Православний погляд на сексуальну енергію людини
Нині молодь так захопилася вільними стосунками, що будь-який шлюб – вже радість і милість Божа. Що варто знати молодим, перш вступу в шлюбні стосунки.
Важливість осмислення цього питання в контексті Православного Передання пов'язана з тим, що питання статі і сексуальних взаємин сьогодні різко стали на порядку денному. Просування інтересів ЛГБТ так чи інакше має відношення до питань статі, аборти, від яких щорічно гинуть мільйони дітей, також пов'язані з тим, що людина не знає і не розуміє, яке місце займає сексуальне життя в загальному контексті світоглядних питань.
На превеликий жаль, ця тема не мала серйозного обговорення на богословському майданчику. Майже ніхто не говорить, що певні моменти, пов'язані зі статевим життям християнина, з віком повинні поступово виживатися і перетворюватися в чистоту духовних взаємин.
Якщо ми будемо уважно і вдумливо читати Слово Боже і вивчати аскетичну Православну традицію, то без праці прийдемо до висновку про те, що головним осередком усього життя Церкви є особистість Боголюдини Ісуса Христа. Не вчення Спасителя, не Його заповіді, не Євангеліє, а саме особистість Христа, Сина Божого, який стоїть у центрі всіх наших духовних устремлінь. Шлях спасіння ми можемо розуміти і розглядати тільки через Христологію, тому що Спаситель – це ідеальний зразок того, якою повинна бути людина. Він – наша заданість і ікона того, якими ми всі покликані стати. Тому і заявлене нами питання ми повинні розглядати тільки через особистість Боголюдини.
Святі Отці стверджують, що Спаситель, будучи людиною безгрішною, сприйняв на Себе тільки наші природні пристрасті, такі як біль, голод, холод, смерть.
Отже, нам потрібно з'ясувати – чи мав Христос статеві енергії? Простіше кажучи, чи відчував Він природне прагнення до протилежної статі, чи мав сексуальний потяг? Святі Отці стверджують, що Спаситель, будучи людиною безгрішною, сприйняв на Себе тільки наші природні пристрасті, такі як біль, голод, холод, смерть. Але Він не сприймав у Себе статеву енергію, так як її поява в людині була прямим наслідком гріха. «Христос, втілившись, скасував поділ людської природи на чоловіче і жіноче» (преп. Максим Сповідник).
Сексуальна енергія у тому вигляді, в якій ми сьогодні маємо, у нас виникла відразу ж після гріхопадіння. Власна нагота – це те, що першим ділом побачили Адам і Єва після гріхопадіння. Вони стали соромитися одне одного, так як вперше відчули один в одному предмет егоїстичного задоволення. Саме з цього часу починає в людській природі діяти статева енергія, до цього її не було. Констатацією цього факту є вирок Бога Єві: «У хворобі будеш народжувати дітей, і до мужа твого потяг твій».
Жінка виявилася тією пробоїною, через яку статева енергія увійшла в природу людини. Саме з тих пір родження дітей в тій формі, яка має місце сьогодні, стало єдиним способом, через який людство може розмножуватися. Хоча Біблія нас вчить, що у людини були й інші можливості відтворення – Бог створив Єву з ребра Адама, Христос народився від Діви Марії не так, як зазвичай людина приходить в світ. Але після гріхопадіння будь-які інші форми народження перед людиною виявилися закритими. Чоловік був засуджений на таку форму розмноження тому, що сам себе позбавив божественної гідності.
Тема статевого життя, її дозволеності та інтенсивності, скромно замовчується в церковній традиції. Але основна тенденція простежується зовсім ясно.
Якщо ми будемо уважно читати Старий завіт, то побачимо, що хіть і блуд – це слова, які пророки часто вживають не тільки у відношенні плоті, але і при викритті обраного народу в зраді і відступі від Бога. Сучасна цивілізація використовує в якості сил сексуальну енергію як форму мотивації, натхнення до творчості, осмислюючи в її контексті саме життя і все, що в ньому відбувається. Лібідо є основою людських взаємин з точки зору психології. З протилежного боку, православна аскеза веде людину до безпристрасності, та підставу порятунку бачить не в сексуальних енергіях, а жертовній любові, позбавленій чуттєвості та егоїзму.
Розглядаючи це питання, апостол Павло віддавав перевагу цнотливості і тільки як виняток, як поблажливість, дозволяв другий шлюб для вдівців і вдовиць, щоб ті не розпалювались. Точно так само він ставився і до статевого життя подружжя. Воно дозволене, «щоб не спокушав вас сатана нестриманням вашим». Але оскільки час життя короткий, то краще, щоб «маючи дружин», чоловіки жили «як не такі, що мають», тому що «минає образ світу цього». Сьома глава Першого послання до Коринтян, де апостол Павло розглядає це питання, однозначно говорить про те, що він віддає перевагу цнотливості.
Тема статевого життя, його дозволеності та інтенсивності, скромно замовчується в церковній традиції. Але основна тенденція простежується зовсім ясно. Статева енергія використовується для народження дітей, а в цілому по відношенню до неї бажане максимально можливе цнотливе життя заради власного освячення і спасіння душі.
Вся історія старозавітного людства була націлена лише на одне – щоб серед людей з'явилася Діва, яка змогла б стати Матір'ю Бога.
Ідеалом людської чистоти і цнотливості для нас є Пречиста Матір Божа. Вся історія старозавітного людства була націлена лише на одне – щоб серед людей з'явилася Діва, яка змогла б стати Матір'ю Бога. Але для цього повинна бути і подружня пара, яка народить таку дитину без похоті. Богородиця не могла народитися просто так, як всі. Тому що чистота і цнотливість передаються у спадок. Діва Марія не прийняла за все життя жодного блудного помислу. Це було відкрито Богом преподобному Силуану Афонському. А в 1964 році преподобному Паїсію Святогорцю Господь у видінні відкрив, що Іоаким і Анна були найбільш поміркованими людьми, які коли-небудь жили на землі, і їх природне зачаття Богородиці було абсолютно безпристрасним, без найменшої похоті, з послуху.
Небезпечною тенденцією в сучасному богослов'ї стало розмежування принципів духовного життя для чернецтва і мирян. Не може бути якоїсь особливої аскетики для ченців і окремої аскетики для мирян, тому що і перші, і другі – просто люди, і всі вони з'єднані загальним знаменником, який є Христос, загальний для всіх нас. Оскільки ідеал для всіх один, то одна і головна чеснота, яка робить людину особливо близькою до Бога – це чистота і цнотливість. Тому не може бути окремо ні чернечої, ні мирської аскетики.
Таємниця шлюбу також, як і таємниця чернецтва, в цнотливості. І чим чистіше життя християн, тим ближче вони до Бога. Я розумію, що ті висновки, які ми можемо зробити з вищесказаного, ставлять перед нами надзавдання, яке багатьом із православних сімей, на жаль, не по плечу. Але якщо немає сил і відваги жити за максимою, то тоді, знаючи ідеал, до якого треба прагнути, ми можемо хоча б намагатися всіма силами жити якомога чистіше і, наскільки можливо, цнотливо.
Це важливо знати ще й тому, що сили зла, культивуючи сексуальну вседозволеність і виправдовуючи свою розгнузданість перекрученим розумінням Священного Писання, вже змогли захопити в своє болото навіть ті конфесії, які називають себе християнськими. Тому «Допевняйтеся, що приємне для Господа, і не беріть участи в неплідних ділах темряви, а краще й докоряйте. Бо соромно навіть казати про те, що роблять вони потаємно!» (Еф. 5:10-12).
