«Мені дуже соромно за зганьблену честь України»

26 грудня 2023 року справа митрополита Тульчинського Іонафана (Єлецьких), засудженого Вінницьким судом до 5 років позбавлення волі, переглядатиметься апеляційним судом. У зв'язку з цим, редакція СПЖ, що регулярно висвітлює цей злощасний процес, запропонувала «опальному» митрополиту поговорити не лише про інкриміновані звинувачення, а й про його творчу церковно-композиторську діяльність, бачення ним церковно-державних відносин.

Невелика передмова

Автору цих рядків довелося познайомитися з владикою Іонафаном, на той час ще молодим архімандритом, далекого 1988 року. Тоді в рік 1000-річчя Хрещення Русі у згасаючому СРСР Православній Церкві вперше за 70 років атеїзму було надано умови для відродження стародавніх святинь, головною з яких була Києво-Печерська лавра. І першим намісником її став архімандрит, а невдовзі – єпископ Переяслав-Хмельницький Іонафан (Єлецьких).

У безмовній із хрущовських часів Києво-Печерській обителі залунали дзвони, піднеслася у небеса чернеча молитва, народ Божий із тріумфуванням і вдячністю попрямував на древні печерські пагорби над Дніпром. Тоді ж у Далеких печерах рясно замироточили мироточиві глави преподобних печерських, які «мовчали» близько 30-ти років, що свідчать про благовоління Боже. А одного разу під час однієї з перших літургій, що проводилася просто неба, був явлений на небосхилі Хрест Господній.

Перша Божественна літургія на руїнах Великого Успенського Собору КПЛ із нагоди його 900-річчя. 28 серпня 1989 року. Божественну літургію звершує єпископ Іонафан (Єлецьких), перший намісник КПЛ. Фото: архів митрополита Іонафана 

Розмовляючи з архімандритом Іонафаном (готувалося інтерв'ю для однієї з республіканських газет) я, на той час людина малоцерковна, яка в житті не спілкувалася з ченцями, була вражена діапазоном знань, культурою і якоюсь незвичайною благодатною чарівністю цього священнослужителя. Не відомо мені було тоді, що спілкуюся я з майбутнім митрополитом, церковним композитором зі світовим ім'ям, публіцистом і поетом, богословом і полум'яним патріотом нашої святої землі, на якого наприкінці життєвого шляху обрушаться такі безглузді, абсурдні звинувачення.

Відтоді минуло 35 років. І що містично парадоксально – відроджена і відбудована ченцями та народом Божим, як чудесний духовний оазис, Києво-Печерська лавра – колиска чернецтва Київської Русі, головна святиня України, третій Уділ Богородиці, у нинішньому 2023 році була блюзнірсько відібрана в Української Православної Церкви, а її перший намісник, нині один із найстаріших ієрархів УПЦ, митрополит Тульчинський і Брацславський Іонафан, який усі ці десятиліття вірою і правдою служив Церкві Христовій та українському народу, цього року був звинувачений у державній зраді.

Теорія гнилого дерева

Доктрина «плодів отруєного дерева», або «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) – концепція, запроваджена Верховним Судом США для оцінки допустимості доказів у кримінальних справах. Суть цієї концепції полягає в тому, що якщо джерело доказів («дерево») є неналежним («отруєним»), всі докази, отримані за його допомогою («плоди»), також виявляються неналежними. Тобто не можуть застосовуватися при доведенні провини.

Ця концепція розкривається на практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у контексті дотримання права на справедливий суд статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Саме на цю доктрину посилалися адвокати митрополита Іонафана у період слідчих процедур та після винесення вироку. Оскільки інкриміновані архієрею факти, за визначенням адвокатури підслідного, були фальшивими та вигаданими. Чого вартий, наприклад, один із знайдених «доказів». А саме: у чоботі співробітника канцелярії Тульчинської єпархії опинилися проросійські листівки, нібито видані митрополитом Іонафаном друкарським способом, а цифрові оригінали «виявлено» в ноутбуці митрополита через 4 дні після вилучення!

7 серпня 2023 р. Вінницький суд, ухвалення вироку. Фото: Тульчинська єпархія 

У владики

Владика прийняв нас гостинно. Виглядав він стомленим і змарнілим, обличчя його було бліде, але очі світилися все тією ж неймовірною добротою.

– Останні 19 років ви є головою Тульчинської єпархії УПЦ. Саме у цій подільській єпархії вас, 75-річного архієрея, несподівано відвідали співробітники Вінницького обласного СБУ з обшуком вашого тимчасового житла у м. Бершадь та канцелярії Тульчинського єпархіального управління. За результатами обшуків Вінницький міський суддя виніс вам обвинувальний вирок – 5 років ув'язнення. Цей, на сьогодні перший жорстокий вирок архієрею УПЦ, викликав шквал протестів Першоієрархів Православних Помісних Церков, правозахисного християнського форуму в Німеччині, а також викривальну реакцію відомого американського адвоката УПЦ, Роберта (Боба) Амстердама, який заявив про утиски єпископа. Проти Вас розгорнуто наклепницьку кампанію у ЗМІ. Чому це все відбувається в Україні сьогодні?

– Я не читаю подібні інсинуації авторів наклепницькими публікаціями. Швидше за все, вони замовні. Їхня мета очевидна – одним наскоком політично скомпрометувати УПЦ та її ієрархію, обґрунтувати заборону та діяльність УПЦ, залякати гоніннями священників та парафіян. Каталізатором гонінь канонічної Церкви, захоплень екстремістами її монастирів та храмів стало надання ПЦУ так званого «автокефального» томосу, який не визнав навіть невизнаного «патріарха» Філарета Денисенка. Суд наді мною – один із епізодів розправи над захисниками своєї віри та Церкви.

Що ж до звинувачень, що інкримінуються, то моя «вина» побудована слідчими не на реальних фактах, а на вигаданих мотивах і на кримінальному вкиданні співробітником СБУ в моє житло друкованих тиражованих кольорових листівок, що зафіксувала відеокамера співробітника СБУ, і що продемонстрував мій адвокат глядачам на «Першому козацькому» каналі.

Як сказав Господь Іісус Христос, «хто має очі, нехай бачить» (Мф.13,15).

– Хто тоді ті, хто не хоче бачити безумовне правопорушення? Вони стають його пасивними учасниками?  

– Це очевидно.

– Розкажіть, владико, як спецслужби інформативно підтримували надумані політичні звинувачення проти вас? І чим найбільше вразили вас дії слідчих Вінницького відділення СБУ та Вінницький «первинний» суддя, який засудив Вас практично, як зазначив ваш адвокат, до «довічного смертного вироку» з огляду на похилий вік та тяжкі невиліковні захворювання?

– Глава київського СБУ публічно, у суді, усвідомлено та впевнено звинуватив мене у скоєнні тяжких, «неспростовних» злочинах проти України, грубо порушивши право презумпції невинності. Виникає очевидне та просте питання – як бути тоді з відеозаписом СБУ з вкиданням їхнім працівником антиукраїнських листівок та занесенням їх до протоколу обшуку в моїй оселі? Це ж факт самовикриття СБУ! 

Відеозапис СБУ, який викриває посадовий злочин вінницьких слідчих, адже це справжній відеодоказ. Його переглянули з відповідними коментарями сотні тисяч глядачів «Першого Козацького», численні священники та парафіяни. Цей запис бачили представники ООН, бачив американський адвокат УПЦ Роберт Амстердам та інші закордонні юристи.

Моїм обвинувачам також потрібно терміново знайти пояснення злочинного вкидання працівниками СБУ до мого, вилученого слідчими комп'ютера, трьох файлів із горезвісними листівками – «речдоками», що з'явилися через 4 дні після вилучення комп'ютерної техніки.

Ви запитуєте, що вразило мене у цій судовій історії? Відповім просто і коротко: мене і моє духовенство, парафіян єпархії та всіх вірних УПЦ, хто стежив за процесом слідчих заходів упродовж минулого року, вразили формалізм і нахабна безсоромність, що до болю ганьбить честь та ім'я, спливаючої кров'ю України.

Припускаю, що на суддю було вчинено адміністративний тиск: початок підсумкового засідання первинного суду раптово було відкладено на дві години. Погодьтеся, досить симптоматично.

– Владико, вас звинувачують у прихильності до «русского міра». Однак ви повсюдно вимовляєте проповіді українською мовою в парафіях єпархії, любите та співаєте українські пісні, з десяток років тому переклали текст Божественної літургії українською мовою. Яку мету ставили при цьому?

– Відповім у двох словах: переклад українською мовою Божественної літургії мав катехізаторську, понятійну мету. Щоб православна молодь пізнала основне завдання свого життя: бути в освячувальній благодаті святої Церкви Христа Бога і вічно жити у Його блаженному Царстві Небесному.

– Декілька слів про Вашу Чорнобильську літургію. Як вона була задумана?

– Я написав кілька сотень церковних піснеспівів. У 30-річчя Чорнобильської трагедії усі українські газети писали про майбутні вибори глави держави. Про Чорнобиль та чорнобильців журналісти та ЗМІ загалом геть-чисто забули. Прикро. Вирішив нагадати цим твором про моральний обов'язок перед загиблими героями духу. Вічна їм пам'ять.

– Як ви вважаєте, чому, бачачи загрозу ліквідації УПЦ, мовчать багато діячів культури? Що їм заважає?

– На жаль, припускаю, багатьох скував ірраціональний страх і незнання Істини.

– Ви нарівні з іншими ієрархами увійшли до міжнародної групи з моніторингу порушень в Україні універсальних прав та свобод людини, закріплених у документах ООН, а також моніторингу спроб повного чи часткового нівелювання традиційної релігійної ідентичності православних громадян України. Які сподівання ви покладаєте на цю діяльність?

– Надій багато, а інформаційні підсумки – у майбутньому. У складі української групи перебуває вже кілька неполітичних правозахисних іноземних товариств. Готові основні юридичні проєкти та офіційна заява української групи. Йде їхнє міжнародне узгодження.

– Що б ви сказали своєму духовенству та парафіянам, якщо Господь попустить вам бути у кайданах до кінця Різдвяного посту?

– Скажу собі і їм те, чого вчить Слово Боже і святі преподобні старці: «Слава Богу за все: і за скорботу, і за радість!». І нехай буде воля не моя, але Твоя, Отче Небесний, і нехай прийде Царство Твоє!

– Дякую вам, владико Іонафане, за відкрите та чесне інтерв'ю.

– Дякую і вам, отче Сергію, за безкомпромісну журналістську позицію.