Симеон Богоприїмець та всесвітня вакцинація населення
Відразу після свята Стрітення Господнього Церква святкує день пам’яті Симеона Богоприїмця, людини набагато ближчої нам, ніж здається на перший погляд.
Гірка втома від життя
Старець Симеон Богоприїмець – особистість, близька за духом багатьом з нас. Це людина, яка втомилася від життя. Вірніше, від того, що люди часто називають «життям», а саме – від суєти. Довголіття для нього стало прокляттям і покаранням, яким воно, по суті, є.
Що бачив цей старець за свої понад триста років життя? Ось прийшли війська Олександра Македонського та зруйнували перську монархію. А ось почалося сирійське панування під ярмом Антіоха IV Епіфана з його античною інтеграцією та гаслами «Іудея – це Європа» (у тодішньому розумінні цього слова). Потім прийшли римляни і почали наводити свої порядки... Так одна влада змінювала іншу, всі грабували і наживалися, всім хотілося правити та жити за рахунок інших. Лицемірство політиків, продажна брехливість місцевої еліти…
Що хорошого у такому житті? Хотілося піти туди, де вже не чути крики візничих, де немає базарного галасу натовпу, де могильну тишу не турбує ніщо суєтне і минуще. І він пішов... але не сам. З собою він незримо забрав безцінний Дар – Богонемовля, прийняте ним з рук Пречистої Діви.
Старець пішов із життя напередодні найважливіших подій світової історії. Пішов у темряву, несучи у своєму серці Світло Спасителя світу. Це Світло, що спускається в могильний морок, Старець знову побачить на власні очі через кілька десятків років. Він прийде для того, щоб вивести до горнього чистого неба в’язнів, що томилися в підземеллі.
Симеону Богоприїмцю не дано було побачити річки крові Віфлеємських немовлят, чути крики «Осанна у вишніх» та «Розіпни, розіпни Його». Він пішов зі сцени життя перед початком цих подій. Чи хотів цей праведник жити далі, щоб бачити найближче майбутнє? Ні, не хотів, він і так уже надто втомився. Ця втома виникає у будь-якого нормального сивого мудреця, який розуміє, що відбувається у світі й знає ціну життя.
Напередодні останніх подій
Складається враження, що ми дожили до того часу, коли починаються вже не головні, а останні події в історії людства. Так само, як і перед приходом Христа у світ, проводиться перепис населення, щоправда вже у світовому масштабі. Одним із завдань «паспорта вакцинації» цілком може бути створення всесвітньої бази даних.
Нинішні релігійні лідери Заходу намагаються нас переконати, що це все не має жодного стосунку до віри, і вони, звичайно ж, мають рацію. Яке відношення до віри має рух до введення світової цифрової валюти, при переході на яку люди повністю втратять разом із конфіденційністю будь-які права і свободи?
І немає тут справді жодної теорії змови. Всесвітньому економічному форуму, який є мозковим центром Четвертої промислової революції, або так званого Великого перезавантаження, нічого приховувати. Попереду на нас чекає глобально централізована економіка, цифровізація всіх сфер життя та багато іншого, про що зараз немає можливості говорити докладно. Build Back Better – «відбудуємо краще» – обіцяють лідери нового світового порядку.
Правда, до віри все-таки має відношення те, що всі ці події свідчать про те, що світ готується до зустрічі нового немовляти, дуже схожого на Того, хто прийшов до нас дві тисячі років тому, але тільки зі знаком мінус і приставкою «анти». Він вже точно народиться не в загоні для скота, і переслідувати його ніхто не буде. Все буде точно навпаки. Зустрінуть його з великими почестями... Але я не розвиватиму цю думку далі й зупинюся тільки на одному аспекті. Спостерігаючи над деякими своїми розумними та освіченими знайомими, які до віри в Бога не мають жодного стосунку, я бачу їхню стовідсоткову готовність жити в цьому новому дивному світі.
Коло замкнулося
Ситуація виглядатиме так само, як і в перші сторіччя існування Церкви на землі. Християн вбивали не лише за їхню віру, а й за обурливу, з погляду язичників, безглузду завзятість. У ідолів багато хто з цих язичників самі давно не вірили, вважали всі ці міфи про богів дурістю та вигадкою. Вони формально робили «невинне» і ні до чого не зобов’язуюче жертвопринесення – клали шматочок ладану на жертовник якомусь кам’яному бовванові. Чому б і християнам не робити так само, навіщо наражати себе на страшні тортури і позбавлятися життя? Але ж ми те саме проходили і в радянський період.
Ідеї Комуністичної партії, завіти Ілліча і т.д. давно нікого не збуджували, але на параді, присвяченому подіям «Великого жовтня», несучи в руках якийсь транспарант із портретом «вождя» чи партійним гаслом, за голосом із мегафону всі кричали «ура» чи «слава». Тільки от преподобний Гавриїл Ургебадзе і йому подібні поводилися зовсім інакше.
Новий чудовий світ
Я поставив себе на місце моїх невіруючих знайомих і зрозумів, що з їхньої точки зору немає нічого, що б могло викликати протест проти цього «нового дивного світу». Навіть навпаки, скрізь лише плюси. Стовідсоткове розкриття злочинів, повне зникнення бюрократичного апарату, хабарництва, корупції та ін. Якщо при цьому кожному ще буде забезпечено базовий дохід, що дає змогу нормально жити й мати гарантії соціального захисту, то це й справді буде набагато кращим, ніж те, що було раніше. Плюс безвідходне виробництво, вирішення проблем з екологією тощо. А якщо наберуть чинності ще й євгеніка і трансгуманізм, то людське життя обіцяє бути «до біса цікавим». А якщо при цьому вимагатимуть вчинення якихось релігійних шанувань нових «богів», то що з того? Головне, щоби було тихо, сито, спокійно, зручно, комфортно. Що ще потрібно звичайній людині без всіх цих релігійних проблем?
Християни в цьому плані виглядатимуть так само, як і дві тисячі років тому –нудними маргіналами, яких і насправді краще виключити з цього царства загального благоденства, забезпечивши їм гуманну можливість померти від голоду та холоду.
«Нині відпускаєш твого раба, Владико»
Категорія любові та вірності входить у жорстку суперечність із прагматичною вигодою та розрахунком. З цього погляду святі великомучениці Єкатерина і Тетяна були просто божевільними фанатичками, не більше. Втім, як і всі інші наші юродиві, преподобні, мученики, сповідники.
Симеон Богоприїмець пішов із життя тихо, мирно та спокійно. Як підемо з нього ми – невідомо. Чи хочеться нам бути свідками тих подій, які відбудуться після всесвітнього перепису населення? Кожен нехай відповість на це питання собі сам. Я думаю, що багатьом достатньо і того безумства, яке відбувається навколо нас зараз. Але що б я хотів найбільше для себе і для всіх, кого люблю, то це досягти єдиної мети всього нашого життя – знайти вічний спокій у Бозі.
