Чудеса: справжні, несправжні, головні
У наше століття швидкостей новини про чудеса поширюються блискавично. Чи можуть вони зміцнити віру? Як відрізнити справжні чудеса від несправжніх? І яке диво – головне?
Серед християн в усі часи були люди, які в своїй вірі в Бога покладалися на чудеса. Незвичайні явища, видіння і незрозумілі з раціональної точки зору події служили і служать для них твердими аргументами того, що Бог існує. Нічого дивного тут немає – людину завжди приваблювало те, що виходить за рамки звичного. Тим більше, що, як відомо, людина існує одночасно в двох вимірах – матеріальному і нематеріальному. І якщо перший вимір нам здається очевидним, то існування другого вабить своєю невідомістю і вимагає доказів.
Я не дарма написав слово «здається». Справа в тому, що для багатьох філософів реальність фізичного світу не настільки очевидна, як світу духовного. Однак таких філософів занадто мало, а ось тих, хто вимагає або пробує «довести», що є душа і Бог – набагато більше. На жаль, є вони і серед християн.
Такі християни схильні вірити всьому, що хоч якось вписується в їх уявлення про диво: хрести на небі, сяйва на фотографіях, мироточення на іконах та інше. При цьому вони мало замислюються про те, наскільки ці «чудеса» відповідають дійсності, а ще менше замислюються про їх реальність та походження. Звершення чогось незвичайного сприймається як безперечний факт, який служить «доказом» існування або присутності Бога. Навіть якщо мова йде про інші релігії – адже якщо у буддистів, наприклад, хворі зцілюються, отже, і вони мають частку істини.
Але вся проблема в тому, що, згідно зі Священним Писанням, наявність чудес зовсім необов’язкова для віри в Бога. Самі по собі вони нічого не означають, а спеціальний пошук їх – навіть згубний для душі. Іншими словами, диво нічого і нікому не доведе і не покаже. Більш того, «чудо», якщо воно не від Бога, може і зашкодити.
Що кажуть Писання і отці Церкви про чудеса і знамення
Надмірна довірливість різним видінням, що часто є результатом неправильного духовного життя, може привести людину до божевілля або навіть до самогубства. Святитель Ігнатій Брянчанінов пише: «На початку теперішнього сторіччя трудився в Софронієвій Пустині (Курської єпархії) схимонах Феодосій, який викликав до себе повагу і братства і мирян суворим, піднесеним життям. Одного разу здалося йому, що він попав у рай. Після закінчення видіння він пішов до настоятеля, розповів детально про диво, і додав з жалем, що він бачив в раю тільки себе, але не бачив нікого з братів. Ця деталь вислизнула з уваги у настоятеля: він скликав братію, у журбі переказав їм видіння схимонаха, і закликав до життя, більш старанного і Богоугодного. Після деякого часу почали виявлятися в діях схимонаха дивацтва. Справа закінчилася тим, що він повісився в своїй келії».
Саме тому преподобний Григорій Синаїт попереджає: «ніяк не приймай, якщо побачиш щось чуттєвими очима або розумом, поза або всередині тебе, чи буде то образ Христа, або Ангела, або Святого, або якщо уявиться тобі світло... Будь уважний і обережний! Не дозволь собі довіряти будь-чому, не вислови співчуття і згоди, не довіряй поспішно явленню, хоча б воно було справжнє і благе... Бог не гнівається на того, хто, побоюючись принади, вкрай обачно спостерігає за собою, якщо він і не прийме чогось, що надіслано від Бога, не роздивившись надіслане з усією ретельністю; навпаки, того Бог похваляє за його розсудливість».
«Бог не гнівається на того, хто, побоюючись принади, вкрай обачно спостерігає за собою, якщо він і не прийме чогось, що надіслано від Бога, не роздивившись надіслане з усією ретельністю; навпаки, того Бог похваляє за його розсудливість».
Преподобний Григорій Синаїт
Погодьтеся, що таке обережне ставлення святих отців Церкви до чуда викличе чималий подив у скептиків. Адже вони переконані, що наша віра має виключно ірраціональний характер і базується на чудесах. І ось, виявляється, що це не так! Ще більше вони здивуються, коли дізнаються, що Сам Господь Ісус Христос засуджує тих, хто спеціально шукає різних знамень: «Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, і ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони» (Мф. 12, 39).
Відомий православний біблеїст О.П. Лопухін, коментуючи ці слова Христа, зазначає: «Повніше зміст цієї промови Спасителя можна викласти так: ніякого знамення, заради задоволення цікавості, зовсім не буде дано цьому поколінню. Знамення не принесе ні йому, ні будь-кому ніякої користі. Ненависть злого покоління до Мене не припиниться. Воно відкине Мене. Однак воно не зробить марною Мою місію. Коли воно видасть Мене смерті, Я дам йому знамення набагато дивовижніше, ніж ті цікаві речі, яких воно очікує від Мене».
Це не означає, що Христос не творив чудес, навпаки – Він воскрешав мертвих, зціляв хворих, примножував хліби, ходив по воді. Але робив Він це не для задоволення цікавості і не для «доказів» Своєї Божественної природи, а тільки для того, щоб врятувати людину від гріха, тління і смерті. При цьому найбільшим і головним дивом Він називає Своє Воскресіння. Вторить Христу і апостол: «а якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша» (1 Кор. 15, 14). Зверніть увагу, що апостол не говорить, «якщо Христос не воскресив Лазаря», або «якщо не ходив по воді», а «якщо Він Сам не воскрес».
Ось базис і основа нашої віри – Воскресіння Христа.
Походження чудес
Насправді, єдиним джерелом чудес може бути тільки Господь. При цьому в Святому Письмі часто підкреслюється, що не диво є умовою віри, а навпаки – віра є умовою дива: «По вірі вашій буде вам». Тобто для православних християн віра є первинною, а чудо – вторинне. Це дуже важливий момент.
А якщо ці чудеса відбуваються у іновірців і іновірцями? Чи говорить це про святість того, хто це диво звершив? Ні. Згадайте Валаама і його ослицю. Чи говорить це про істинність їх віри в Бога? Теж ні. Згадайте про єгипетських мудреців, «дублюючих» Мойсея. Преподобний Анастасій Синаїт пише: «Якою силою невірні здійснюють знамення, чудотворення і пророцтва? Знамення, чудотворення і пророцтва часто вершать і негідні, з будь-якої необхідності або Промислу; як це було з Валаамом і дружиною-чарівницею... Тому, якщо побачиш, що єретики або невірні звершують якесь знамення, за деяким судом Божим, то не дивуйся, і з цієї причини не сумнівайся в православній вірі. Часто подібні знамення бувають як наслідок віри того, хто приходить, а не достоїнства того, хто їх звершує.
Так, не видно, щоб Іоанн, більший між народженими від жінок, звершив якесь знамення; тоді як Юда, так чи інакше, – звершував, бо був він разом з надісланими воскрешати мертвих і очищати прокажених. Тому не дивуйся, якщо бачиш когось недостойного або зловірного, що творить знамення. Бо не знамення і пророцтва засвідчують святість православної людини, але її віра і життя. Оскільки часто не тільки грішники з православних, але також єретики і невірні творили знамення і пророкували, за деяким Промислом, як ми згадували, по потуранню Бога, що було з Валаамом, Саулом, Навуходоносором і Кайяфою: – з певною метою, в них діяв Святий Дух, при тому, що вони залишалися негідними і грішниками. Таким чином, грішники і невірні часто звершують знамення і пророцтва по невідомому Промислу, що не є проявом святості...».
Існування «чудес»
Отже, тільки Бог – Джерело істинних чудес. І дуже сумно бачити, що багато православних християн цього не розуміють, і в спробах щось комусь «довести» (навіть самим собі), довіряють лжечудесам, лжепророцтвам або різним фейкам, що рясно з’являються останнім часом. Ким вони створюються? Людьми і лукавими духами.
Ось з недавнього: «В Індійському океані водолази шукали чорний ящик від літака, що розбився. І натрапили на 3-х метрову статую Богородиці. Вона стоїть і не падає. На ній немає водоростей, а біля її ніг лежать пелюстки троянд, які згідно із законом фізики повинні спливати». До цієї «новини» додавалося відео, яким активно ділилися віруючі, в тому числі, православні.
Насправді фігуру Діви Марії встановила група дайверів «Морські лицарі» ще в 2010 році. Два роки тому вони спускалися на глибину подивитися, що з нею сталося, а також почистити.
Чи можна сприймати спробу невідомих нам осіб представити цей факт в якості чуда як звичайні пустощі? Ні, звичайно. Тому що багато хто з тих, хто спочатку повірив і поділився цим відео з близькими, після того, як дізнаються правду, розчаруються і вирішать, що все описане в Євангелії – це теж неправда. Крім того, довіра до таких «благочестивих фейків» може бути використана скептиками і атеїстами як привід посміятися над православними. Пам’ятаєте, як у фільмі «Діамантова рука» Козодоєв «ходив» по воді? Ось так у фарс, у комедію, в знущання і намагаються перетворити віру християн вороги Церкви.
Однак в питанні фейків не можна знімати відповідальності і з кожного з нас. Перш ніж відправляти комусь новознайдене в мережі «чудо», потрудіться перевірити його достовірність. Розсилаючи неперевірені фейки, ми стаємо співучасниками непотрібу.
Не від Мене це було...
Але найнебезпечнішими, звичайно ж, потрібно вважати «чудеса», що здійснюються дияволом. Преподобний Никон, ігумен Чорної гори поблизу Антіохії, писав про багато «чудес» бісів: «Бо нечисті демони, що служать лжепророкам, влаштовують знамення і зцілення тілесних страждань для зваблювання тих і інших, представляючи померлого воскреслим і ведучим бесіди примарно з живими. Демон входить в мертве людське тіло і показує, ніби воно рухається, немов воскресле, по марній молитві людини-обманщика. І як би від імені мертвого розмовляє лукавий з людиною в омані, про що хоче, і про що його запитують, повідомляючи людські таємниці і слова, які знає і спостерігає, коли щось відбувається у людей, відвідуючи їх і підслуховуючи. Але нехай визволить нас Господь від цього зваблювання.
Знову ж таки, демони звершують знамення множення земних плодів, або їх зубожіння, руху вітрів, дощів, бездощів’я і посухи; обтяження землі і тому подібного; кажуть подібно людям, і відкривають людські думки і міркування, здогадуючись про них за зовнішніми тілесними ознаками, що відповідають тим чи іншим помислам, а особливо за ообличчями, і пророкують задовго або незадовго. Саме так можуть передбачати і ті, хто уважно і досконально вивчили лікарське мистецтво. Подібно пророкують і деякі сарацини, напевно дізнаючись про тих, хто загине на війні, за певними ознаками. Так само і демони, вникаючи у властивості людської природи, сповіщають про людську смерть. Бо, будучи безплотними духами, вони розглядають людські тіла, сили, дії, надлишки і недоліки тіла, життєвих сил і крові, не потребуючи ніякого лікарського мистецтва. – Вгадують, а не знають заздалегідь, передбачаючи смерть; те ж саме можна сказати про волхвів і черевомовців: бо демони, знаючи, хто вкрав, і де знаходиться вкрадене, можуть про те розповісти».
Запитаєте, навіщо сатані потрібні подібні «чудотворення»? Для того, щоб спокусити обраних і відвернути їх від Христа. Ось слова Самого Господа: «Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та дива, щоб спокусити, як можна, і вибраних» (Мф. 24, 24).
* * *
Чудо не є підставою або доказом нашої віри. Воно на якомусь етапі може допомогти, може укріпити, але не більше того. Основа нашої віри – Господь Ісус Христос і Його Воскресіння. Це означає, що нам не треба займатися пошуком чудес, не треба бути легковірними. Зрештою, найбільше диво відбувається під час Літургії, коли хліб і вино стають Тілом і Кров’ю Христа.
Друге диво, подібне першому, звершується, коли людина говорить три слова: «Каюсь, Господи. Пробач!». Ось цих чудес і будемо шукати.
