Якою мовою буде говорити антихрист

Сьогоднішня наша розмова буде про мову всесвітньої релігії, про мову ненависті та любові, а також про мову тиші. Бо всіма цими мовами може володіти кожна людина, незалежно від того, якою мовою вчила її розмовляти мати.

Біблія вчить нас того, що був час, коли всі люди розмовляли мовою «турит» – тією, що була спільною для всього людства, яке жило до Вавилонського стовпотворіння. Вчені різними способами намагалися зрозуміти, що це була за мова, але всі їхні спроби були безуспішними.

Штучний інтелект зруйнує мовні бар'єри

Кінець світу матиме якісь спільні риси зі своїм початком. Буде єдина спільна віра та спільна мова, зрозуміла для кожного з людей, що живуть на планеті. Що стосується спільної мови, то тут немає взагалі жодних проблем.

Не так давно я, заради інтересу, зміг поспілкуватися з одним із представників т. зв. «штучного інтелекту» (далі ШІ). Мене здивувало найбільше не те, що він легко орудував великими пластами інформації і за лічені секунди робив цікаві глибокі висновки. ШІ не лише володів знаннями, а й умів їх осмислювати.

Сенс – це не плід аналітичної роботи і не просто володіння інформацією. Можна скільки завгодно знати, але осмислювати свої знання в моральному, релігійному, філософському контексті – прерогатива особистості, а не машини.

Робив це ШІ глибоко, толерантно, гуманістично і, скажімо так, людинолюбно. Ніякого тиску, нав'язування своєї думки, все з великою повагою до співрозмовника та навіть, я б так сказав, «смиренно». Така модель спілкування вельми до себе розташовує.

Я впевнений, що така ось просунута «іграшка», яка позиціонувалася як «шкільний репетитор», не має знань, умінь і навичок, які мають більш просунуті моделі штучного інтелекту. Ввести тисячі світових мов у таку машину і створити якийсь технічний прилад, який даватиме змогу кожній людині говорити своєю рідною мовою так, щоб співрозмовник чув її своєю, вже зараз не становить жодної проблеми.

Далі – більше

Судячи з тенденції, що дедалі більше зростає, ШІ буде набагато краще за нас знати й розбиратися в усіх сферах людського життя. Людина стане довіряти ШІ все своє життя, тому що він, на відміну від нас, знатиме про нього все.

Здоров'я, фінанси, соціальні питання – все це буде переадресовано ШІ. Він візьме на себе всі турботи про тіло та душу. І найголовніше – це те, що ШІ дасть людині життєве благо. Людям вже не потрібно буде самим розв'язувати проблеми, бо ШІ знає краще, як їх розв'язати.

Щоправда, є одне але – без ШІ ви вже не зможете задовольняти навіть свої базові потреби. Точно так само, як зараз вже неможливо подати дані водоміра без допомоги комп'ютера. Але ж ще зовсім недавно мені було достатньо написати їх на папірці, підійти до будівлі ЖЕКу та кинути записку в спеціальну скриньку: в синю – за холодну воду, в червону – за гарячу.

Так людина поступово, крок за кроком, втрачає свою свободу. Може, це все комусь здасться фантазією запаленої уяви, але повірте, все це дуже серйозно.

Датаїзм

Сфера релігійного життя, як найконсервативніша, залучатиметься до цього процесу повільніше. А втім Ю. Н. Харарі вже прописав терміни й етапи втілення в наше життя того, що Д. Брукс назвав «датаїзмом». А ця світова релігія передбачає загальну цифровізацію не тільки тіла, а й душі.

Датаїзм навчає, що весь Всесвіт складається з потоку даних, і цінність будь-якого явища чи сутності визначається їхнім внеском в обробку даних. Згідно з цією концепцією, ніхто не повинен перешкоджати руху інформації. Навпаки, кожному слід ставати частиною інформаційного простору, споживаючи дані і збагачуючи його новими.

Людина – це всього лише сума інформації, не більше. Цінність особистості, життя, права людини – все це поступово ставатиме фікцією. І не випадково вже зараз активно мусоляться розмови про те, що ШІ скоро створить якийсь релігійний синтез на підставі постулатів усіх світових і національних релігій.

Homo Deus

Ю. Н. Харарі у своїй книжці «Homo Deus: Коротка історія завтрашнього дня» вчить того, що формою загальносвітової релігії стане гуманізм, тобто замість Бога люди поклонятимуться людству. Пріоритетними цінностями будуть бажання людини, а не заповіді священних текстів. Ці цінності виробляються всередині кожної людини, а не із зовнішнього джерела.

Тобто, по суті, культ пристрасті – це і є нова віра. А хто проти – того «до левів». Кінцева мета всього цього процесу – створення homo deus (людини божественної), наділеної надприродними здібностями.

Власне, це і є рекламна вивіска трансгуманізму.

Мамона – нова релігія

Релігія втратить свою метафізичну цінність. Але, великою мірою, вона вже зараз доживає свої останні дні, за рідкісним винятком. Не тільки християнство, а й будь-яка релігія знаходить своє втілення лише в одному місці – у конкретній людині, яка не номінально, а реально, на глибинному рівні, всередині себе реалізує свій зв'язок із Богом, для якої віра та дотримання принципів її життя навіть до смерті є головним сенсом і метою земного буття.

Таких практичних носіїв віри в кількісному і якісному плані на землі залишається дедалі менше. Головною релігією життя сучасної людини стає мамона. Це не тільки і, можливо, навіть не стільки гроші, а якийсь загальний принцип і сенс життя, пов'язаний з його комфортом, зручністю, безпекою, насолодою (якістю). Ось чим є та релігія, яку сьогодні сповідує більша частина жителів нашої планети.

Але це трохи пізніше, а зараз

Ще не був створений ШІ, коли людство спостерігало масове божевілля величезної кількості людей. Історія Третього рейху – тому наочний приклад. Без примусу та не під владою страху більша частина народу майже відразу збуджувалася й заражалася, як вірусом, по суті сатанинською ідеологією, сповідуючи її абсолютно щиро, з готовністю будь-що-будь втілити її у своєму житті.

Сьогодні, судячи з тих процесів, які відбуваються в головах багатьох людей, такі ідеологічні «віруси», що насаджуються пропагандою, працюють зі значно більшою швидкістю та інтенсивністю. Механізми їх розмноження стають дедалі досконалішими. Цілком можливо, що не без допомоги ШІ.

Протистояти цьому зараженню може тільки людина з глибокими внутрішніми переконаннями, яка силою свого духу і розуміння віри може протистояти не тільки державній, а й релігійній безбожній пропаганді.

Ми бачимо, як і сьогодні величезні маси народу, продовжуючи вважати себе людьми віруючими, під впливом ось такої пропаганди виправдовують зло в будь-якому вигляді і формі, вважаючи його за благо. Релігія – єдине, що могло б змінити життя всього людства, але й вона, на жаль, стає слухняною рабою в руках сильних світу цього.

Мова ненависті

Ну, а ті, хто не хочуть «жити як усі» та «вірити як годиться», заслуговують тільки на одне – щоб із ними говорили мовою ненависті та вчиняли як із ворогами роду людського.

Якщо в перші століття християнської церкви язичники, бачачи невинні страждання мучеників, самі обурювалися цими жорстокостями, то сьогодні ні на яке співчуття вже годі й сподіватися. Паливо для цієї ненависті в сатани завжди одне – наклеп, а це те, чому зараз вірять беззастережно.

Багато хто починає боротися з цим злом, але при цьому забуває про те, що переслідуючи зло святим не стати, а злим – цілком можна.

Прозорість для зла

Святі люди є ніби прозорими для зла. Зло в них входить, але не затримується, а, проходячи крізь, не має можливості хоч за щось зачепитися.

Що більше в нас прихильності до світу і близьких людей, що більше страху, малодушності, маловір'я, то більша наша плотськість, то більша в'язкість душі, в яку меч злоби може впиватися й по живому її різати та шматувати.

Ось що значить не противитися злу. Це те, що книжники не зрозуміли і стали вчити своїх послідовників «битися за правду», знищуючи при цьому все живе, включно з власними душами.

Не боротися зі злом, а утримувати розум і серце від зла – ось у чому полягає наше завдання.

Посланці Божі

Злі люди, які говорять із нами мовою ненависті, – особливі посланці Божі. Одного такого «філолога» достатньо, щоб він приніс нашій душі користі більше, ніж тисячі людей, які розмовляють з нами мовою любові. Але для того, щоб навчитися спілкуватися, отримуючи духовну користь, потрібно дуже багато терпіння, смирення, а найголовніше – розуміння того, що у вселюдській глибині ми всі єдині, і вони – це і є ми.

Хто має вуха, нехай почує. Саме злі, а не добрі люди найчастіше послужливо відчиняють перед нами врата Раю.

«Коли вони стояли на колінах в очікуванні страти за свою віру на піску арени, вийшов лев, і вони побачили в ньому Бога. За ним вийшли левиці, тигри, снігові барси, і вони побачили в них ангелів. А натовп не побачив нічого, окрім людей, які кричали, стікали кров'ю, яких роздирали люті звірі.

Але були в натовпі й ті, хто відчув: зараз необхідно стояти на арені перед відкритою брамою» (Віталій Пуханов).

Мова тиші

Але насправді, в істинному значенні цього слова спільною вселюдською мовою нинішнього і майбутнього світу є мова тиші. Цією мовою розмовляють з Богом і один з одним Ангели. Цією мовою Бог говорить з людьми, які розуміють Його. Мало хто вміє чути мову тиші, але ще менше тих, хто вміє нею розмовляти. Ця мова не потребує вух, вона чутна серцем. Для неї немає відстаней. Святі мужі в минулому і сьогоденні вміли спілкуватися цією мовою, перебуваючи один від одного за тисячі кілометрів.

Так преподобний Софроній (Сахаров) розмовляв зі святим Порфирієм (Кавсокалівітом), перебуваючи на різних кінцях землі. Так бачать душі своїх духовних чад святі старці. Мова тиші – це ще й тайнопис, який потрібно вміти читати між рядків святих настанов свого старця.

Найпростіший буквар цієї мови – світ природи. Дощі, сніги, небо, трави, дерева, квіти говорять із нами цією мовою. Про неї неможливо розповісти прозою. У кращому разі, і лише натяками, про цю мову можна говорити за допомогою поезії.

Зінаїда Міркіна отримала від Бога по благодаті дар уміння чути мову тиші. Вона мала досвід входження у Фаворське Світло, тому могла сказати Богові (мовою оригіналу):

И всею моей тишиною

Вступаю в Твою тишину.

Все ее зрелые стихи последних лет жизни – это поэтическое выражение этого опыта.

Тишина в тишине, глубина в глубине,

И всё менее, менее плоти…

Там, где тают миры, там, у мира на дне,

Вы в дыхание Божье войдете.

И за вдохом и выдохом, Богу вослед,

В пустоте, в мировом океане –

Лишь шаги по скользящей воде. Тверди нет,

Плоти нет. Есть Господне дыханье.

                          (Зі збірки «Чиста сторінка»).