Тестові перевірки преподобного Ісаака Сиріна
Недільні бесіди. Сирійські містики: преподобний Ісаак Сирін.
Преподобний Мар Ісхак Ніневійський більше відомий у православному світі як Ісаак Сирін. Це один із найпопулярніших і відомих сирійських містиків. Оскільки ступінь інтересу до сирійської традиції, завдяки новим відкриттям і перекладам, в наші дні тільки зростає, я вирішив присвятити цьому напрямку серію недільних розмов.
Передмова
Тексти Ісаака Сиріна, Йосипа Хаззайі, Івана Дальятського після їх прочитання закликають нас не до розмови про думки, що в них містяться, а до мовчання. В душу входить якийсь захват і завмирання перед безмежними горизонтами Божественної нескінченності, яка розкривається в їхніх працях. Самі ці автори, споглядаючи божественну велич, говорять про те, що їм хочеться від цього тільки зменшитися, ніби піти у малість небуття. Це одкровення Бога про Себе вводить подвижника в справжню вбогість духу. Вона не зводиться просто до того, щоб не приписувати собі ніяких заслуг.
Це не просте самоприниження. В душі виникає гостре переживання повної нездатності хоч якось виразити красу Святої Трійці. Така людина відрікається навіть від натяку на будь-яке мислення, усувається від всякої думки, від усякого імені. Так преподобний сходить до того, що вище за всяке ім'я та визначення.
У своєму третьому томі преподобний Ісаак говорить про це так: «Це велике таїнство. Я не знаю, як я задумав плавання в цьому морі. І хто дав мені ці руки, які пливуть у невідчутній прірві і не вважають за потрібне. Але чим більше ми бачимо розпростерте море, край якого не показується, тим більше вдягаємося в солодкість, а замість втоми радість виривається з серця. Я не відаю, яким чином я став гідний тієї благодаті, щоб тлумачити Божественну Любов, яка невимовна слабкою мовою. Навіть ангельські істоти слабкі піднятися до висот її споглядання, щоб вмістити в своїх думках все багатство Її великої любові».
Той, хто пізнав цю Любов, вже далекий від будь-якого страху за своє життя, він вже не боїться вмирати. «Як лань бажає до потоків води, так лине душа моя до Тебе, Боже!» – співає його серце. Але видобувається цей досвід колосальним напруженням сил і постійним щоденним вмиранням. Завдяки зусиллям таких подвижників ми тепер маємо крупиці знань, які дають нам велику надію.
Життя цих людей стало вогнищем, іскри якого потрапляють і в наші серця, допомагаючи нам жити і спасатися. Преподобні душі принесли себе в живу безкровну жертву Христа. У своєму житті вони робили те, на що ми вже не здатні, те, що нам зараз здається важким і навіть самовбивчим подвигом. Але саме це і дало їм можливість злетіти на висоту птахів небесних і розповісти нам про Бога, світ, людину з висоти орлиного польоту. У зв'язку з цим мені на пам'ять приходить останній вірш Григорія Дашевського, що він написав перед самою своєю смертю:
Благодарю вас ширококрылые орлы.
Мчась в глубочайшие небесные углы,
Ломаете вы перья, клювы, крылья,
Вы гибнете за эскадрильей эскадрилья,
Выламывая из несокрушимых небесных сот
Льда хоть крупицу человеку в рот –
и он еще одно мгновение живет.
Біль і страждання
Преподобний Ісаак Ніневійський жив у дуже важкий час. Що він собою являв, можна дізнатися, прочитавши невеличку «Хроніку» Йохана бар Пенкайє про час арабського завоювання. Але, тим не менш, у текстах сирійських містиків ми знаходимо шістнадцять слів, які передають ті чи інші відтінки почуття радості. «Радість моя» в дусі преподобного Серафима Саровського є характерною рисою не тільки духовної спадщини Мар Ісхака. У тому ж дусі звучать повчання і його співвітчизників: Йосипа Хаззаї, Афнімарана, Івана Дальятського.
Може здатися парадоксальним, але саме завдяки смутку, болю, постійній смертній загрозі, ці люди, за їх словами, змогли придбати стан немеркнучої радості. Уважно вчитуючись у твори Ісаака Сиріна, розумієш, що для нього біль був необхідним засобом духовного зростання. Взагалі одна з ключових тем його «Слів подвижницьких» – це правильне ставлення до страждань. Не раз преподобний Ісаак повертається до слів Христа: «Не бійся». Горе і біль для нього – ковдра святості. Мар Ісаак радить: «Побачивши лише здалеку близьке лихо, радуйся і біжи до неї назустріч із відкритими обіймами».
Счастлив, говорящий своему горю,
Раскрывая издалека объятия:
«Подойди ко мне, мы с тобою братья,
Радостно рыданью твоему вторю».
Григорій Дашевський
Не так багато святих отців, які настільки часто писали б про необхідність сміливості і мужності у справі спасіння. Страждання для преподобного Ісаака не самоцінні, вони є спосіб придбання радості через зусилля волі. Сучасною мовою його думку можна перефразувати словами однієї з пісень Ольги Ареф'євої:
Каждый шаг – через больно,
Каждый жест – через больно,
Движение вверх – иное,
Чем путь вниз под уклон.
Кто знает, что это такое –
Путь под углом,
Тому суждено породниться с болью,
Тот долю свою найдет во всем.
Біль, страждання, скорботи для святого Ісаака – необхідні умови обоження: «Приймай біду так, наче не вона тебе наздогнала, а ти її давно шукав і нарешті знайшов». Якщо ти, що б не було, намагаєшся уникати будь-яких утисків, то знай, що радість не любить тебе, тому що ти не навчився любити скорботу.
Ставлення до долі
Як християнин преподобний Ісаак негативно ставився до поняття долі як доктрини приреченості. Одним із п'яти головних дарів, даних Богом людині, для нього була воля. Але при цьому Мар Ісхак вчить тому, що, хоча долі і немає, але є певні правила гри, які неможливо змінити. У нинішньому столітті створений Богом світ схильний до змін. Істоти, що мають вільну волю, можуть вибирати між добром і злом. Ангели зробили цей вибір одного разу, людина ж, поки перебуває в тілі, може пересуватися усередині координат добра і зла, схиляючись періодично то в одну, то в іншу сторону.
Наш світ і все, що в ньому живе – напівфабрикат, у якому є слабкість і недосконалість. Це його споконвічна заданість. Гра в шахи має свої правила, але перемога чи поразка залежить від гравців. Так і тут. Є вступні умови, які не підлягають змінам, а все інше вирішує наша воля. Жодна з подій у житті світу і долі людини не вислизає від уваги Бога, але, тим не менш, людина сама відповідає за свої вчинки.
Багато важливих поради, які дає преподобний Ісаак своїм учням, важкі і складні для виконання в наш час, але, принаймні, до них потрібно прагнути. Самота і мовчання для Мар Ісхака – найважливіші елементи спасіння. Отже, в міру наших сил і можливостей вони також повинні бути в нашому житті. І було б правильно православним проводити свої відпустки в такому місці, де нікого не видно і не чутно. А якщо при цьому ще навчитися ні про що не думати, а тільки молитися і читати священні тексти, то було б зовсім чудово.
Саме по собі духовне життя для преподобного Ісаака Сиріна не буде мати ніякої користі, якщо ти не будеш розуміти, навіщо ти трудишся, куди хочеш і що хочеш отримати як результат.
Тому преподобний пропонує своїм учням певні тестові завдання, за якими вони повинні перевіряти свою успішність. Ось приклад одного з них:
- Чи відчуваєш ти мир у своїй душі?
- Чи відчуваєш, що пристрасті тебе залишають?
- Чи дивишся ти на всіх людей однаково, чи ж вирізняєш серед них поганих і хороших?
- Чи зменшується у тебе дратівливість? Вона йде, коли немає подразників і з'являється разом із ними, чи ж зникла зовсім?
- Чи відчуваєш ти час від часу солодкість, яка з'являється в результаті тривалого роздуму над спасительними текстами?
Преподобний Ісаак спонукав ченців дивитися на себе, дивитися на внутрішню динаміку свого духовного життя. Головна ідея таких перевірок одна – дізнатися, чи є зміни в кращу сторону. Якщо ні, то, як він пише, «ти себе марно навантажуєш». Можна творити дива, бути далекоглядним, воскрешати мертвих, бачити ангелів, але якщо не буде позитивної відповіді на ці та подібні запитання, то це означає лише одне – безглуздо прожите життя.
