Видаліть це негайно
Роздуми священника про переглянуте відео з дівчиною, що танцює у Трапезному храмі Києво-Печерської лаври.
Ось уже кілька днів просторами інтернету гуляє ролик із дівчиною, що танцює в Трапезному храмі Києво-Печерської лаври. За цей час якихось відгуків я не зустрів на адресу як невідомого автора відео так і, власне, танцюристки.
Найпоширеніша реакція: «фу, блюзнірство», інша, яка не поступається їй: «ось для цього з Верхньої лаври вигнали УПЦ». Є, звичайно, й інші відгуки, втім, мова не про них, а про те, що, як на мене, згаданий зразок народної інтернет-творчості не зовсім блюзнірство, тим більше – не мета видворення православних із колиски чернецтва на Русі.
Бажаєте пояснень? Будь ласка.
Отже, що таке блюзнірство? Наруга над святинею, використання святині не за призначенням, знецінення святого та низведення його на рівень людських пристрастей та пожадливостей.
У цьому сенсі безперечним блюзнірством були концерти, що проходили в Трапезному храмі протягом цього року. Адже храм не для розваг і не для музики. Проте музика звучала під його склепіннями вже неодноразово, й це глибоко ненормально, бо «дім Мій домом молитви наречеться», а для мистецтва існують театральні підмостки.
Ось воно, блюзнірство в чистому вигляді. Втім, варто все ж таки помітити, що при всій недоречності мистецтво було мистецтвом навіть під церковним куполом.
А що ми бачимо на відео? Дівчину пересічної зовнішності і, схоже, не першої молодості, що незграбно смикається під пісеньку, позбавлену будь-якої оригінальності. Це будь-що, але не мистецтво. І навіть не народна творчість. Також це не акція чи флешмоб (у таких завжди є мета і хоч часом збочений, але сенс). І навіть не дешеве випендрювання. Це схоже на спробу довести собі, що «я ось що можу»!
Пам'ятаєте, у Висоцького є пісня про козла, який «якось бороду зав'язав вузлом і з кущів назвав вовка сволотою»? Так це воно. Правда, виконано все це гранично безглуздо і недолуго.
Здавалося б, ось звичайна дівчина, яка не вирізняється ні зовнішністю, ні талантами, ні смаком, ні навіть тактом. Звичайна до того, що її не помітити, не запам'ятати, не впізнати при зустрічі. Зрозуміло, що їй, можливо, захотілося щось відчебучити. Для чогось значущого не вистачає здібностей, для чогось помітного – талантів, для чогось доброго – елементарної культури. От і придумала, боляща, у храмі танцювати.
Воно, ясна річ, що гріх і безкультурність. Але навіть це можна було зробити хоча б не так бездарно та безглуздо. Хоч танцювати навчилася б, чи що. Або вже в національний костюм одяглася, як слід. Так ні ж: треба було натягнути вінок і намисто на явно домашній одяг, натягнути зверху спідницю з дев'яностих і почати перед камерою смикатися, як тракторист, що перебрав на сільському весіллі.
Навіть не знаю, яку мету переслідувала танцюристка: щось комусь довести чи роздратувати когось із вірян, чи, може, повеселити когось недалекого і нерозумного, але нічого з цього в неї не вийшло.
І справді, дивишся відео і не знаєш: чи обурюватися на неповагу до храму, чи сміятися над «трясотою каїновою», чи співчувати бездарності, яка, прагнучи прославитися, банально зганьбилася.
Однак дівчині, схоже, сумніви непритаманні: безглуздо одягнена, вона самозабутньо намагається зробити те, чого не вміє там, де це зовсім недоречно. І все це з усмішкою на обличчі.
Так от, це не блюзнірство і не випендрювання. Це обмеженість. Обмеженість, яка впевнена, що для того, щоб станцювати, достатньо одного бажання, а про вміння вона й не чула. Яка в храмі не тільки затанцює, але, приміром, і закурить, але не тому, що вона має щось проти Бога чи Церкви, а просто тому, що в неї немає розуміння святості Божого дому і відсутнє саме розуміння того, що не все, що хочеться, можна робити.
Просто перед нами обмежена особа, яка переконана, ніби вона робить щось кумедне, щось осмислене, щось варте уваги, тоді як єдине, що залишається зробити після перегляду ролика – пожуритись за невмілу танцівницю і благополучно забути, що бачив і де це знайшов.
Власне, так і варто було б чинити православним, замість того, щоб поширювати відеобезглуздість, публічно обурюватись у соцмережах.
Схоже, якби не наш брат православний, ролик із невдалою танцюристкою побачили б від сили дві-три сотні інтернет-користувачів, яким він попався б у мережі серед іншого інформаційного мотлоху. Впевнений, що добра частина з них його навіть до кінця не додивилася б.
А ось наша реакція забезпечила йому кілька переглядів і зробила дурну витівку дивної дівчини відомої чи не всій країні. Тільки яка від цього користь?
Адже ми цим відео ілюструємо, як правило, факти утисків і гонінь на нашу Церкву. Ось, мовляв, до чого ми докотилися. Але хіба про утиски та гоніння не знають і без цього? Чи хіба в одного ворога Церкви ворухнеться щось християнське в душі після того, як він подивиться на ці шалені танці?
То навіщо нам робити відомою чиюсь погану витівку?
Моя вам порада: видаліть це убожество зі своїх сторінок і забудьте і про танець у лаврському храмі, і про нещасну танцівницю, і про безглуздий відеоролик, і про те, що ви щось про це писали чи говорили. Не знаю, як ви, а я майже відразу після перегляду згаданого пожалів про даремно витрачену хвилину.
Хвилина – це, звісно, зовсім небагато. Але ролик із танцями в храмі не заслуговує навіть хвилини уваги та часу.
