Війна в Ізраїлі: навіщо і чому
Роздуми священника про причини війни, яка спалахнула в державі Ізраїль.
Вже два роки світ стежить за кривавими подіями, які відбуваються в Україні. Але ось нове потрясіння – почалися воєнні дії між Ізраїлем та Палестиною. Увага людей прикута до подій цього конфлікту. Я ж у своїй публікації хочу пояснити читачам, у чому проблема цих багаторічних зіткнень. Свої військові дії ХАМАС почав із конкретного заклику – звільнити мечеть Аль-Акса. Власне, весь цей конфлікт, що тягнеться десятки років, пов'язаний, по суті, тільки з одним місцем – із Храмовою горою. У ній, на мою думку, і полягає весь секрет цієї війни.
Але попередньо хочу сказати кілька слів про ситуацію у світі загалом, оскільки це має пряме відношення до всього, що зараз відбувається. Те, про що я пишу, є моя особиста оцінна думка, і я не наполягаю на своїй правоті.
Останнім часом часто чути критику щодо т.зв. «теорії змови», «конспірології». Я сам не прихильник цієї точки зору. Яка може бути «таємниця» та «змова» у тому, що було прораховано, спрогнозовано, науково обґрунтовано ще кілька десятків років тому. Проходили конференції, симпозіуми, і в найширших колах відкрито обговорювалося питання, яким буде світ у ХХІ столітті. Всім було очевидно, що посткапіталістичній епосі настав кінець. Людство входить у нову епоху.
Новий формат відносин включає такі інгредієнти, яких ніколи раніше не було у світовій історії: інтернет, глобалізація, нові форми економічних, політичних і соціальних відносин. А якщо до цього ще додати синтез біомедичних та комп'ютерних технологій, а також проблеми дефіциту ресурсів, пов'язаних із перенаселенням планети, то ми отримаємо те, що, власне, й отримало наукову назву «Новий світовий порядок» (НСП).
Основні принципи та закони буття цієї нової загальнолюдської формації давно вивчені та спрогнозовані. Тільки от чомусь цей, цілком зрозумілий, науково-обґрунтований новий формат людського співіснування тепер стали раптом називати «конспірологією» та «теорією змови».
Так, виглядає він, м'яко кажучи, неприємно. По суті, людство поринає у таку систему відносин, коли з такими явищами, як демократія, права людини тощо доведеться розпрощатися назавжди. І немає жодної таємниці у тому, що жодного двополярного чи багатополярного світу вже немає і не буде. Виникатимуть то там, то тут дві руки, які роблять заміс тісту цього Нового світового порядку. Збоку вони виглядатимуть такими, що б'ються один із одним, але голова у них буде одна. Кров, страждання, загибель мільйонів людей будуть справжніми. Але сам історичний процес перестав бути спонтанним наслідком поєднання різноспрямованих людських свобод. Все стало плановим і контрольованим, навіть те, що виглядає збоку, як хаос.
Вже не ми вирішуватимемо, якою має бути громадська і навіть особиста думка. Єдиний світовий уряд – це не фантазії запаленого розуму, а цілком логічний наслідок розвитку цивілізації. Тут немає жодної таємниці чи інтриги. Більше того, інакше бути не могло. Це те, до чого й за потребою мали б призвести процеси глобалізації, розвиток інформаційних комунікацій, концентрація левової частки фінансів у руках небагатьох людей, науково-технічний «прогрес» тощо. Тепер тільки ця голова і вирішуватиме, де має бути війна, а де − мир, де − голод, а де − достаток, хто проти кого і за що має воювати, куди спрямувати ненависть народів, а куди − любов тощо.
Я розумію, що ці мої судження комусь здадуться безглуздими, не буду сперечатися. Проте можу ще припустити, що в цьому одноосібному правлінні братимуть участь не лише й навіть не так люди. Головним ідеологом їхньої роботи та планувальником стане той, хто називає себе космократором. Тут теж немає жодної містичної таємниці. Хіба вперше люди, одягнені владою, звертаються за допомогою та підтримкою до «будівника всесвіту», «архітектора світу». Тільки на кінцевому етапі історії світу вони стануть прямими провідниками його волі та направленої дії.
Це загальний стан справ, а тепер повернімось до поточних світових подій.
Причина початку воєнних дій
Бойовики ХАМАС «цілком несподівано» напали на Ізраїль, випустивши по ньому тисячі ракет. Підготовка до такої військової операції потребує чимало часу та певних дій, які відбувалися прямо перед носом у ізраїльських спецслужб.
Моссад – найкраща у світі спецслужба. Її фахівці в будь-який час дня і ночі могли б відповісти на запитання: «Що зараз робить муха, яка сіла на автомат палестинця, що перебуває в такій-то точці геолокації?». Але тут я залишу відкритим питання, чому Моссад впритул дивився і «не бачив» підготовки до інтервенції.
Храмова гора
Мільйони євреїв мріють бути похованими біля підніжжя Храмової гори. Чим ця гора чудова і що в ній такого? Насамперед тим, що на ній знаходиться один знаменний Камінь. Євреї його називають «Евен-га-Штія», мусульмани – «Ас-Сахра». Переклад один – «Наріжний камінь основи». Саме з нього Господь, за іудейським та мусульманським переказом, почав творіння земного світу. Саме на цьому Камені, за переказами, цар Давид розмістив Ковчег зі скрижалями Завіту. Тут же його син Соломон поставив перший Храм. Над цим каменем була Святая Святих – місце присутності Самого Бога, куди міг заходити лише іудейський первосвященник, та й то раз на рік.
Перший Храм простояв чотириста років, доки його не зруйнували вавилоняни. Другий будували майже п'ять століть. Закінчили за царя Ірода. Цей храм був однією з найбільших споруд античності. «Подивися, Учителю яке то каміння та що за будівлі!» − із захопленням говорили Христові апостоли. «Ісус же до нього сказав: Чи ти бачиш великі будинки оці? Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!» (Мк. 13:1-2; Лк. 21:5-6). Так і сталося у сімдесятому році. Це місце навіть переорали (за римськими законами не можна було будувати на перепаханому місці).
Іудеї, що вижили, розбрелися по всьому світу. Єрусалим, як місто, зник. Залишилося лише невелике село, римська колонія під назвою Елія Капітоліна. Вже у Візантійський період, коли євреям дозволили повернутися на це місце, були слабкі спроби відновити храм, але, за свідченнями сучасників, всі вони закінчувалися невдачею.
Подальшу історію цього місця я опишу лише у найзагальніших рисах, без подробиць та нюансів. Хто захоче, легко може знайти їх в інтернеті.
Місце Храмової гори в Ісламській традиції
Коли Іслам уперше виник на аравійському півострові і ще не став світовою релігією, він уже був пов'язаний із Храмовою горою. За мусульманським переказом пророк Мухаммед чудовим чином був перенесений із Мекки на Камінь заснування Храмової гори на вогненному коні Ель-Бураку. З цього ж каменю Аллах захопив пророка в райські обителі.
Відтоді Мухаммед зі своїми послідовниками завжди молився у напрямку Храмової гори, де, як каже Коран, була «інша мечеть», хоча фізично там ще жодної мечеті не було. Її будівництво розпочнеться лише через сто років.
У самому Корані згадується лише дві мечеті: та, яка на Камені основи, і та, що в Мецці. Весь мусульманський світ шанує три найбільші для нього святині – мечеті в Мецці, Медині та на Храмовій горі (ця мечеть називається Аль-Акса). Задля того, щоб відновити свій повний контроль над цим місцем, почалося військове вторгнення палестинців до Ізраїлю. Але історія цього протистояння почалася не вчора.
Сьоме – двадцяте століття
Якщо не брати окремі періоди, пов'язані з походами хрестоносців, то можна сказати, що з сьомого до двадцятого століття, а це цілих тринадцять століть, Храмова гора, мечеть Аль-Акса, Камінь основи належали мусульманському світу. Протягом усього періоду мусульманського панування на Храмову гору могли зійти лише послідовники ісламу.
Ніхто не заперечував право мусульман на Храмову гору і після встановлення британського контролю над Палестиною після Першої світової війни.
Новий час
Ситуація стала поступово змінюватися з виникненням у 1947 році на цій території нової держави Ізраїль. Щоправда до 1967 року старе місто (східна частина Єрусалиму) і Храмова гора відповідно перебували під владою Єгипту. Але внаслідок блискавичної шестиденної військової операції вони перейшли під контроль Ізраїльської держави.
Згідно з ісламським правом, яке визнають також і міжнародні суди, тип власності, до якого належить мечеть Аль-Акса, вважається невідчужуваним. Тому юридичного права на Храмову гору іудеї не мають. Спочатку суд повернув Храмову гору Йордану, потім 1994 року вона стала належати Палестині. Але це з юридичного боку, а власне ситуація інша.
Мусульмани перестали контролювати територію, що їм належить. Ситуація зайшла в глухий кут.
Навіщо іудеям Храмова гора
Немає потреби говорити про важливість цього місця для іудеїв. Протягом кількох десятків років євреї змогли створити наймогутнішу і найрозвинутішу державу. Але не забуваймо, що, по суті, це не світська держава, а релігійна. Виходить так, що ця держава має сильне тіло, але не має релігійного центру.
Храм − це серце іудаїзму, він є сенсом і метою існування самої держави Ізраїль. Надією на відновлення Храму іудеї живуть вже дві тисячі років. Після відновлення держави Ізраїль та повернення іудеїв на історичну батьківщину до здійснення цієї мрії залишилося зробити один крок. Але як? Третій храм можна збудувати лише в одному конкретному місці. Це місце, де Бог почав творити Світ, місце, де Творець взяв землю, з якої створив Адама, місце, де Адам приносив жертви Богу, де Авраам зробив жертовник, на якому збирався принести в жертву Ісаака, де стояв Ковчег Завіту, де була Святая Святих першого та другого храму. Але тут стоїть найбільша святиня Ісламу – мечеть Аль-Акса.
Так Храмова гора стала точкою протистояння двох релігій, а ситуація зайшла в глухий кут. І з цього глухого кута потрібно знайти якийсь вихід.
Яке це має значення для християн?
Іудеї мають пророцтво про те, що Третій храм буде побудований і в ньому відбудеться зведення на царство Мешіаха (Месії). У християн також є пророцтво про те, що все саме так і буде, що йде від найдавніших часів, тільки іудейський Мешіах і є антихристом. Вже виходячи з цього пророцтва, можна впевнено сказати, хто переможе у цій війні. Третьому храму вже призначено з'явитися наприкінці людської історії. Старт його будівництва свідчитиме про те, що світові, в його нинішній фізичній формі, залишилося існувати недовго, а події, описані в Одкровенні Іоанна Богослова, розвиватимуться зі стрімкою швидкістю.
Але головне не це, а те, що вічний Великдень, радість зустрічі зі Христом у Його великому Другому Пришесті, весняне оновлення всього світу вже буде видно на горизонті. І це для нас велика радість. Але ще є і свідчення апостола Павла про те, що «жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган, і так увесь Ізраїль спасеться» (Рим. 11:26). Виходить так: іудеї колись мають визнати, що Месія − це Христос і, по суті, стати християнами. Ось така інтрига закладена в історичному вузлі останніх днів буття світу.
Щойно розпочалася війна в Ізраїлі, перша думка, яка в мене виникла, була та, що вона якимось чином пов'язана з будівництвом Третього храму. Маю рацію я чи ні − покаже час. Але як би там не було – «Прийди, Господи Ісусе!» (Об'явл. 22:20).
