Велике в нікчемному, нікчемне у великому
16 жовтня світ відзначає День хліба. Хліб цінували в усі часи. Про нього писали вірші, співали пісні, навіть у Писанні про нього є згадки. Поговоримо про нього і ми.
Сьогодні роль хліба, саме як продукту, злегка применшується. З одного боку, при формуванні так званого здорового харчування хліб практично повністю виключається, а вітаміни і мікроелементи, що містяться в ньому, замінюються іншими продуктами. З іншого боку, словосполучення «жити на хлібі і воді» служить негативним маркером, що вказує на життя в злиднях. Але ми прекрасно знаємо, що саме до такого «неблагополучного» образу хліба і звертається Господь, коли через слова Святого Письма розкриває основу людського життя.
У пророка Ісаї знаходимо такі слова: «Той, хто ходить у правді й говорить істину; хто зневажає користь від утиску, утримує руки свої від хабарів, затикає вуха свої, щоб не чути про кровопролиття, і закриває очі свої, щоб не бачити зла; той перебуватиме на висотах; притулок його – неприступні скелі; хліб буде даний йому, вода у нього не вичерпається» (Іс. 33, 15-16).
Християнство – не релігія процвітання, де за добродійне життя Бог дарує земні блага. Більш того, саме найвизначніші праведники несли найважчі життєві хрести. Ми запитаємо: «Чому Господь покладав на них такі ноші?», – відповідь тут досить проста: а тому що вони могли їх понести.
Хліб – їжа тверда, призначена для вживання дорослим, і для немовлят, що харчуються молоком, він буде нелегкотравним. Так і вчення Господнє – сприйняти його здатна лише повноцінно сформована у всіх сенсах людина.
У словах пророка Ісаї йдеться не про земний, а про духовний хліб і про духовну воду. Через свого служителя Бог показує основу справжнього людського життя. Образ хліба, зазначає святитель Григорій Великий, тут використовується як образ Слова Божого, а образ води – як образ Святого Духа. Хліб – їжа тверда, призначена для вживання дорослим, адже немовлята харчуються молоком і не здатні перетравити складні вуглеводи. Точно так і вчення Господнє – сприйняти його здатна лише повноцінно сформована у всіх сенсах людина. А дитина тільки починає свій шлях становлення.
Звичайно, є ті, хто, неминуче додаючи собі років, продовжує залишатися в стані дитинства, і чим старшою людина стає, тим потворніших форм це набуває. Стан людяності можна прийняти за «нуль», відштовхнувшись від нього, сприйнявши духовний хліб, людина може почати свій шлях сходження до обоження. Але є й ті, кому навіть для виходу в «нуль» потрібно багато зусиль і часу.
Думаю, що сказане не можна строго віднести до людей віруючих або невіруючих. Буває і так, що людина досить довго перебуває в церковній огорожі, виконує якісь молитовні правила, бере участь у таїнствах, а християнське вчення «переварити» не може, вона навіть не підбирається до нього, повністю залишаючись інертною до Святого Письма, до творінь отців, до того, у що вона власне вірить. Так і виходить, що вжиті праці не дають практично ніякого результату. І нехай тепер кожен з цієї позиції оцінить себе.
Входження в Церкву можливо лише через води святого хрещення, а вже тому, хто мешкає в Ній – надається Хліб життя, тобто Сам Христос.
Трохи інше розуміння хліба і води знаходимо у святителя Кирила Олександрійського. Все перераховане в словах пророка Ісаї є як би характеристикою християнського життя. Входження в Церкву можливо лише через води святого хрещення, а вже тому, хто мешкає в Ній – надається Хліб життя, тобто Сам Христос. Очевидно, що це не протилежні розуміння хліба і води, адже неможливо уявити Христа без вчення про Нього Самого і про звершений Їм подвиг, як і хрещенські води залишилися б просто водою без дії в них Святого Духа. Так що кожен із святителів більш широко розкриває ту чи іншу сторону християнського розуміння хліба і води.
У розмові про хліб є ще один досить цікавий аспект. Спочатку був відзначений той факт, що сьогодні образи хліба і води більшість людей пов’язує з бідністю, при цьому і сама убогість сприймається як щось виключно негативне.
Звичайно, при зовнішній оцінці, при ціннісній орієнтації виключно на чуттєвий досвід, на матерію, так воно і виходить. Однак за зовнішньою «примітивністю» можуть ховатися великі речі.
Сучасна ж людина, втративши сприйняття світу в будь-якому вимірі, крім матеріального, багато профанує. «Велике вважаєте ви малим і незначним і щедродаяння Владики всього обмежили ви вельми невеликими розмірами», – писав святитель Кирил ще в V столітті. Минуло понад півтори тисячі років, а ситуація тільки погіршилася. Той факт, що образ хліба, який мав для людини минулого важливе значення, як основа життя, сьогодні трансформувався в образ чогось не важливого, а потім і шкідливого, неналежного, в чому немає нічого хорошого – зайвий раз підтверджує сказане. У гедоністичній цивілізації споживання і комфорту немає місця ні для чого великого і значимого, все перемелюється, принижується і викидається. Я не кажу, наприклад, що злидні – це добре, але у жебрака, який живиться лише хлібом і водою, може бути велика душа, великі думки, великі цілі і устремління. Сьогодні ж ми живемо в світі-перевертні, де розуміння величі вже якось перманентно пов’язано із зовнішнім успіхом.
Християни – частина суспільства, в якому ми живемо, тому негативні процеси, що відбуваються в ньому, в тій чи іншій мірі впливають і на нас.
А що ж ми, християни? Ми – частина суспільства, в якому живемо, тому негативні процеси, що відбуваються в ньому, в тій чи іншій мірі впливають і на нас. Подумаємо над тим, що і християни можуть профанувати християнство, зводити його до забобонів, обрядовості або страху. Це все не може не відбиватися на духовному житті, в результаті наслідки можуть знайти своє відображення і на найголовнішому – на Хлібі Життя. Йдеться, звичайно, про недостойне Причастя. Проблема криється не у вичитаних або невичитаних канонах, а в нашому внутрішньому духовному настрої.
У преподобного Симеона Нового Богослова знаходимо досить протверезні, але вельми характерні настанови, цитата досить велика, але давайте уважно її прочитаємо: «Хліб цей для тих, що не піднялися над чуттєвим, є простим хлібом, хоча таємниче він є світло невмістиме і неприступне, так само як і вино таємниче є світло, життя, вогонь, вода жива. Отже, коли їси ти Божественний Хліб цей і п’єш це Вино радості, а тим часом не відчуваєш, що зажив життям безсмертним, сприйнявши в себе силу світлоносну і вогненну, як пророк Ісая прийняв до уст вугілля палаюче, і що випив Кров Господню, як воду живу... якщо, кажу, не відчуваєш у собі, що прийняв щось із того, про що я сказав тепер; то як думаєш, що долучився Життя Вічного, приступив до неприступного Світла Божества, причетний став світла безперестанного? Ні, брате мій, ні; нічого такого не відбулося з тобою».
Розмову про значення хліба як такого і його образу для сучасної людини можна продовжувати ще довго, але і вже сказаного цілком достатньо, щоб зрозуміти, що сприйняття образу хліба в суспільстві і, по суті, неповажне ставлення до нього, відображає вельми сумний духовний стан цього суспільства. На жаль, цей стан знаходиться і в нас, християнах. Наша справа не тільки його бачити, не тільки критикувати, але відшукувати в собі і виправляти.
