«Замість того, щоб віддати життя Богу, люди в паніці хочуть його врятувати»
Порада від афонського старця Гавриїла Карейського та розповідь про явлення Божої Матері.
На момент важких випробувань дуже важливо пам’ятати головне. А головне – ось що.
Один чоловік, який втратив віру, якось сказав маленькій дівчинці:
– Я тобі дам апельсин, якщо ти покажеш мені, де Бог.
На це він почув незвичайну відповідь дитини:
– І я дам вам апельсин, якщо ви покажете мені – де Бога нема.
Бог усюди, і це найголовніше, що нам потрібно пам’ятати.
Подивіться довкола, що ми бачимо в нашому житті? Абсурд. Світ цілеспрямовано знищує своїх послідовників та шанувальників, а вони вчепилися в нього як божевільні й завзято йдуть за ним. Вони самозабутньо продовжують вірити йому – своєму вбивці. Замість того, щоб Богові присвятити своє життя, люди в паніці намагаються його врятувати.
А тим часом просто почитайте слова Никодима Святогірця, сказані ним у день пам’яті Святих отців, що просіяли на Святій Горі Афонській. Святий Никодим каже: «Чому отці залишили свої маєтки, сім’ї, свою батьківщину, вирушили на чужину і зібралися тут, на Святій Горі? Тому, що вони повірили обітниці Пресвятої Богородиці, обіцянню, даному Нею преподобному Петру Афонському. І ми також віримо обіцянці святого Ніла Мироточивого, що поки Іверська ікона Богородиці перебуває на Святій Горі, жодна небезпека не чатує на афонітів».
Раніше афонські монастирі були влаштовані так, що кожен монах, мешкаючи в монастирі, міг знайти собі старця. І ось жили в одному монастирі старець та його послушник. І одного разу послушник сказав старцеві:
– Герондо, я хочу піти зі Святої Гори.
Старець намагався переконати юнака залишитись, але той нічого не хотів слухати. І ось нарешті він зважився остаточно і зібрався наступного дня піти. А старець увесь час молився за нього.
І ось вночі цей послушник бачить Пресвяту Богородицю, одягнену в ігуменський одяг і з ігуменським жезлом. Тому що вона і є Ігуменя Святої Гори. У видінні вона була оточена безліччю ченців і переходила від монастиря до монастиря, відвідуючи монастирські усипальниці. І коли вона заходила до усипальниці якого-небудь монастиря, всі ченці, що покояться там, воскресали.
Вона йшла від монастиря до монастиря, і незабаром усі ченці на Святій Горі воскресли. Тут вони всі опинилися біля храму Панагії на самій вершині Афона.
І побачив послушник Господа Ісуса Христа та Богородицю. А праворуч від них стояли всі воскреслі ченці, які коли-небудь жили й спочивали на Святій Горі.
Господь звернувся до Пресвятої Богородиці:
– Мати Моя, всі ці ченці варті встати праворуч Мене. Подивися на їхні рани, виразки та хвороби. Все це вони перенесли як подвиги заради Мене.
У цей час усі ченці перебували в страху та трепеті, розуміючи, що відбувається суд. І Пресвята Богородиця відповіла:
– Ну що ж, вони виконали свою обіцянку, залишили свої сім’ї, своє майно, свою батьківщину. Доведеться і мені виконати свою. Якщо вони прийшли на Святу Гору і залишилися тут заради Мене, нехай буде, Господи, за словом Твоїм!
Послушник, що бачив усе це, в трепеті прибіг уночі до старця, розбудив його і сказав:
– Герондо, я ніколи й нізащо не покину Святу Гору.
За матеріалами Інформаційного порталу Святої Гори Афон
