Кого чекає Адам у своєму райському будинку
Пам'ять всіх святих, що від віку просіяли, Церква відзначає першого недільного дня після П'ятидесятниці. Хто ж вони, ці наші всі святі?
Відразу ж після дня П'ятидесятниці Церква нагадує нам про тих, хто прийняв на себе благодать Духу Святого і запалив своє серце від вогню цієї Божественної свічки. Пам'ять всіх святих, що від віку просіяли, ми відзначаємо у цей недільний день. Хто вони? Суворі воїни з просоченими подвижницьким потом і кров'ю мучеництва душами? Чи малі діти Небесного Батька, яких є Царство Боже (Мф.19:14)?
Грандіозність і монументальна велич дивним чином поєднується в святих з чистотою і простотою дитини, позбавленої всякого лицемірства і облуди. Тільки чисте серце може бачити в кожній людині сяючий образ Христа. Тільки воно може приймати смерть від людей, як милість Божу, а коли Бог позбавляє його від цієї смерті – вважати себе негідним Його милосердя.
Святі, як ніхто інший, знають, що будь-яка добра справа, якщо вона робиться не по любові, не принесе душі ніякої користі. Коли любов Духу Святого входить у серце людини, вона переживає весь Всесвіт, як благословенний будинок свого Небесного Батька і бачить, як кожен атом освячений дивним Божественним світлом. Це світло очищає розум, освячує серце, наповнює душу духовним міркуванням і Євангельською мудрістю.
Святі знають напевно, що богопізнання є знання, яке неможливо засвоїти через читання богословської літератури. Воно з'являється в душі виключно з милості Божої, як дар за самозречення і самопожертву. Життя більшості преподобних яскраве тому підтвердження. Цей дар приходить тоді, коли слова єктеньї «Самі себе й один одного, та все життя наше Христу Богові віддамо» стають практичним способом життя. Бог дає Свою благодать тим, у кому Він упевнений, тим, хто не буде користуватися нею з вигодою для себе, хто дарованою йому свободою не стане зневажати волю людей, які перебувають поруч.
Чисте серце неможливо видати в якості додатку до диплома, це рідкісний дар навіть у тих, хто все життя прослужив у Церкві.
Отримувачі благодаті зростають в ній щогодини. Вони підносяться навіть тоді, коли падають під вагою впалого на них гріха. Саме це падіння святі використовують як привід для посиленого покаяння і зростання в покорі, а значить і в благодаті. Все добре вони приписують Богу, а все зле – собі, так що диявол не знаходить у них нічого, за що йому можна було б зачепитися.
Тут, на землі, людина зазвичай будує будинок, здобуває освіту, шукає собі їжу і засоби для життя. На Небі все інакше. Царство Боже не потрібно створювати, воно давно створено Богом і чекає нас в готовому вигляді – це початковий дар людині від Бога. Все, що від нас потрібно, – готовність увійти в нього. Цій готовності святі навчають себе щодня. Для цього вони наповнюють себе Богом, дихають Ним, з'єднуються з Ним, люблять Його, живуть Ним.
Але де і в кому Господь може знайти просте серце? Може, воно ховається десь під золотими митрами і нагородними хрестами, білими або чорними клобуками? Може, воно живе в магістрах і бакалаврах богослов'я, цих «фахівцях в області релігії»? Але їхні професійні навички орієнтовані на книжкові знання, а не на внутрішній устрій. Бог став людиною для того, щоб дати нам чисте серце. Чисте серце неможливо видати в якості додатку до диплома, це рідкісний дар навіть у тих, хто все життя прослужив в Церкві. Адже чистота і простота є абсолютна свобода від будь-якого егоїзму, відсутність навіть найменшої порошинки гордості.
Святість – це безперервне перебування в Христі, не стомлювальне, не обтяжливе, але таке, що відроджує і просвітлює стан духу. У Ньому зникає наша людська недоумкуватість, яка називається інтелектом, а на його місці запанувала мудрість Духу Святого. Наш розум живе вигадками і фантазіями своєї уяви, яка вариться в бульйоні киплячих і вируючих помислів. А обожена свідомість не має жодних уявлень, не створює умовиводів, не має власних думок. Вона просто живе в благодаті, носячи в собі розум Христа.
Святість – це безперервне перебування в Христі, не стомлювальне, не обтяжливе, але таке, що відроджує і просвітлює стан духу.
Одна з таємниць, невідома грішним людям, але яку знали святі, вчить нас тому, що людська свідомість все знає і так, без всяких думок, її не треба нічого навчати, вона все розуміє без нашої логіки та аналізу. Тільки повернувшись у свою свідомість, приховану в глибинах нашого серця, розум перестає блукати в темряві і починає бачити все, як воно є насправді, а душа сповнюється миром, знайшовши спокій у Христі. Наша свідомість живе без перешкод, вона створена Богом для вічності, тому її неможливо знищити. Це і є наша неповторна унікальна особистість, яку полюбив Христос. Але не потрібно плутати її зі своїм розумом чи почуттями. Саме цій особистості Бог заповів блаженство.
Блаженство – це повна і абсолютна свобода від усяких обмежень, що накладаються егоїзмом, мисленням, земними пристрастями і прихильностями. Блаженство – це свобода перебування в єднанні з абсолютно вільним і блаженним Богом. Блаженство – це свобода увійти в святість Бога і залишитися в ній на вічні часи, вже не боячись її коли-небудь втратити. Блаженство – це занурення без залишку в Божественну любов і умиротворення при всякій відсутності страху гріха і смерті.
Наше життя так і буде проходити в тіні і сіні смертній, поки ми, обплутані павутиною помислів, тягнемо втомлені наші душі пилом і брудом цього світу. Відмінність нашого розуму від свідомості в тому, що свідомості, яке є подобою і образом Божим у людині, нічого робити в світі, оскільки вона перебуває в особистій свободі від усяких мирських інтересів. А розум живе тільки світом, не уявляючи без нього свого життя.
Поки ми перебуваємо в ілюзії роздільності єдиного всечоловіка Адама на нації, держави, раси, партії та ін., ми будемо ворогувати і порівнювати, приліплюватися до місця і часу, судити і аналізувати, міркувати й сперечатися, воювати і ненавидіти.
Ще одна таємниця, так і не зрозуміла сучасним християнам, але явлена нам святими, говорить про те, що людина перебуває насправді в Бозі, в той час як думає, що живе в Україні, Росії, Китаї чи Америці або інший якійсь країні. Поки ми перебуваємо в ілюзії роздільності єдиного всечоловіка Адама на нації, держави, раси, партії та ін., ми будемо ворогувати і порівнювати, приліплюватися до місця і часу, судити і аналізувати, міркувати й сперечатися, воювати і ненавидіти. Нам буде ввижатися те, чого насправді немає і бути не може.
Так сатана розігрує перед нами вселенську виставу, постанову під назвою «життя сучасної цивілізації». Але коли завіса цього спектаклю закриється, на нашому смертному одрі, ми зрозуміємо, як же жорстоко нас обдурили. Тоді ми зрозуміємо, що насправді являє собою політика, національні, державні інтереси та інша суєта цього світу. Тоді ми зрозуміємо, що насправді крім нас і Самого Бога в світі більше нікого не було. Але замість того, щоб йти до Бога, жити Ним, молитися Йому, дихати Ним, ми заплуталися в сатанинських декораціях і безглуздо втратили дорогоцінний час земного життя.
Світ є не що інше, як одержимість розуму, чіпляння за порожні і помилкові імена та визначення. Вийти з цієї одержимості нам може допомогти тільки безперервна Ісусова молитва, яка вводить нас в країну обітниці – нашу вічну свідомість, де чекає нас Христос.
Непорочна, чиста, світла наша свідомість зустрічає нас свіжістю свого буття. Цнотлива, вона захоплює нас своєю чистотою відання. Безтурботна, вона пестить нас своїм благодатним станом. Такою створив її Господь і встановився в ньому, очікуючи нашого до Нього повернення. Доти, поки ми до Нього не повернемося, ми будемо схожі на рухливий, дихаючий, метушливий і бігаючий по світу з сумкою за плечима труп, без жодного натяку на присутність у ньому Вічного життя. В цьому порожньому киданні по світу, на жаль, і проходить життя більшої частини людей нашої планети.
Святі, пам'ять яких ми світло святкуємо у цей день, закликають нас повернутися до себе додому, туди, де перебувають зараз вони самі. А поки в Адама ще не всі вдома, Бог терпляче чекає нашого повернення.
