Содом, Гоморра і... Україна

Содом і Гоморра

Біблійна історія розповідає про події тих днів досить докладно. Понад 3000 років тому в самому серці пишної і родючої долини жив чоловік на ім'я Лот. Він був доброчесним чоловіком, який керувався принципами праведності та співчуття навіть у суспільстві, сповненому гріха і розпусти.

Річ у тім, що місце, де він жив, ані праведністю, ані благочестям не вирізнялися. Міста Содом і Гоморра славилися своїм моральним занепадом. Їхні вулиці кишіли розпустою, жадібністю, хтивістю та злістю. Добро засуджувалося, а зло – вихвалялося.

І ось одного вечора, коли сонце опустилося за обрій, до порога будинку, де жив Лот, підійшли два странники. Це були ангели, яких послав Бог. Лот запропонував їм їжу, воду та місце для відпочинку.

Моральний занепад, що панував у місті, був настільки великий, що як тільки чутка про візит двох подорожніх поширилася містом, біля дверей Лота зібрався натовп, вимагаючи, щоб він видав їм незнайомців на наругу.

«Ми їх пізнаємо», – кричали жителі Содому, що звіріли.

Лот, керуючись законами гостинності та моральними принципами, спробував відвернути содомітів від їхніх намірів. Він пішов на безпрецедентний крок як альтернативу – запропонував своїх дочок, сподіваючись захистити гостей-ангелів від шкоди. Але – безрезультатно.

Ба більше, грішники, вкрай розлючені заступництвом Лота, кричали, що «тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм. І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері». Усе скінчилося тим, що ангели засліпили содомітів, а потім, коли Лот і його сім'я покинули розбещені міста, Господь їх знищив: «І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню, від Господа з неба. І поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі» (Бут. 19, 24-25).

Чому Господь не знищив Содом і Гоморру відразу? Як бачимо, Господь якийсь час терпить содомлян. Чому?

По-перше тому, що Творець неба і землі завжди, навіть у глибоко аморальній ситуації, дає людині час для покаяння. І не тільки час, а й ситуацію, в якій вона може вчинити правильно.

Вибір – завжди за людиною.

Згадайте, так було з Каїном, який, спонукуваний заздрістю, вирішив убити свого брата: «І сказав Господь Каїнові: Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати» (Бут. 4, 6-7).

Тобто навіть у тому разі, якщо гріховні вчинки знаходять собі якісь виправдання у твоєму розумі – не роби їх, зупинись, пануй над ними. Інакше ти будеш проклятий, як Каїн, а місце, де ти живеш, буде зруйноване, як Содом і Гоморра.

По-друге, Господь певний час терпить ці міста, бо там живе праведний Лот і його сім'я. І в той момент, коли далі терпіти було неможливо, коли жителі Содому вирішили зневажити всі закони, піти проти всіх моральних норм і порядків, Господь знищує їх, бо за гріхом завжди слідує розплата, навіть якщо комусь здається, що це не так.

І... Україна

Сьогодні Україна, на жаль, дедалі більше нагадує Содом. Країна, яка ще вчора вважалася православною, дедалі глибше опускається в безодню гріха.

Не так давно Верховна Рада легалізувала канабіс, перетворюючи Україну на ринок з торгівлі наркотиками, точаться розмови про легалізацію порнографії, активно ведеться пропаганда содомського гріха, а дітям у школах розповідають про сексуальне розмаїття.

З погляду традиційної та просто нормальної моралі наша держава стрімко віддаляється від релігії, завдяки якій з'явився український народ, українська державність, українська культура. Від усього цього ми відмовляємося на користь «содомітської культури» і «содомітської моралі».

При цьому війна з традиціями ведеться не тільки у світському полі, а й у релігійній сфері.

Влада ухвалює рішення про заборону Церкви, за допомогою правоохоронних органів захоплюються храми, б'ють вірян, священників і єпископів судять, і всіх, хто хоч якось симпатизує Церкві, – ненавидять. І ненависть ця активно підтримується державним апаратом.

Усе це свідчить про цілеспрямоване й навмисне бажання стерти ім'я Боже зі свідомості українців, перетворивши нас на содомітів, які шукають тільки того, щоб задовольнити свої пристрасті. Причому почалося все не сьогодні й не вчора, а кілька років тому. Це означає, що Господь міг би вже давно вчинити з Україною так, як Він вчинив із Содомом і Гоморрою. Але Він терпить.

По-перше тому, що чекає на покаяння. Чекає, коли народ усвідомить, що шлях назустріч содомському гріху – це шлях у безодню.

По-друге, тому що серед нас досі живуть праведники. Досі живуть ті, хто молиться, служить літургію і просить Господа відвернути Свій гнів.

Українська Православна Церква сьогодні – це Лот, який вийшов назустріч збожеволілим содомітам і просить їх не піднімати руку на ангелів Божих. Але, як і в історії Содому і Гоморри, громадяни України, як жителі цих міст, хочуть напасти на Лота і заподіяти йому «гірше, ніж ангелам». Що робить із ними Господь? Наводить сліпоту. І сьогодні ті, хто воює проти Церкви, – це сліпці, які не розуміють, що завдають своєму народові і своїй країні шкоди.

Скінчитися все може так само, як скінчилося за часів Лота...