Як жити за Євангелієм
Святе Письмо – книга виняткова. Це реальна історія спілкування Бога з людиною та ідеальний путівник на нашому шляху до богоспілкування.
Християнин має бути доброю «дійною коровою». Цей образ застосовував митрополит Антоній Сурозький, коли роз’яснював, як жити за Євангелієм. Корова їсть соковиту траву, а віддає корисне молоко. Ми куштуємо Небесний Хліб і слухаємо Слово Боже, отже, маємо віддавати у світ перероблений результат цієї духовної їжі – праведне життя.
Християнин – це не той, хто ходить на службу в неділю. Християнин той, хто все своє життя живе так, ніби стоїть на церковному богослужінні. Але як це зробити?
Вивчати
Для початку необхідно знати Біблію і виконувати те, що в ній сказано. Щоб це втілювати в життя, необхідно день і ніч навчатися Закону Божому. Потрібно вивчати Біблію. Той, хто знає Писання, є другом Ісуса Христа. Тому що він знає те, що Отець відкрив через Сина. Нам дано «інструкцію» для щасливого життя з рук Самого Творця: «Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об’явив усе те, що почув від Мого Отця» (Ін. 15:15).
Свт. Василій Великий пише, що не лише порочність, а й невігластво відлучають від дружби з Богом. Пізнати Улюбленого Бога – це завдання Його друзів: «Святі друзі Божі та друзі один одному, а всякий порочний і невіглас – не друг, тому що блага дружби не спільні з поганим настроєм серця».
Свт. Василій Великий пише, що не лише порочність, а й невігластво відлучають від дружби з Богом.
Таємниця Христова така велична, що й ангели застигали в подиві. Не відмов, людина, Богові в довірі, не залишайся у невіданні. Він для того зійшов, щоб ти вірила. А якщо не віриш – то не для тебе Він зійшов, не для тебе страждав. Але пам’ятай, не буде тобі вибачень, якщо не віриш: «Коли б Я не прийшов і до них не казав, то не мали б гріха, а тепер вимовки не мають вони за свій гріх» (Ін. 15:22).
Одного разу блаженний Ієронім сказав: «Хто не знає Писання, той не знає Христа». Сам же Господь Ісус в Євангелії дає прямий наказ: «Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене! Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя» (Ін. 5:39-40).
Писання є Книгою, даною нам з небес у прямому розумінні. Воно – джерело усієї світової літератури. Ця Книга є реальною історією спілкування Бога з людиною.
Біблія – це звернення Небесного Отця до кожного з нас незалежно від роду занять, національності, віку та статі. Вона не старіє. Вона завжди молода, як і наша душа. Головний зміст Писання є відповіддю на запитання: «Як врятувати свою душу для життя вічного?». Відповідь: «Ім’ям Ісуса Христа», «бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам» (Дії 4:11).
Ми пізнали Істину, і це знання – наша радість і наше заспокоєння. Псалмоспівець Давид у дев’яностому псалмі Істину називає зброєю Божого захисту.
Священномученик Сергій Мечев порівнював християнина з радіоприймачем. Щоб бути добрими християнами, нам необхідно налаштуватися на «хвилю» Євангелія.
Священномученик Сергій Мечев порівнював християнина з радіоприймачем. Щоб бути добрими християнами, нам необхідно налаштуватися на «хвилю» Євангелія. Тоді Євангеліє буде основою життя, коли воно буде всередині нас. Усі спонукання проходитимуть через його призму.
Однак інтелектуальне розуміння Біблії має бути духовним діянням. Читання Святого Письма не може бути таким, як читання художньої літератури. Читати Його необхідно з молитвою та прагненням зрозуміти написане. Вивчати треба регулярно і з вірою, що це Істинне Слово Боже. Постійність дасть можливість розуму плавати в Істині, Закон Божий весь час буде в пам’яті.
Біблію необхідно вивчати у світлі церковного вчення, звіряючи свої думки зі святими отцями, щоб вірно зрозуміти Бога.
Застосовувати
Найважливіше – думати, де і як це можна здійснити насправді. Християнин повинен бути добротним решетом, що відсіває насіння-кукіль лукавого і залишає для служіння Богу добірну пшеницю діл своїх. Так здобувається праведність. Життя за Писанням народжується з читання та обмірковування Писання. Найбільший розділ у Біблії – 118-й псалом! У ньому Давид вихваляє повчання в Законі Господньому. І справді, є що вихваляти.
Досвідчене знання Писання очищає нас фізично та духовно. Слово Боже живе, воно діє. Йому дана влада відсікати нечисте, просвітлювати розум: «Ви вже очищені через слово, яке Я вам проповідував» (Ін. 15:3). Святитель Амвросій Медіоланський із цього приводу помічав: «Якщо зцілення прокази відбувається Словом (Лк. 5:13), значить, нехтування Словом є проказою душі». Потрібно зціляти своє серце і тіло Словом Божим.
При цьому необхідно чітко розуміти, що ми покликані не лише говорити чи знати, а перш за все робити. «Якщо ваша праведність не перевершить праведності книжників і фарисеїв, не ввійдете в Царство Боже» (Мф. 5:20), тому що «вони говорять і не роблять» (Мф. 23:3). Зрозуміло, що Божа людина – це не просто людина грамотна в Божественній теорії, а людина грамотна в Божественній практиці.
Преподобний Максим Сповідник казав, що богослов’я без духовного життя – бісівська річ.
Преподобний Максим Сповідник казав, що богослов’я без духовного життя – бісівська річ. Слова святого тут перекликаються зі словами апостола Якова, який говорив, що й біси – добрі теологи: «Біси вірують і тремтять». Демони вірять, але при цьому вони залишаються людиногубцями та родоначальниками зла.
Світ перекручує людську свідомість, змішує святе та порочне, гріхи та чесноти.
Першим завданням віруючого є розстановка духовних пріоритетів, треба розкласти все на свої місця: чорне назвати чорним, гріх – гріхом, добро – добром. Писання у зв’язку з цим дає багато порад. Виділимо деякі з них. Це ще більше підкреслить, наскільки важливо знати Писання і застосовувати його на ділі.
По-перше, християнин повинен пам’ятати, що він не від цього світу (Ін.15:19), і тому йому не можна жити за його стихіями. Справи, слова та думки необхідно присвячувати Богові та Його правді. Ось що говориться під час звершення Таїнства Хрещення: «Ви вважаєте себе мертвими для гріха, а живими для Бога в Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим. 6:11). Ми маємо бути мертвими гріху. Блуд, нечистота, зла хіть, сріблолюбство, заздрість, сварки, лихослів’я, нехай будуть від нас віддалені за словом апостола (Кол. 3, 5-8). У Хрещенні ми створені Ісусом Христом на добрі справи, які Бог призначав нам виконувати (Еф. 2:10).
По-друге, відокремивши від себе неправду, ми покликані прямувати до правди. Порада апостола Павла: поспішати до чесноти; одягатися як обранці Божі в милосердя, благо, смиренномудрість, лагідність, довготерпіння... постійність у молитві, пильнуючи в ній (Кол. 3-4 глави). Християнин закликає діяти гідно Бога, зростаючи у пізнанні Його (Кол. 2:10).
По-третє, християнин – світло світові. Тому Господь не вивів нас із світу, де багато гріха. Християнин – сіль, що оберігає від псування. Наше виконання заповідей не минає непомітно, молитви «про мир усього світу» не залишаються непочутими.
Необхідно зрозуміти, що віруючий у Бога має служіння – світити світові. Нехай і не завжди свідомо, але на нас дивляться очі тих, хто випробовує, від наших слів і справ люди можуть наблизитися до Христа або відійти від Нього.
Щоб так світити, треба бути у Церкві. Поза нею легко зачахнути. Вітрам світу легко видути з нашої незміцнілої голови насіння вічності. Життя за Біблією – це церковне життя. Церква здійснює Писання. Богослужіння просякнуте у нас Писанням: Євангельські уривки, псалми на часах та під час усіх служб, прокімни, вірші, стихири, біблійні пісні на каноні, паремії тощо. Все це покликане допомогти людині жити за Євангелієм.
Потрібно полюбити читати Біблію, і бажано починати з Нового Завіту, з Євангелія. Читати не тільки, коли хочеться і є можливість, а й коли не хочеться і не можеться, тобто примушувати себе. Намагатись застосовувати прочитане до себе особисто і до свого життя. Це допоможе зрозуміти волю Божу про себе, побудувати життєві пріоритети, приймати рішення у Світлі Правди Божої.
