Що несе нам «Євробачення», або Що там за кулісами
Головний пісенний конкурс Європи з роками все більше перетворюється на майданчик для проповіді суто антихристиянських і навіть сатанинських поглядів. Сумно, але факт.
Щороку в одному з міст Європи проходить пісенний конкурс – «Євробачення». І щороку ми з вами все більше переконуємося в тому, що «Євробачення» – це не про спів і не про мистецтво. «Євробачення» – це про те, чим живе сучасна Європа, і чим вона буде жити в найближчому майбутньому. На користь цього явно говорить ще й те, що з кожним роком акценти на цьому шоу все більше зміщуються у бік релігії і віри. Причому, релігійність ця – зі знаком мінус. Іншими словами, популярний пісенний конкурс перетворюється на сцену для пропаганди моральних збочень і сатанізму. У вас є сумніви з цього приводу? Давайте розбиратися.
Майданчик для пропаганди
Телевізійний конкурс «Євробачення», починаючи з 1956-го року, проходить щорічно, і є одним з найпопулярніших неспортивних заходів у світі з аудиторією до 600 мільйонів глядачів. Левову частку глядачів, безумовно, становить молодь. Тобто, люди, у яких ще тільки формується власний погляд на життя, і на яких можна суттєво вплинути в області формування саме цих поглядів. Яким чином? Дуже просто: дати яскравий приклад для наслідування. Молоді люди, в силу вікових особливостей, завжди шукають тих, на кого вони хочуть бути схожими, кому хочуть наслідувати.
Зрозуміло, що штучне створення «кумирів» для молоді вимагає багатьох зусиль і великих грошей. Ще більше потрібно працювати для того, щоб ці «кумири» залишалися «кумирами». У цьому сенсі створити майданчик, який пропагує потрібні образи і смисли, і чекати, коли вони принесуть свої плоди – прекрасне рішення для бажаючих запустити в маси свої ідеї.
«Євробачення» відмінно підходить для цієї мети. Тут є все необхідне: величезна глядацька аудиторія, достатня популярність самого конкурсу, велика кількість молодих людей. Які ж ідеї просуває сьогодні «Євробачення»? Багато що можна зрозуміти, якщо подивитися на учасників конкурсу, а особливо – на його переможців. Переможці – це ті, кого журі та глядачі вважають кращими. Подивимося ж, хто у нас є найкращим.
Конкурс фріків і збоченців?
З початку 2000-х років головний пісенний конкурс Європи все більше нагадує конкурс фріків і збоченців з поступовим ухилом у бік сатанізму. Так, у 2002 р. від Словенії виступило вокальне тріо «Sestre» («Сестри»), що складалося з трансвеститів у костюмах стюардес. У фіналі вони зайняли незначне 13 місце. Однак після конкурсу в словенських ЗМІ написали: «Можливо, завдяки «Сестрам» нашій країні буде приділено трохи більше уваги на міжнародному конкурсі». Не зовсім звичайний спосіб заявити про себе, чи не так?
У 2006-му році весь розсудливий світ був шокований виступом фінської англомовної хард-рок-групи Lordi, які вийшли на сцену в масках і костюмах монстрів, виконавши пісню «Hard Rock Hallelujah» («Важкий рок Алілуя»). У самій Фінляндії групу вважали сатанинською, однак, незважаючи на це, саме Lordi взяли перший приз «Євробачення». Сталося це в православній Греції.
Не можна не згадати і участь у 2007 році в головному пісенному конкурсі Європи «нашої» Вєрки Сердючки. Андрій Данилко, який виступає в образі жінки з величезними грудьми в блискучому вбранні і з зіркою на голові, стверджував, що ставиться до своєї участі в конкурсі з гумором і їде тільки «розважити» публіку. Але публіка прийняла його образ цілком серйозно і «розважилася» настільки сильно, що травесті-артист (а його образ європейська публіка вважала саме таким) ледь не переміг на «Євробаченні», посівши друге місце.
З початку 2000-х років головний пісенний конкурс Європи все більше нагадує конкурс фріків і збоченців з поступовим ухилом у бік сатанізму.
Далі більше. У 2008 році на сцені пісенного конкурсу з’являється вже навіть не людина, а ляльковий «Індик Дастін» з піснею «Irelande douze pointe» («Дванадцять балів Ірландії»). Правда, далі півфіналу він не пройшов.
«Євробачення» продовжує свій дрейф у бік збоченців, і в 2014 році переможцем конкурсу стає бородата «жінка» – австрієць Томас Нойвірт, який вибрав собі сценічне ім’я Кончіта Вурст. Він виступив з піснею, що має досить прозорий релігійний підтекст – «Rise Like a Phoenix» («Повстану немов Фенікс»). Правда, в устах збоченця цей підтекст набув досить блюзнірського відтінку.
«У моїй оселі немає Бога...»
І ось у 2021 році переможцем європейського пісенного конкурсу стає італійська група Maneskin з піснею Zitti E Buoni. Багато цінителів музики зітхнули полегшено: нарешті перемогу отримав «старий добрий рок», крім того, соліст Maneskin – чи не єдиний гетеросексуал на «Євробаченні» (правда, зовнішній вигляд артиста змушує засумніватися в цьому). Однак не все так просто.
Без сумніву можна говорити про те, що «Євробачення-2021» проходило за якимсь диявольським сценарієм. Так, відкривався конкурс у чорно-червоних тонах, а першою піснею, що прозвучала, стала композиція виконавиці з Кіпру Елени Цагріну під назвою «El Diablo», «Диявол». Проти цієї пісні активно виступали Синод Кіпрської Православної Церкви, окремі архієреї і священики Кіпру, миряни і просто всі ті, хто вважає себе віруючою в Бога людиною. Але «El Diablo» з конкурсу не зняли.
Воно й не дивно – пісня Цагріну з явними алюзіями до сатани і темних сил була не єдиною. Наприклад, фіни представили композицію «Темна сторона», Норвегія – «Грішний ангел», Великобританія – «Вуглинки», албанці – «Карма», нідерландці співали про «Народження Нової Ери» («Birth Of A New Age»).
Ну, а перемогла вже згадувана пісня «Zitti E Buoni» («Тихі і сумирні»). Здавалося б, нормальна назва, так? І до чого тут сатанізм? Судіть самі. Ось витяг з тексту «Zitti E Buoni»:
«У моїй оселі немає Бога,
Але якщо ти вловиш почуття часу,
Ти воскреснеш зі свого забуття.
І немає вітру, здатного зупинити природну силу
З правильної точки зору.
Ти відчуваєш трепет вітру,
З восковими крилами на спині.
Я буду шукати цієї висоти.
Якщо хочеш зупинити мене, спробуй ще,
Спробуй обезголовити мене, тому що
Я не в своєму розумі, але не такий, як вони,
І ти не сповна розуму, але не така, як вони,
Ми не в своєму розумі, але не такі, як вони».
Тебе, Бога, хвалимо?
Шістдесят років тому організатори конкурсу вирішили гімном «Євробачення» зробити старовинний християнський гімн «Te Deum» (від перших слів з латинської – «Te Deum laudamus»), музику до якого написав композитор 17-го століття Марк-Антуан Шарпантьє. Серед православних християн цей гімн більш відомий під назвою «Тебе, Бога, хвалимо». Автором його за переказами вважається святитель Амвросій Медіоланський.
Ось поступова трансформація «Te Deum» від першого дня «Євробачення» до сучасного звучання:
Цікаво, що гімн «Te Deum» – це перше, що чує герой «Божественної комедії» Данте, коли перед ним відчиняються двері Чистилища (щось на кшталт пекла в католицизмі, що не має вічної протяжності):
«Я підняв погляд, коли вона гриміла,
І почув, як крізь втішний гуд
Далеке Te Deum долетіло.
І знов те саме виходило тут,
Що чули ми всі неодноразово,
Коли стоять і під орган співають,
І спів то виразний, то невиразний».
Чи випадково, що засновники «Євробачення» вибрали в якості гімну саме «Te Deum»? Якщо подивитися на те, у що перетворився пісенний конкурс сьогодні, то висновок однозначний – ні, не випадково. По суті, «Євробачення» – це вже якесь передчуття пекла, перед-бачення того, що чекає за труною грішників. Поступово з шоу трансвеститів, збоченців і представників ЛГБТ-спільноти цей конкурс скочується до відвертого, неприкритого сатанізму.
Планка «Євробачення» падає все нижче. Там вже давно ніхто не відкриває нових імен в музичному світі, там виграють не ті, хто співають, а ті, хто відповідають мейнстріму. І дуже сумно, що цей мейнстрім сьогодні не просто атеїстичний і секулярний, а відверто антихристиянський і навіть сатанинський.
«У моїй оселі немає Бога...» – співає соліст групи-переможця «Євробачення-2021». І дійсно, якщо поглянути на нього, а також на більшість учасників цього конкурсу, то стає зрозумілим, що в їхньої оселі Бога немає. Але що, якщо цей будинок, про який він співає – це вся Європа? Чи є в ній ще місце для Бога?
Або... італійський артист правий?
