Чи не забагато свят святкують православні
22 грудня Церква святкує зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці. У чому ж велич цього свята, його суть, у чому полягає його богослов'я?
У людей далеких від Церкви існує думка, що православні раз у раз щось святкують, що у них кожен день свято і більш того, вони самі вигадують собі свята, щоб не працювати і веселитися, як, наприклад, перше знайдення мощей, друге, третє, перенесення мощей, воздвиження, обрізання, зачаття. І дійсно, з суто мирської точки зору, є свята, суть яких складно зрозуміти і християнам, а якщо ще додати до цього мирське розуміння святкування: з нестримними веселощами, пишним застіллям з усіма наслідками, що випливають, то докори в сторону православних виглядають цілком обгрунтовано.
Безумовно, ми можемо парирувати, що, мовляв, це не так, і що вони нічого не розуміють, а потім покрити їх недоліки любов'ю і відіслати подалі з миром, але тим самим ми просто втечемо від проблеми, і ніяк її не вирішимо, навіть навпаки посилимо. І як же «будьте завжди готові всякому, хто домагається від вас звіту про ваше уповання, дати відповідь з лагідністю і благоговінням» (1 Петр. 3:15)? І чи завжди ми, православні, вникаємо в суть того, що ми святкуємо?
Одним з таких складних для розуміння свят є зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці, який Свята Церква святкує сьогодні 22 грудня. І дійсно, в чому ж велич даного свята, його суть, у чому полягає його богослов'я? Давайте спробуємо разом розібратися в цьому питанні.
Подія, на честь якої встановлено святкування, вперше згадується в апокрифічному Протоєвангелії Якова (IV ст. н.е.). У благочестивої сімейної пари Іоакима і Анни довгий час не було дітей, що в іудейській традиції розцінювалося як знак гріховності або Божого неблаговоління до подружжя. Іоанн, не допущений єрусалимським первосвящеником принести жертву Богу, пішов у пустелю, залишивши Анну вдома. В цей час подружжю було бачення ангела, який сповістив про те, що Бог почув їхні молитви і у них буде дитина. Після цього благовістя Іоаким з радістю повернувся назад, а Анна вийшла зустрічати його біля Золотих воріт Єрусалима. Через 9 місяців у них народилася Дочка – Пресвята Діва. Саме ж свято з'являється в VI-VIII століттях, і лише у 1166 році Візантійський імператор Мануїл I відніс свято до числа релігійних свят, коли заборонено працювати.
Як Господь Ісус Христос був плодом дівоцтва, так і Його Пресвята Матір з'явилася плодом смирення і цнотливості праведних Іоакима і Анни.
Можна заперечити, що, мовляв, нічого надординарного не відбулося, скільки разів ми чули подібні історії в Біблії як до цього – з Авраамом і Сарою, так і після – з Захарією і Єлисаветою. Велика ж таємниця полягає в тому, що як гріхопадіння відбулося людиною, так і спокутування було б неможливим без співпраці людини Богу. Як гріхопадінням Адама спотворюється вся природа людини, так силою Благодаті Божої відбувається народження від неплодної жінки Тієї, Яка була обрана Богом серед всіх жінок саме тому, що Він передбачив в Ній здатність зберегти Себе тією чистою і непорочною посудиною, яка буде гідна сприйняти Його.
Як Господь Ісус Христос був плодом дівоцтва, так і Його Пресвята Матір з'явилася плодом смирення і цнотливості праведних Іоакима і Анни. Зачаття Пресвятої Богородиці, хоча і відбулося завдяки чудовому втручанню Божому, все ж походить від союзу чоловіка і дружини, згідно із законами занепалої людської природи, схильною до тління і смерті (Бут. 3: 16).
Володимир Лоський писав: «Вся біблійна історія розкривається як приготування людства до Втілення, до тієї «повноті часів», коли ангел був посланий вітати Марію і отримати з її вуст згоду людства на те, щоб «Слово стало плоттю». Однак виконання обітниць Божих не є чимось автоматичним. Історія Старого Завіту, історія зачаття праведної Анни показують нам, як людська особистість у своїй свободі, перебуваючи в своїх реальних життєвих обставинах, в скорботах і боріннях, надає Богу умови, необхідні для того, щоб Спокута стало можливою. Як Діва Марія стала співробітницею Божою в домобудівництві спасіння (Св. Іриней Ліонський), так і її батьки своїм смиренням і любов'ю до Бога дали можливість здійснитися диву: «Неплідність народжує Богородицю і живительницю життя нашого» (кондак Різдва Богородиці)».
Господь не призначає наше життя, Він завжди залишає нам вибір. Ми завжди можемо вибрати грішити або не грішити, жити зі своєї волі або з Божої.
Безумовно, Всезнаючий Господь знав, що все відбудеться саме так: і що Іоаким і Анна будуть раді позбавленню від паплюження серед одноплемінників, і будуть по-людськи в такому віці раді батьківству, і, можливо, що ні про яку більш високу мету вони і не думали. Але Господь не призначає наше життя, Він завжди залишає нам вибір. І саме в цьому проявляється найбільший подвиг праведних Іоакіма і Анни, що вони не по людському і мирськомук мудруванню зробили, а проявили смиренність і довіру Богу там, де здавалося, немає ніяких розумних пояснень, і зробили свій вибір.
Так і нам необхідно наслідувати їх, і в ситуаціях, які якими б не здавалися безвихідними і буденними, завжди мати тверду рішучість слідувати за Богом, мати віру і надію тоді, коли наш розум не знаходить жодних логічних пояснень того, що відбувається. Адже ми завжди можемо вибрати грішити або не грішити, жити зі своєї волі або з Божої, адже потім ми не зможемо виправдати себе обставинами або своєю неміччю.
Так і в стосунках з мирськими людьми, ми можемо закритися і відгородитися від них, а можемо відкрити їм своє серце, показати, що є інша радість, яка не залежить від кількості продуктів на столі і наявності хорошої компанії. Показати, що є речі, які перевершують наше розуміння, і тільки через віру і довіру Богові можна зрозуміти найбільші таємниці світобудови, доторкнутися до премудрості, яка нас оточує, і наповнити своє життя істинним, неминущим сенсом. І це буде нашим найбільшим подвигом, коли ми, уподібнившись смиренню і довірі Богу правв. Іоакима і Анни, збережемо в своєму серці любов і співчуття до наших братів, коли зможемо на закиди відповісти лагідно і чемно, на глузування – пошкодувати і помолитися про них, щоб примножилася любов між нами, і тим самим і ми станемо співробітниками Богу в справі спасіння всього людства.
