Діло доходить кінця, вся природа кричить – час найкоротший...

Наша черга віру сповідати. Був світанок, а тепер настав захід сонця. Києво-Печерська Лавра сьогодні – ключове місце на землі. Бо: де був початок – там буде початок кінця. Печерська гора, на якій височіє Уділ Богородиці, була обрана Богом від початку, як Синай та Єрусалим. Тут є духовна пуповина Православ'я на Русі. Сюди Святим Духом був приведений преподобний Антоній. Тут покладено в печерну землю перше насіння найбагатшого врожаю житниці Божої. Тому на Лавру – символ Христової віри на нашій землі – тепер повстали всі сили пекла. Підрубають корінь – світ із гуркотом покотитися в безодню, а в Апокаліпсисі сказано, що наприкінці часів "звірина... має вийти з безодні" (Об'явл. 17:8).

Про майбутні невдовзі випробування Господь повідомив через останнього старця і духівника Києво-Печерської лаври архімандрита Аврамія (Куяву, в схимі Агапіта). За три тижні до свого упокоєння отець Аврамій розмовляв із близьким духовним чадом із лаврського священства. З його благословення знайомимо читачів із важливими для кожного вірянина словами старця.

– Радісно жити в монастирі, але неминуче буде страждання та гоніння! Нам належить до смерті стояти! Віру хочуть потоптати та відновити безбожжя. На нас чекає неодмінне сповідництво! Настав час: був світанок, а тепер настав захід сонця. Сильно розлютиться біс на християн. Ми вже на порозі того, що не люди, а сатана керуватиме державою. Допоможи Господеві не відмовитися від Тебе, дай сили, щоб не загинути! 

Страшний наблизився час. Хочеться, щоби при нас цього не було, щоб боком пройшло. «Ми грішники, забирайте наше тіло, але не дай, Боже, душу втратити», – такий маємо мати настрій.

Будемо просити: «Господи, допоможи», «Господи сил, з нами буди, бо Іншого не знаємо».

Розраховувати на хороше нам немає надії. Буде тиск із наміром відірвати від Церкви і змусити вірити так, як навчає захід. Ми повинні стояти непохитно: головне – не зневіритися! Кривих вір багато, але всі вони не спасительні. Втратити в душі справжню віру – страшна справа: благодать відійде, і нічим її не повернеш – це загибель.

Життя коротке, а на нас чекає вічне Царство Небесне. Настав час: наша черга віру сповідувати. Дай, Господи, щоб не лише словом, а й ділом. Останнє християнство. Тому ворог так намагається, щоби віру вирвати. Написано, щоб ми не жахалися – це на нас чекає. Молитися треба. Якщо потерпимо від когось зло – всім прощати.

Вірувати безперечно: Господь воскрес, Він – переможець смерті! Страшний Суд все покаже: де сили Божі, а де сили ворожі. Були й раніше заслання, голод, каторжні роботи, а люди Божі були як під якимось Покровом, у них навіть радість була. Тільки на себе сподіватися не треба − без Бога не до порога. Якщо потерпимо, то ми будемо святими з Божою допомогою.

Багато обманів буде, розповсюджуватимуть чутки наклепницькі, щоб забруднити духовний авторитет тих, кого люди шанують і кому довіряють, виставлятимуть таких із монастиря, але Господь спасатиме тих, хто боїться Його.

Бити будуть і біль зменшиться − я на собі випробував (батюшка показав на пальцях приблизно так, як голку під ніготь заганяють).

Бог допомагатиме і не залишить Своїх вірних рабів: болю боятися не треба, Господь його зменшить, і Ангельські сили допомагатимуть. Дай Бог спромогтися благодатної допомоги нам і нашим ближнім. Один раз народилися і раз помирати треба. Різні чинять хитрощі, щоб залякати людину, відірвати від Бога. Біс хоче більше людей знищити.

Скільки нам залишилося? Може, ще один рік, два, п'ять років... (Сказано в 2020 р.)

Але буде. Не треба запасатись будинками, багатством – це не допоможе, не врятує. Буде брехня, обман: усім буде перевірка. На чолі стоять іноплемінники – американці. Весь світ прийняв коди, розписалися… Тепер закрутка буде зі щепленням. Примушуватимуть і
священників, і ченців. Якщо Церкву потопити, то люди не будуть спасатися.

Нам здавалося, що після того, як Церква отримала свободу, на багато років буде благоденство, а двадцять років минуло і все шкереберть… Нас чекає не радість – чекає скорбота. Будьте напоготові. На утиски та образників ображатися не слід – всім прощати. Кожна людина помиляється по-своєму, але після, буває, виправляється.

Не говоріть нічого на владу. Робитимемо свою справу – Бог у боргу не залишиться. Нам головне – віра. Зла треба боятися, злопам'яття ні на кого не тримати. Господь запитає з пастирів, з архіпастирів за кожну послану ним людину, за кожне духовне чадо – чи достатнє керівництво до спасіння. Якщо ж хтось не отримує правильного керівництва від свого духівника, але щиро просить Бога напоумлення, хоче спастися – Господь завжди допоможе. У наш час є можливість частіше сповідатися, частіше причащатися, щоб ніяка спокуса не застала зненацька.

Треба тільки не робити смертних гріхів і постійно перебувати в дусі покаяння. Важливо розуміти, в якій живемо обстановці, в якому оточенні. Поки Господь не покличе на шлях відкритого сповідництва, свій духовний настрій треба тримати в таємниці. Біс намагається звести наклеп на нас. Будь-коли спалахне відкрите гоніння. Настав час
сповідництва. Діло доходить кінця. Вся природа кричить – час найкоротший…