Як звучить українська Лавра, або Чому святиню перетворюють на цирк

У середині серпня в українському сегменті інтернету з'явилися оголошення про те, що 2 вересня 2023 р. на площі перед Успенським собором Києво-Печерської лаври планується вечір симфонічної музики під назвою «Симфонія Лаври».

Ініціатори концерту вигадали для нього дуже специфічний слоган: «Почуй, як звучить українська Лавра!».

Анонсувалося, що під час концерту ансамбль «Київські солісти» виконає твори українських та зарубіжних композиторів, а також відому по Майдану пісню «Пливе кача по Тисині…», яка давно перестала бути суто «народною» або «лемківською», перетворившись на своєрідну композицію з яскраво вираженим політичним підтекстом.

Організатори розповіли, що вартість квитків на концерт коливатиметься в діапазоні від 300 до 650 грн., що сьогодні для українських реалій дуже не дешево.

Якщо зважити на те, що монахів УПЦ виганяють з Лаври, і навіть пропонують знести частину збудованих монастирем корпусів, то можна припустити, що цей концерт на території обителі – не останній. Що ж буде з Києво-Печерською лаврою у такому разі?

Лавра і концерти

Вересневий концерт – не перший на території Лаври. Раніше, 23 січня 2023 року, в Трапезному храмі Києво-Печерської лаври на честь Дня Соборності гурт «Хорея козацька» вже проводив музичний захід під назвою «Дух свободи». Тоді, як ми пам'ятаємо, стався серйозний скандал через «пісню» про вбивство москаля та знищення Москви, які «благословляє Ісус».

Але наша держава на шляху перетворення Києво-Печерського монастиря зі святині світового Православ'я на «українську лавру» лише концертами не обмежується. Наприклад, 26 лютого 2023 р., у Прощену неділю, Міністерство культури та інформаційної політики використало фасад закритого Успенського собору Києво-Печерської лаври як одну з локацій арт-туру швейцарського художника Геррі Хофштеттера.

Варто особливо наголосити, що день для шоу був обраний навряд чи випадково – у Прощену неділю православні віруючі готуються розпочати подвиг Великого посту.

Пізніше в інтернеті почали з'являтися такі оголошення, в яких Лавра постає як місце, яке може зацікавити дігерів або любителів «щекотати собі нерви» в підземеллях.

Перші «екскурсії» лаврськими «підземеллями» вже були проведені (про одну з них ми розповідали в попередньому матеріалі), і можна сміливо стверджувати, що в подальшій перспективі нічого доброго монастир не чекає.

Звичайно, влада буде пояснювати, що концерти, квести, екскурсії та виставки – все це треба, щоб «пропагувати українське», щоб «популяризувати українську духовність» і мати фінанси для утримання такого монастиря, як Києво-Печерська лавра.

Але насправді все набагато глибше – за перетворенням Лаври на цирк стоять не потреби держави, а ворог людського роду.

Як звучить святиня

Як ми писали вище, слоган вересневого концерту такий: «Почуй, як звучить українська Лавра!». Але святиня може звучати лише святістю та молитвою, а не композицією «Танець» із фільму «Тіні забутих предків» і, тим більше, не піснею «Пливе кача по Тисині…». Святині так не звучать. Отже, девіз концерту не тільки провокаційний і дурний, а й показово спрямований проти Православ'я.

Справа в тому, що монастирі з'явилися через бажання християн цілком і повністю присвятити своє життя Богу. Саме слово «монастир» походить від грецького «монос», що означає «один» і вказує на прагнення до усамітнення. Господь у Євангелії говорить про це так: «Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мф. 6,6). І перші християни, які йшли в пустелі, розуміли ці слова буквально.

Головне завдання монаха – молитва. Під час чину чернечого постригу ігумен для невпинної молитви і для нагадування про її необхідність вручає чотки новопостриженому монаху. При цьому ігумен каже: «Прийми, брате, меч духовний, що є слово Боже, до повсякчасної молитви Ісусової, бо завжди ім'я Господа Ісуса в розумі, в серці і в устєх своїх мусиш мати, кажучи: Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного».

Саме тому святитель Василь Великий пише, що «весь подвиг чернецтва полягає в тому, щоб примиритися з Богом, молитвою і покаянням очистити своє серце, відновити образ Божий і подобу Божу». Тобто чернець, якщо все спростити, має молитися, молитися і ще раз молитися.

Природно, що в цій роботі йому слід уникати розваг, уникати мирських спокус і всього, що буде розслабляти його розум, спрямовуючи у бік, протилежний від Бога. З цієї причини люди, які бажають присвятити своє життя досягненню чистоти розуму й серця, йшли зі світу і від світу – усамітнювались, створюючи монастирі. Потім до молитви, до благодаті Святого Духа, до святості тяглися люди, і навколо монастирів з'являлися поселення мирян.

Не для того, щоб привнести до монастиря щось своє, мирське, а для того, щоб узяти з обителі те, що світові не належить. «Царство Моє, – говорив Христос, – не від цього світу».

У випадку ж з Лаврою ми бачимо саме приниження та знищення внутрішнього стрижня чернечого життя – молитви. Храми, відібрані у Церкви, порожні. Ні в Трапезний, ні в Успенський собори народ не йде. І насамперед тому, що знає, відчуває – немає в них зараз того Духа. Саме тому влада намагається хоч якось компенсувати справжню духовність «концертною душевністю» – аби залучити народ. Але ми не маємо сумніву, що нічого з цього не вийде.

Ще раз: монастир – це місце для молитви, і лише з цієї причини православне віруюче серце прагне до нього. Нічим іншим замінити молитву не вдасться.

Що ж чекає на нашу святиню

Думаємо, що не помилимося, якщо скажемо, що, судячи з тих тенденцій, які ми спостерігаємо, з відходом монахів на Лавру чекає «гидота запустіння». За словом Христовим: «Ось лишається вам дім ваш порожній» (Лк. 13,34). І сьогодні, щоб не було цієї порожнечі, ми повинні стати на захист нашої Лаври! Адже якщо Господь піде з Київського Єрусалиму, як називають Лавру в православному світі, то чи не піде Він і з нашого життя?

І чи є в цьому випадку Його слова попередженням для нас: «Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословен грядий в Господнє Ім'я!» (Лк. 13,35)?

Нехай кожен сам відповість на це запитання.