Як може бути рай без котів
Домашні тварини прикрашають та облагороджують життя людини. Сьогодні, 8 серпня, – Всесвітній день котів, і тому хотілося б приділити їм особливу увагу.
«Я вивчив багатьох філософів та багатьох кішок. Мудрість кішок набагато вище».
Іпполіт Тен, французький філософ
Котів я люблю завжди. З людьми в мене так, на жаль, не виходить. На те є, звичайно, багато причин, на яких я зараз не зупинятимуся. На відміну від людського, котячий світ не знає, що таке вдавання, брехня та лицемірство.
Коти завжди такі, які вони є насправді. Тому їх неможливо приручити, з ними можна дружити лише на рівних. Та й розуміють вони людей набагато краще, аніж люди розуміють самих себе. І нехай мене закидають шапками або товстими підручниками з богослов'я навчені книжники, але я впевнений у тому, що в раю для котів і кішок приготоване від створення світу своє затишне місце.
Що то за рай, якщо там не буде котів? Пророк Ісая, схоже, теж так вважав (Іс. 11: 6-9).
Юрій Куклачов та його родина
Юрій Куклачов та кішка. Фото: teleprogramma.pro
Цирк існував на землі давно, але виступи з котами там з'явилися порівняно недавно. Усі знали – коти дресируванню не даються.
Юрій Куклачов намагався вступити до циркового училища сім років поспіль, але йому це не вдавалося. А після того, як він таки вступив, відучився та отримав спеціальність «клоун-пародист», на артиста чекало непросте завдання – знайти своє унікальне сценічне обличчя, яке неможливо було б із кимось переплутати.
Якось, коли він після роботи йшов додому і розмірковував з цього приводу, «обличчя» знайшло його саме. Юрій Дмитрович почув жалібне нявкання нещасного кошеняти, що сиділо в кущах. Воно було все в блохах, брудне та сліпе, бо очі злиплися від гною. Артист приніс його до своєї домівки, викупав, промив повіки чаєм і побачив перед собою величезні блакитні очі, які дивилися на нього з величезною любов'ю та вдячністю. Кошеня виявилося дуже тямущим і ходило за своїм рятівником по п'ятах, повторюючи його рухи.
Пізніше в родині Куклачових з'явилася інша кішка, яку клоун виміняв на квитки в цирк у хлопців, котрі з неї знущалися. Кішечка любила чомусь спати у каструлі. Скільки її звідти не витягували, вона завжди залазила назад. Юрій уважно спостерігав за своїми вихованцями, а потім почав потихеньку розвивати їхні вроджені здібності. Так на сцені цирку з'явився перший котячий номер під назвою «Кіт і кухар», який приніс Юрію Куклачову небувалий успіх.
Як до котів, так і до дітей
Фото: teleprogramma.pro
Через багато років Юрій Куклачов зрозуміє, що той самий підхід йому треба застосовувати й до виховання своїх дітей та онуків: спостерігати, дивитися, до чого у них є здібності, і саме це розвивати. Не ламати психіку дитини через коліно, примушуючи робити те, до чого душа не лежить, а вкладати в те, що вже від самого початку Богом закладено в душу.
Усьому цьому Юрій Дмитрович потім навчатиме дітей та батьків на своїх «Уроках доброти» і розповідатиме про цей метод у своїх книгах. Дітям, як і котам, потрібне лише одне – любов. Це єдине, що вони розуміють та на що відповідають взаємністю. І тих і інших не потрібно дресирувати.
Дивовижний порятунок
У дев'яностих роках під час гастролей у США та Канаді Юрія Куклачова ошукали непорядні люди, і він опинився у відчайдушному становищі. Віза закінчувалася, гроші доходять краю, артист опинився зі своєю трупою та кішками в аеропорту, де квитки на рейс додому було продано на місяць вперед. Тварини потребують постійної уваги та догляду, а що далі робити, як бути – незрозуміло.
Юрій Дмитрович згадав, як бабуся ще в дитинстві вчила його молитися. І він став на молитву з вірою та надією, що Бог почує і допоможе не тільки йому, а й котам, які опинились у безвиході.
Артист провів у слізній молитві півгодини. Коли після цього він здійняв очі, то побачив у вікні справжнє диво. Попри те, що на вулиці стояла рання осінь, з неба почали рясно падати густий сніг. Потім почався такий снігопад, що всі траси перекрили, і проїхати дорогами було неможливо. Тож до літака, що летів на батьківщину, не зміг дістатися жоден пасажир. А Юрій Куклачов зі своїми помічниками та кішками летіли додому в абсолютно порожньому літаку.
Міфи та легенди
Афонські коти. Фото: religions.unian.net
Чимало легенд і міфів пов'язано з котами в православ'ї. А вони, як відомо, не виникають на порожньому місці. Є оповідь про те, що саме кішка зігрівала Ісуса Христа, коли Той лежав у яслах. Хтось вигадав історію про те, що кішка врятувала Ноїв ковчег від загибелі, коли спіймала мишу, що за намовлянням диявола намагалася прогризти в судні дірку.
Але от що дійсно є правдою, так це те, що кішки віддавна посіли своє почесне місце в монастирях і храмах. Вони протягом багатьох століть боролися з гризунами, відстоюючи збереження церковного майна. Тому не тільки на Афоні, а й у багатьох міських храмах кішки були повноцінними членами церковної парафії.
Хутряні квіти
Фото: teleprogramma.pro
Про дружбу святих людей із дуже великими та дуже маленькими котами ми знаємо не лише з житія преподобного Герасима Йорданського або Марії Єгипетської. І зараз одинока молитва усамітнених пустельників звучить під пильною увагою улюблених вусатих і хвостатих чотириногих вихованців. А їхня дружба, одного разу розпочавшись на землі, переходить у вічність.
Один зі священників сказав таку фразу: «Що наше життя без кішок? Кішки – це хутряні квіти. З них можна збирати букети. І благословенні руки тих, хто втішає братів наших менших і піклується про ці "квіти". І я палко вірю, я переконаний: ваші коти обов'язково замовлять за вас слівце перед Богом».
Улюблені вихованці
Авторка тексту з котами Масею та Мурчі. Фото автора
Коли я жив у селі, то за численності тваринного світу навколо кішки були одними з багатьох. Я бачив, як коти здатні на те, що й серед людей вважається доблестю, наприклад, рятувати чужих кошенят із палаючого сараю. Але по-справжньому краса кішок розкрилася переді мною тоді, коли ті стали жити зі мною в одній квартирі.
Можливо, психологи, які вивчають звички тварин, скажуть, що все, про що я напишу нижче, це мої власні фантазії, що насправді коти все бачать і сприймають інакше. Я не сперечатимуся з ними, нехай думають, як хочуть. Але я бачив, як коти співчутливо ставилися до нашої хворої бабусі. Коли їй було погано після інсульту, кіт від неї не відходив, він поводився так, що якби міг, то, напевно, і життя б своє віддав, аби тільки бабуся одужала. Скільки ж любові та співчуття було в його котячих очах.
Естетичні та музичні смаки
Якось моя донька приміряла свою нову ошатну сукню. Коли кіт побачив її в цьому вбранні, він замурчав із такою інтонацією, що всім стало зрозуміло – своєю котячою мовою він сказав: «О, яка ти прекрасна!»
А з яким захопленням Мурчі слухає, як співає наша донька, він навіть намагається їй підспівувати. Одного разу моя матінка, яка, до речі, теж вміє гарно співати, вирішила влаштувати конкуренцію доньці й наспівала коту якусь просту дитячу пісню. Кіт уважно слухав її кілька хвилин, потім голосно фиркнув, незадоволено підстрибнув угору і демонстративно сховався під диван, усім своїм виглядом показуючи, що матусин спів йому не сподобався.
Рідні душі
Автор тексту та Мурчі. Фото автора
Коти, на відміну від собак, не біжать одразу лащитися, коли господарі повертаються додому. Вони уважно нас вивчають, сканують якісь тільки їм відомі параметри. Щоправда, коти завжди дуже незадоволені, коли ми йдемо з дому. Сідають на поріг і дивляться з мовчазним докором, ніби кажучи: «Ну що, знову? Чом вам вдома не сидиться?»
Якщо хтось із нашої родини їде на якийсь час, то у котів з'являються явні ознаки спочатку занепокоєння, а потім і депресії. Зникає апетит, настає млявість, в очах туга. Проте коли вся сім'я в зборі, то починаються гонки один за одним, веселощі, ігри.
Любов виходить з усього
Фото: teleprogramma.pro
Але, звісно ж, найбільша радість у спілкуванні з котами – це можливість обійняти й притиснути до себе цю напрочуд ніжну істоту, відчути, як її шовковисто-пухнасте тільце випромінює з себе любов і вдячність. Великою мірою, любов із себе випромінює все, що нас оточує. Вона виходить від кожного дерева, квіточки – від усього, що створено Богом Любов'ю, в ім'я Любові і заради Любові.
Ступінь духовності людини можна дізнатися за її ставленням до Божого творіння.
