ЛГБТ-повістка для українських дітей

МОН та Arcus Foundation будуть співпрацювати в напрямку впровадження в українських освітніх закладах «гендерочутливих методів навчання». Фонд розробляє програми з просування ідеології гендерної ідентичності, які використовуються як в освітніх установах, так і програми, наприклад, для поліцейських та інших службовців. Просування ЛГБТ-ідеології здійснюється Фондом у всьому світі, в Європі, США, причому робиться це дуже різноманітними методами, навіть через релігійні організації, спортивні та культурні асоціації.

В плани Arcus Foundation входить забезпечення всіх загальноосвітніх та дошкільних закладів тематичною «навчально-методичною» літературою, науковими матеріалами, ігровими наборами, метою яких є виховання толерантного ставлення до проблеми гендера, а просто кажучи – розбещення наших дітей, починаючи з найніжнішого віку – дитячих садів, де їм будуть розповідати і навчати «правильно» себе любити. І пояснювати: що хлопчик – це не обов'язково хлопчик, а дівчинка – не обов'язково дівчинка.

Відкрита гей-пропаганда в Україні розпочалася не вчора і не сьогодні.

Перші активні дії ЛТБТ-лобі у цьому напрямку мали місце ще у 2012 році з першої спроби організації у Києві Київ-Прайду – маршу на підтримку ЛГБТ+. Тоді, 11 років тому, марш зірвався через загрозу активних зіткнень із противниками такої ходи у Києві.

Те саме відбувалося у 2013 та 2014 роках – правоохоронці забороняли марш через неможливість забезпечити безпеку його учасників. Але, на жаль, з 2015 по 2019 роки у столиці регулярно, з всебічною підтримкою та освітленням у всіх доступних мас-медіа, на всіх інформаційних платформах проводили Київ-Прайд. Наймасовішою хода була саме у 2019 році: у ній взяло участь понад 30 організованих колон (близько 8000 учасників), у тому числі за участю батьків ЛГБТ+ дітей, представників Центру громадського здоров'я МОЗ України.

Таким чином, протягом останніх майже 10 років нас привчали до того, що ЛГБТ – це нормально, по-європейськи, у всьому цивілізованому світі так, скрізь це вітається, і в нас теж має бути саме так і ніяк інакше.

Вже у 2018 році ЛГБТ-лобі зуміли офіційно зайти до українських шкіл: уперше в нашій історії в підручниках для 10 класу гомосексуальні стосунки були визнані формою сімейних стосунків. Мало того, саме у 2018 році МОН ініціювало відмову від використання у підручниках поняття «батьки».

Такі дії були спрямовані не просто проти традиційних сімейних цінностей – це пряме глузування над словами Господа «шануй батька свого і матір свою» – їхньою метою було дезорієнтувати дітей, позбавити батьків авторитету та впливу на дітей, а заразом і перевірити наскільки суспільство готове приймати ЛГБТ-«цінності».

Дальше більше. Ганна Новосад у 2020 році так висловилася про рівень «гендерної освіченості» та толерантність у школі: «Сучасній школі не вистачає відкритості у питаннях сексуальної освіти та орієнтації».

Новосад заявила, що школа зобов'язана вчити дітей поважати свободу вибору іншої людини у питаннях гендерної ідентичності. Це були передумови до ухвалення Стамбульської конвенції, яка запроваджує поняття гендера, ратифікованої Верховною Радою у 2022 році. Тепер українські діти зможуть визначати хто вони: «він», «вона» чи «воно» лише у 12 років, а до цього нав'язування їм поведінки відповідно до їхньої фізіологічної статі буде вважатися незаконним…

Якщо слідувати тенденції, можна припустити, що наступним кроком у цьому напрямі стане підготовка законодавчого ґрунту для вирішення зміни статі дітьми до досягнення ними повноліття. Сумний досвід такого «демократичного ставлення» до проблеми підліткової самоідентифікації є у Великобританії, де до грудня 2020 року будь-який підліток міг прийти до спеціалізованої клініки та пройти курс «терапії», а також йому могли бути зроблені необхідні зміни статі операції. Після позовної заяви Кіри Белл (у підлітковому віці вирішила, що вона – хлопчик, пройшла всі процедури, що безповоротно покалічили її), судового розгляду та винесеного рішення – таке вже, на щастя, неможливо – лише за особливим рішенням суду на підставі висновків спеціальної медичної комісії . Але ж ми не Британія, правда?

У нас все йде своєю чергою. 13 березня цього року нардеп Інна Совсун спільно з ЛГБТ-організаціями розробляє та реєструє законопроект №9103 «Про інститут реєстрованих партнерств», закон, що дозволяє офіційно оформлювати одностатеві відносини у формі шлюбу. А Президент Зеленський звертається до Голови Верховної Ради «з проханням розглянути поставлене в електронній петиції питання».

У нас якось останнім часом перестали говорити про народжуваність у країні та страшну демографічну кризу. Звичайно, зрозуміло – війна, ми зазнали втрат людських та територіальних, крім того, стався великий відтік населення за кордон, причому саме жінок з дітьми, вагітних. Відповідно, різко знизився рівень народжуваності, і населення не поповнюється. Але!

Популяризація одностатевих шлюбів ще погіршить ситуацію. Хто буде народжувати? Що чекає на країну? Нам би зараз уроки щодо зміцнення сімейного інституту запровадити, заохочувати шлюби та материнство. Але ні! Хтось нагорі, схоже, займається відвертим шкідництвом.

10 березня 2023 року Зеленський доручив Кабміну проаналізувати пропозиції про сексуальне виховання в системі освіти, викладені у відповідній петиції, яка потребує запровадження обов'язкового сексуального виховання на зразок та приклад західних країн. Ось дуже цікаво – хто і як підписував цю цікаву петицію?

І вишенька на торті: МОН підписує меморандум про співпрацю з міжнародним благодійним фондом The Arcus Foundation. Метою співробітництва є повне легітимне входження ЛГБТ-організацій до нашої системи освіти, оскільки це офіційно прописано у меморандумі: впровадження гендерних методів навчання в освітній процес на всіх його етапах – починаючи з дошкільної освіти і закінчуючи вищою.

Як уже говорилося, Фонд бере на себе зобов'язання – надає абсолютно все від готових розроблених програм до повного матеріального забезпечення підручниками, посібниками, іграми… Ви уявляєте собі, що це таке? Якими будуть ці наочні посібники? Про що і як буде написано у наданій Фондом «навчальній» літературі?

Але найсумніше, мабуть, навіть не в цьому. Такі кроки з боку політиків, чиновників у принципі прогнозовані та передбачувані. Сумно те, як суспільство реагує на виклики ЛГБТ+. І як реагує на тих, хто є за традиційні сімейні цінності.

Хорошим прикладом і лакмусовою пробою може бути місто Кам'янець-Подільський, де 21 травня мер міста спільно з «Духовною Радою міста», до речі, ніхто з представників УПЦ не входить до цієї ради і не брав участі в дійстві, провели марш на підтримку «Традиційних сімейних цінностей».

Про майбутній захід було повідомлено у місцевих соцмережах та міських пабликах. Реакція городян була несподіваною для багатьох. По-перше, ти проти ЛГБТ+ – отже, ти московський піп. По-друге, яке діло до моїх сексуальних нахилів. По-третє, а що? ЛГБТ – це нормально, ось у всьому світі це добре, а ми що, гірше за Європу чи США?

У результаті – підготовка ґрунту для остаточного впровадження ЛГБТ+-спільноти в український соціум пройшла не просто успішно, а не п'ять із плюсом! Багато людей середнього віку поблажливо дивляться на «не таких», а молодь часто взагалі не бачить у цьому проблеми. Більше того, негативний відгук пройшов і багатьма мас-медіа, через що учасникам та організаторам маршу довелося навіть виправдовуватися.

Але річ у тому, що подібні марші не новина і практикуються у всьому християнському світі. Звичайно, в Європі та США такі дії викликають масу протестів, але не скрізь. Так, одну з найактивніших і найнепримиренніших позицій у цьому питанні займає Сербія, де по всій країні періодично проводяться подібні масові марші. Але якщо в Сербії все проходить досить мирно – люди йдуть із корогвами, іконами, плакатами, на яких написано «Руки геть від наших дітей!», і влада просто змушена забороняти Євро-Прайди, то в Грузії, де також регулярно проводяться подібні марші, всі відбувається більш емоційно, і захисники традиційних християнських сімейних цінностей періодично просто громять штаб-квартиру ЛГБТ-спільноти Грузії. Вашингтону навіть довелося відкрито виступити на захист грузинських секс-меншин.

В Україні подібні марші не новина, наприклад, у Києві в 2017 році, в Одесі у 2021 році. Та й у тому ж Кам'янці-Подільському це вже не перший такий марш... Що ж змінилося в нашому суспільстві?

Але повернемося до питань освіти та західного прикладу. Не все так гарно на цьому фронті. Новий прем'єр-міністр Великобританії Ріші Сунак виступив із гострою критикою підручника з секс-освіти, що використовується в британських школах «Дорослі відносини та питання статі» (Relationships and Sexuality: RSE) і планує не тільки переглянути його зміст, а й розширити допуск батьків до цієї сфери, а також враховувати побажання батьків щодо рівня відвертості запропонованого навчального матеріалу. Якщо подивитися на ті ж самі США, то там ситуація з цим мало того, що вкрай складна, так і ще сильно різниться в різних штатах.

Так, наприклад, у 2019 році в штаті Каліфорнія ЛГБТ-лобі домоглися впровадження розширеної освітньої програми з гендерної освіти. Все закінчилося позовом батьків до Департаменту освіти Каліфорнії, які були обурені побаченим. «Це просто страшно, чого вони збираються вчити. Це порнографія», – сказала 45-річна Патрісія Рейєс, мати шістьох дітей, яка проїхала понад 400 миль (248 км), щоб бути присутньою на слуханнях у Сакраменто, столиці штату. «Якщо це продовжиться, я не відправлятиму їх до школи», – додала вона. Причому треба враховувати, що ЛГБТ-лобі у США є одним із найбільших у світі та найсильніших.

У німецьких школярів уроки статевого виховання розпочинаються з 4 класу. На них за допомогою барвистих посібників дітям розповідають про таємниці людського тіла та про «кохання» на прикладах з Камасутри.

У 2013 році в Німеччині було засуджено батька дівчинки, яка пропустила два уроки статевого виховання. А вже через 10 років, наприкінці квітня цього року, спецслужбами ФРН було вилучено дитину з мусульманської родини через те, що батьки вважали неприйнятними для їхньої дитини і трансгендерність, і гомосексуальність.

Ще один нюанс: наприклад, у Норвегії, багато мам, уродженок колишнього Союзу, що вийшли заміж за норвежців, з жахом усвідомлюють – їх неповнолітні діти зазнають сексуального насильства з боку найближчих норвезьких родичів, для яких такі «розваги» нормальні, більше того, закон завжди встає на бік норвезьких чоловіків, і дуже часто матері втрачають можливість будь-якого спілкування з дитиною.

То все-таки, що це за такий міжнародний благодійний Фонд, готовий нести повні витрати на забезпечення навчального процесу всім необхідним? Хто за цим стоїть?

The Arcus Foundation – це міжнародний благодійний Фонд, заснований мільярдером Джоном Страйкером, відкритим геєм, пов'язаним із медичною та фарма-індустрією. Займається Фонд питаннями щодо прав ЛГБТ, соціальної справедливості, збереженням мавп та охороною навколишнього середовища.

Заявлена місія Фонду – «забезпечити процвітання ЛГБТ та наших побратимів-мавп у світі, де соціальна та екологічна справедливість є реальністю».

Якщо ще нещодавно на захист геїв і лесбіянок виступала невелика групка людей, то зараз все кардинально змінилося. І The Arcus Foundation – тому яскравий приклад і доказ. ЛГБТ зараз не просто численні – вони агресивні, добре профінансовані й прагнуть підкорити весь світ, активно нав'язують свої погляди всім і всюди, а якщо ти їхній противник – ти ворог усього людства.

Так тільки в період з 2007 по 2010 роки The Arcus Foundation виділив понад 58,4 мільйона доларів на програми та організації, що займаються роботою, пов'язаною з ЛГБТ-спільнотою, ставши таким чином одним з основних фондів у світі, які підтримують ЛГБТ. Страйкер сам виділив понад 30 мільйонів доларів «Аркусу» за цей трирічний період через свої активи у «Медичній корпорації Страйкер».

Висновки: можна уявити з усього наведеного вище, якими будуть підручники та інші посібники, що надаються «добрими заокеанськими благодійниками». Чому навчатимуть наших дітей? Що буде з нашими дітьми, а відповідно, і з майбутнім нашої країни, якщо такий Фонд почне активно брати участь в освіті наших дітей?

А яке майбутнє чекає на батьків? Повне безправ'я та неможливість жодним чином втручатися у процес освіти та виховання власної дитини? Адже за такої тенденції права батьків незабаром будуть не просто, а дуже жорстко обмежені. Вже зараз дітям у школах навіюють: батьки не мають права вас змушувати щось робити, не мають права на вас підвищувати голос, обмежувати у чомусь. Якщо батьки вас утискають – дзвоніть у поліцію і скаржтеся… І одного дня вони подзвонять, не сумнівайтеся.

Що буде, якщо і без роботи цього Фонду ми вже сьогодні маємо такі плачевні результати багаторічного «щеплення» толерантності?