Лист до Маленького Принца від мене особисто та від усіх нас
123-річчю від дня народження Антуана де Сент-Екзюпері присвячується.
Мир тобі, наш милий, добрий Маленький Принц!
Дякуємо тобі за те, що приручив нас, усіх тих, хто ще пам'ятає про те, що він колись був дитиною. Ця дитина живе в нас і досі, і їй дуже ніяково від того, що ми дуже занедбали свою планету. Дорослі люди так і не навчилися приводити до ладу свій крихкий земний світ. Тому з нами трапилася страшна біда. Баобаби стали рости всюди. Вони своїм страшним корінням проросли в серця, уми і душі людей. Дорослі перетворилися на баобаби. Вони розрослися по всьому світу і вбивають наші невеликі крихкі світи.
Ось вони вже зовсім близько підійшли й до мого світу. Він дуже маленький, такий самий, як і твій. У ньому живу я, моя друга Половинка, дочка, кішка Мася, котик Мурчик, дерево за вікном і синички за балконом. Може так статися, що скоро всіх нас уб'ють.
Баобаби вже зовсім поруч. Якщо стати навшпиньки, то здалеку вже видно їхні страшні, потворні обличчя.
Але ми знаємо, що не помремо. Адже в кожного з наших світів є своя зірка. Зірки для того й світяться на небі, щоб будь-яка людина могла відшукати свою. На жаль, наші тіла занадто важкі, щоб злетіти на ці зірки. Але, коли прийде час, ми обов'язково повернемося, як і ти, до себе додому.
Потім ми дружитимемо з тобою зірками. Я знаю, що Лис, якого ти приручив, уже переселився до тебе. Баранчик тепер не потребує того, щоб ти щоранку одягав на нього намордник. Адже він так само, як і ти, закохався в прекрасну Розу. Ви разом зустрічаєте світанок і ніколи не проводжаєте Сонце, коли воно заходить. Хіба що, коли стане трохи сумно.
Коли я прийду до тебе в гості, то обов'язково представлю тобі моїх котів. Мурчик і Мася по-дитячому мудрі, вони навчили мене бачити серцем те, що неможливо побачити очима. Завдяки їм я виявив, що в кожній квітці, метелику, листочку, який колишеться на дереві, мурашці, яка повзе між трав, виблискують маленькі алмази зоряного пилу. Усі вони такі ж небожителі, як і ми з тобою.
Я зрозумів не лише те, про що ти говорив із льотчиком, а й те, про що ти вважав за краще з ним мовчати. Адже він дорослий, тож зрозуміти те, що знає кожна дитина, йому не до снаги. Я усвідомив, що єдиним на цілому світі може стати все, що тебе оточує.
Коли дивитися на світ серцем, то воно не тільки приручає інших до себе, а й саме приручається до інших.
Так увесь світ стає для тебе близьким і рідним. Так ти стаєш єдиним із шелестом колосків на вітрі, зі співом птахів, із дзюрчанням струмка. Коли дощ стукає по листю каштана, твоя душа також стає однією з крапельок цього дощу. Серце може стати запахом бузку або сонячним променем, що пробивається через грозові хмари. Ти потім мені поясниш, бо я так і не зрозумів – це все суще приручило мене до себе чи я його до себе приручив?
Хай там як, ми тепер стали близькі один одному. Але як же ти мав рацію, коли говорив про те, що коли «даєш себе приручити, потім трапляється й плакати». Моє серце зараз обливається сльозами, адже баобаби хочуть зруйнувати красу Божого світу, і я ніяк не зможу захистити від них ані кішку Масю, ані котика Мурчика, ані синичок, ані цю тендітну берізку під моїм вікном, яку я посадив п'ять років тому. Баобаби все це розчавлять танками, розіб'ють ракетами, спалять страшним полум'ям вогню.
Колись, милуючись пшеничним полем, я згадував пасма твого золотого волосся. Тепер на цьому полі не росте пшениця – баобаби засіяли там міни. А ще вони обіцяють як добриво розсипати по наших полях радіаційний пил... Дуже шкода мені поле. Як же гарно виглядали на ньому стрункі фігури червоних маків і блакитних волошок поміж колосків, що набиралися зерном!
Найпрекрасніше в них було те, що неможливо побачити очима... Кожна з цих квіток була єдиною та неповторною на всьому білому світі.
Тепер усе це зникає. Військові вертольоти баобабів перемололи своїми пропелерами ніжні й тендітні зграйки чайок і ластівок. Гвинти їхніх катерів перетворили на фарш веселі зграї прекрасних дельфінів. Міни розірвали душу морської тиші так, що навіть зірки, не в змозі на це дивитися, стали падати з небес. Ти говорив про те, що «добре там, де нас немає», але ж ми скоро там будемо. Повернемося туди, де добре, у наш дім, на нашу рідну зірку, яка була колись створена для нас Богом. Я розповім тобі про неї дуже коротко, раптом ти не знаєш...
Там усе так само прекрасно, як і на нашій Землі, але тільки немає баобабів і всього того, що з ними пов'язано. Тобто там немає смерті, зла, болю, страждань і страхів. Там завжди панує мир, спокій і дзвінка тиша ангельського співу. Це планета різновікових дітей. Усе на ній живе, не тільки люди, звірі та птахи, а й гори, моря, дерева, вітри, хмари, дощі та сніги. І всі одне одного добре розуміють без слів.
Там немає повітря, замість нього все наповнене любов'ю. Люди, звірі дихають любов'ю, вітер віє любов'ю, птахи літають у любові, а риби у ній плавають, моря, річки й океани переповнені любов'ю. Дощі капають крапельками любові, і навіть гроза – і та звіщає любов гучно. Усі на цій планеті живуть заради всіх, і кожен заради іншого. Ніхто не знає, що таке ненависть, зло, заздрість чи осуд. Що вищий у тебе статус, то більша старанність у служінні любові. Вся ієрархія там побудована на одному принципі – вищий за посадою той, хто смиренніший, у кого серце глибше занурене в любов.
Це надпотужне царство, у якого немає ворогів. Та й хто посміє воювати з Любов'ю, хто може їй протистояти?
У цьому царстві немає місця для нудьги, бо кожен зайнятий своєю справою. З одного боку, всі служать один одному, а з іншого, ця зірка кружляє по орбіті навколо Трисяючого Сонця Любові. Кожен оберт наближає зірку до цього Сонця все ближче і ближче, і це все триватиме нескінченно довго, бо така є дивовижна властивість цього Сонця Любові – рух до Нього не має кінця. Зате з кожним новим витком на нашій зірці відбуваються дивовижні, чудові зміни, вражаючі речі, які викликають в усіх захоплення та здивування.
Кожен оберт навколо Трисонячного Сяйва відкриває нову глибину кожного Імені під Сонцем, розкриває невідому до цього суть і нові відтінки смислів. Якби я хотів сказати якомога коротше, чим живуть громадяни цього царства, то я сказав би так – вони живуть любов'ю та радістю, яким немає та не буде кінця.
Я не прощаюся з тобою, мій любий, добрий, мудрий Маленький Принце. До зустрічі на новій землі та під новим небом у молодому, свіжому та радісному світі вічної любові!
Твій друг. 29.06.2023
