Слава Богу за все
11 січня, за ініціативою ООН і ЮНЕСКО, заведено відзначати Міжнародний день «Дякую». Сьогоднішня наша публікація присвячена подяці Богу.
Життя людини, від початку й до кінця, – низка Божих чудес. Найпершим таким чудом було моє зачаття. Імовірність того, що саме я, такий як є, прийду в цей світ, дорівнювала приблизно 1:40 000 000. Лише один із багатьох мільйонів сперматозоїдів запліднює яйцеклітину матері й дає можливість людині народитися в цьому світі. Саме він і визначає всю унікальність нашої особистості.
Створений Богом із нічого, я міг би отримати своє буття в цьому світі і якось інакше. Стати каменем, черв'яком, водою, деревом, жуком, якоюсь твариною чи рибою, або взагалі залишатися нічим, небуттям і порожнечею. Але, з милості Божої, Господь довірив нам честь і право бути в цьому світі людьми.
Я вдячний Богові, що досі ще живу на цьому світі, незважаючи на те, що дедалі більше людей йдуть із нього, не доживши до мого віку.
З роками вимога до формули щастя життя стає дедалі простішою. Ще недавно вона звучала як «сатурація в нормі», «легені чисті». Коли ти лягаєш спати і в тебе майже нічого не болить, то більше й не потрібно нічого.
Земне щастя – це коли тобі є де жити, ти не голодуєш і не потребуєш стороннього догляду. Усе, що нам потрібно, знаходиться всередині нас самих, потрібно тільки гарненько пошукати. Щастя – коли ти маєш можливість послужити Богові, пожити в цьому світі Христа заради. Це те, що наповнює життя сенсом.
Дякую Тобі, Боже, за земне щастя дитинства. За роки, прожиті під мирним небом, за все те багатство радості почуттів і переживань, яке пізнало моє дитяче серце. Скільки їх було в той далекий час...
Як було добре літнім ранком, вставши до світанку, пройтися босими ногами по холодній росі з вудкою за плечем. Якою чудовою була скрипуча музика кожного кроку зимового морозного дня по сніжному килиму. А яким дивом був запах бузку навесні, смак солодкої стиглої дині, фантастична космічна краса серпневої зоряної ночі. Як здорово було купатися в річці під проливним теплим літнім дощем, вдихати запах пожовклого осіннього листя, зібравши його оберемком, котитися з величезною швидкістю на велосипеді з гірки, гризти по дорозі з магазину хрустку кірку свіжоспеченого хліба. Як добре було жити сьогоденням, не думаючи, що буде потім, безстрашно чекати майбутнього, вірячи, що воно буде світлим і радісним.
На жаль, тоді я ще не знав, що це й був мій земний рай, відпущений з милості Божої на нетривалі часи безхмарного дитинства.
Дякую Тобі, Господи, за моїх батьків, бабусь і дідусів, учителів, за всіх тих, хто були для мене Твоїми вустами і руками, які навчали мене життя, спрямовували на шлях істинний, примушували працювати, вчитися, виховували почуття прекрасного. Дякую за добрих людей, яких Ти посилав мені. Дякую й за злих, бо вони по-своєму мене також багато чого навчили.
Дякую Тобі, Господи, за те, що дозволив мені прожити своє дитинство та юність у країні, де не було стільки злості й ненависті, як зараз. Там, у тій країні, люди ще вміли з повагою і любов'ю ставитися один до одного, не залежно від того, хто якої нації і якою мовою розмовляє. Там не було потреби збирати гроші на похорон або лікування, там ще вміли допомагати одне одному просто так, без жодної вигоди та розрахунку.
Це була країна, де нас безоплатно виховували в дитячих садочках, навчали в школах та вишах Я ще пам'ятаю час, коли навіть у великому багатоповерховому будинку мешканці знали один одного і могли запросто прийти в гості. Я дуже добре пам'ятаю обличчя людей тієї країни. На них не було тієї тіні відчаю і страху за майбутнє, яку я бачу зараз.
Дякую Тобі, Боже мій, за те, що відкрив мені красу Твого дивовижного світу, навчив мене того, що птахи і тварини мало чим відрізняються від людей.
А якщо й відрізняються, то, як правило, на краще від нас. Вони ближчі до дітей, ніж ми, тому чистіші та світліші. Дякую, Господи, за красу морської гладі, за тихий шурхіт прибою, крики чайок над головою, за дивовижні світанки та заходи сонця. За всю ту красу, яку Ти так рясно розсипав перед нашими очима.
Дякую Тобі, Боже мій, за те, що не згубив мене під час пристрасних блукань моєї молодості, терпляче чекаючи мого навернення й напоумлення. За те, що, незважаючи на всю безліч моїх гріхопадінь, покликав мене на священницьке служіння.
Дякую за те, що дав пізнати, що є рабство гріху, для того щоб я зрозумів – без Твоєї благодаті, що захищає, та сили, що утримує, ми не здатні протистояти жодним принадам і спокусам. Тільки милість Твоя, Господи, не дозволяє ворогові роду людського навічно зв'язати нас узами пекельного мороку.
Дякую Тобі, Боже мій, за те, що через біди, болещі та спокуси Ти все більше й більше смиряєш нас.
Життя влаштоване Тобою так, що чим ближче до виходу з нього, тим більше розуміння того, що нам нема за що триматися в цьому світі. Навіть найближчі люди не зможуть нам нічим допомогти. Скорботи і втрати, немов гострі ножиці, відрізають будь-яку нашу прихильність до цієї земної юдолі. Минає час, і смерть стає бажаним гостем, що позбавляє душу вантажу й тягот швидкоплинного життя. Усім керує Твій благий промисел, Господи, спрямовуючи нас до єдиної мети – до Твого вічного, неминущого світлого спокою.
Дякую Тобі, Боже мій, за те, що Ти поклав межу нашому земному життю. За те, що не дозволив злу існувати вічно на землі. За те, що прискорюєш обертання часу, щоб врятувати тих, хто ще до цього лишається здібним, що даєш нам надію на вічне життя та ясне розуміння того, що світ, у якому ми живемо, – не наша Вітчизна. Наш дім там, де наш Бог, з Якого, Яким і для Якого все. Спасибі, Господи, що забираєш у нас це тіло, яке з віком стає для нас тяжкою і болючою ношею, обіцяючи натомість дати дещо краще, те, що зможе жити у світі Твоєї вічності і населяти Нову Землю.
Дякую Тобі, Боже, за те, що з ласки Твоєї дав нам почути Твій голос крізь галас і метушню цього багатотрудного життя. Без Твоєї благодаті ми б не змогли звернутися до Тебе навіть з однією, найкоротшою, молитвою. Без Тебе наше серце було б глухим і сліпим, а душа – мертвою і смердючою. Усе, що в нас є доброго, світлого, чистого, святого, – не наше, це Твій дар. Якщо й зробили ми в цьому житті щось хороше, то не зі своєї волі, а з Твого благовоління.
Не нам, Господи, не нам, а Імені Твоєму нехай буде Слава, Честь і Поклоніння на віки віків. Амінь.
