Великий канон Андрія Критського. День другий: зі світом нам не по дорозі?

16 Березня 2021 19:54
40
Другий день посту. Ми зараз на самому початку покаянного шляху. Час поки ще є, але він швидко йде. Фото: Ростислав Росицький, photosight.ru Другий день посту. Ми зараз на самому початку покаянного шляху. Час поки ще є, але він швидко йде. Фото: Ростислав Росицький, photosight.ru

За весь час існування християнства навряд чи знайдеться хоча б одне сторіччя, коли б християни не були переслідувані. В цьому є логіка, але в чому саме вона полягає?

Якщо сьогодні християни, які відстоюють вічні Ідеали, моральність та Істину як кістка в горлі у сучасного суспільства, то можна сказати, що Великий покаянний канон – це «кістка кісток».

І в приватному житті, і в будь-яких масштабних політичних, юридичних і т. п. проектах нерідко при зовнішній благопристойності фоном, а іноді і відкрито, звучить чимале роздратування по відношенню до християн. Чому так виходить? Ми ж начебто нікого не закликаємо до насильства, грабежів та інших беззаконь. Навпаки, сьогодні, в XXI столітті, християнство залишається найбільш гнаною релігією у світі. Думаю, що справа якраз у вказівці на гріховність людини, на її зіпсованість, духовну хворобу.

Розмови, а потім і прийняття думки про нашу глибоку порочність, подальша необхідність у каятті не дозволяють нам зручніше влаштуватися в цьому житті. «Я одягнувся в одяг, ганебно заплямований і закривавлений нечистотою пристрасного і сластолюбивого життя», – чуємо ми в другій пісні канону, і, трохи далі знову: «віддавши перевагу замість безкорисливості життю, прив'язаному до земних речей і стяжання, Спасителю, я тепер перебуваю під тяжким тягарем».

Розмови, а потім і прийняття думки про нашу глибоку порочність, подальша необхідність у каятті не дозволяють нам зручніше влаштуватися в цьому житті.

Світ же вперто нав'язує нам свій погляд на людські недоліки. Він їх розділив на дві категорії.

Одні – взагалі не сприймає як гріх, а іноді навіть пропонує вважати чеснотою. «Наслідуючи батьковбивця Хама, ти, душе, не прикрила сорому ближнього з обличчям, зверненим назад... Біжи, душе моя, від полум'я гріха; як Лот; біжи від Содому і Гомори; біжи від вогню всякого безрозсудного побажання», – співається у третій пісні Канона, тоді як сучасна ідеологія, навпаки, підштовхує повернутися в загиблі міста.

Інші недоліки світ мислить у категоріях соціальної невлаштованості і намагається вирішити проблему шляхом налагодження суспільного і правового життя.

Виходить, що сама ідея хвороби, онтологічної зіпсованості, що вимагає Божественного лікування, усувається з нашого суспільства. А якщо ми не хворіємо, то зцілювати нас не від чого, тоді вже і Бог стає просто непотрібним. Чи варто говорити, що така тенденція смертельно небезпечна для нашої безсмертної душі.

«Старанно піклуючись про одну зовнішню благоліпність, я знехтував внутрішньою скинією, влаштованою за образом Божим», – про себе, як про все людство, говорить святитель Андрій Критський. В цих словах простежується ще одна важлива деталь. Творець канону, та і вся християнська аскетична традиція, мислить людину занепалою, а тому існує і «Місце» і/або стан, з якого він спав.

Якщо ми «внизу», то необхідно докладати зусилля, щоб знову піднятися «нагору», адже нас не влаштовує нинішнє наше становище. Чи влаштовує?

Виходить, є щось більш важливе, вічне, добре, що було нами втрачено. Якщо ми «внизу», то необхідно докладати зусилля, щоб знову піднятися «нагору», адже нас не влаштовує нинішнє наше становище. Світ же нам вселяє зовсім протилежне, він говорить про прогрес людства, постійно розвивається з більш примітивних форм життя, соціального устрою, культури та ін.

При такому розумінні, люди починають сприймати себе на вершині, вище якої людство ніколи не піднімалося і вище якої, в принципі, нічого немає. Більше того, до цієї «вершини» вони дісталися самі, своїми власними силами. Чи варто говорити, що такий світогляд діаметрально протилежний християнському, а тому християни, зі своїми постійними думками про порочність людства і про необхідність покаяння, якісного перетворення людства, сильно дратують тих, хто хоче жити в своє задоволення.

Спокус навколо багато, а тому не варто спокушатися – нав'язувані сучасністю ідеї, в тій чи іншій мірі, все одно знаходять своє відображення і в нашому житті. Вироблення «імунітету» проти них вимагає чималих зусиль і постійної зібраності.

«Бодрствуй, душе моя, будь мужня, як великий із патріархів, – співає у четвертій пісні святитель Андрій, – щоб придбати собі справу по розуму, щоб збагатитися розумом, бачити Бога, і проникнути в неприступний морок в спогляданні і отримати великий скарб». Мова тут йде про Якова, який боровся з Богом (Бут. 32, 28). Ми пам'ятаємо, що він багато часу працював на свого дядька Лавана, пас його стада. Античний історик Страбон пише, що місцевість там була багата рослинністю, а тому як не можна краще підходила для життя худоби. Однак, при усій навколишній благоліпності, чималу небезпеку представляли леви, бо від пастуха потрібні неабияка мужність і витривалість.

Мужність і витривалість потрібні від нас, інакше ми просто не встоїмо під тим «бомбардуванням» спокус, які так рясно обрушує на нас сучасний світ.

Очевидно, що святитель Андрій спеціально виділяє патріарха Якова, роблячи акцент на його якостях, як, навіть у більшій мірі, необхідних для духовного життя. Мужність і витривалість потрібні від нас, інакше ми просто не встоїмо під тим «бомбардуванням» спокус, які так рясно обрушує на нас сучасний світ. Варто нам тільки покинути стіни свого будинку або храму, як тут же гріх лізе в душу через очі, через вуха та навіть через ніс. Починаючи від шашличних запахів і закінчуючи ненав'язливою рекламою блуду – ворог використовує будь-які способи, лише б зачепити нас, розхитати, роздовбати всі наші спроби зосередитися на покаянні і молитві.

Повернемося ще до процитованих слів канону. Нагадаємо, що святитель Андрій пропонує нам «збагатитися розумом, що бачить Бога, і проникнути в неприступний морок». Про який такий морок йде мова? Відповідь можна знайти у священномученика Діонісія Ареопагіта, а точніше у приписуваному йому трактаті «Про містичне богослов'я». Тут йдеться про два шляхи богопізнання: позитивний і негативний.

Перше – припускає стверджувальне, але обмежене, недосконале знання про Бога.

Друге – вказівка на те, що Бог не є, це тотальне незнання Того, Хто непізнаваний в принципі.

Трактат починається із звернення до Пресвятої Трійці, Яку автор закликає вивести його «за межі незнання до найвищих вершин Священно-таємного Письма, туди, де в надпроміннєвому мороці мовчання відкриваються прості, вчинені і нетлінні таємниці богослов'я».

Не варто сприймати ці слова як якесь абстраговане богослов'я або щось абсолютно незбагненне для нас. Трактат адресований конкретній людині – Тимофію, якого автор закликає відмовитися від всяких почуттів, від розумової діяльності, від усіх предметів, як матеріальних, так і розумових, щоб досягти Того, Хто перевершує і всяке буття, і всяке пізнання. Якщо хочете, для нас це повна віддача вірі, незважаючи ні на що, ні на які доводи і випади сучасності, ні на які спокуси і принади шляху мирського.

На всі виклики і на всі аргументи ми відповісти все одно не зможемо, а тому від нас і потрібна мужність – мужність зберігати вірність Богові навіть всупереч розуму, навіть через уявний абсурд. Витривалість – це мужність, помножена на час.

Ми зараз на самому початку покаянного шляху, час поки ще є, але він швидко йде. Не встигнемо озирнутися, як половина посту пройде, а там і до Великодня рукою подати. Проте ж, з напругою сил, пройшовши Чотиридесятницю та відчувши насолоду богоспілкування, ми не захочемо розслаблятися або скуштувати гіркоту і в інші дні нашого земного буття. «Від ночі чуваю, просвіти мене, благаю, Чоловіколюбче, путеводи мене в повеління Твої і навчи мене, Спасителю, виконувати Твою волю» (ірмос 5 пісні).

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter або цю кнопку Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть цю кнопку Виділений текст занадто довгий!
Читайте також