневірені». Вони вважають, що якщо і тут ми живемо в світі, наповненому стражданнями і муками і, не бачачи в собі можливості поліпшення, перебуваючи в безнадії рабства самим собі, ми і там опинимося в стані пекельного полум'я навічно, то виникає питання: «А навіщо тоді взагалі нам було приходити в цей світ? Щоб жити і тут, і там нескінченною мукою? Чи не перетвориться тоді «дар життя» в прокляття, яке нам вручили без нашої на те згоди?»
Диявол, користуючись нашим невіглаством і бездуховністю, цілком логічно може привести нас до розуміння Бога, як вселенського садиста і тирана. Ось тут корисно згадати те, чому вчить нас преподобний Мар Ісхак. Бог зовсім не такий, яким його намагається намалювати нам диявол. Його Любов перевершує будь-яку нашу логіку і здоровий глузд, і ми колись це обов'язково зрозуміємо.
