Митрополит Феодосій: «Будемо вірити – свобода запанує на нашій землі»
За чотири дні до Великодня один із судів міста Черкаси ув'язнив владику Феодосія (Снігірьова) під домашній арешт. До Черкас ми й направили свої стопи.
В останні дні Світлого тижня довелося побувати в Черкаській єпархії, керуючий якої, митрополит Черкаський і Канівський Феодосій (Снігірьова), перебуває під домашнім арештом. Як відомо, за чотири дні до Великодня, 12 квітня 2023 року, Сосновський суд Черкас ув'язнив владику під домашній арешт на 60 днів і зобов'язав носити електронний браслет, який відстежує його місцезнаходження.
Ще до арешту архіпастир неодноразово звертався до своєї пастви, закликаючи мужньо стояти у вірі православній, роз'яснюючи трагічні події навколо Києво-Печерської лаври у зв'язку з рейдерськими захопленнями православних єпархіальних соборів та парафіяльних храмів західних регіонів країни та в багатьох інших єпархіях Української Православної Церкви, наставляв вірян, як зберегти віру за умов нинішніх гонінь.
«Політичні пертурбації, які відбуваються останнім часом, і пресинг, і масова пропаганда проти Церкви, по суті, не впливають деструктивно на людей у наших храмах, – говорив митрополит. – Наші парафіяни все чудово розуміють, що відбувається. Більше того, багато наших вірян в атмосфері тиску відчули необхідність стати плечем один до одного, бути ближче і тісніше. Впевнений, наша Церква у період випробувань якісно стає кращою – духовно зміцнюється, сповідницьки міцніє, мужніє та духовно вдосконалюється».
Достатньо подивитися зворушливе відеозвернення православних черкасців, розміщене у мережі, в якому вони висловлюють підтримку, синівську та дочірню любов дорогому митрополиту, поміщеному під арешт, із вдячністю відзначаючи його найкращі людські якості, пастирську мудрість та жертовність, його невпинну турботу про людей.
Автору цих рядків, журналісту з багаторічним стажем, особливо сумно бачити нині, як відверто знущально розгорнуто інформаційну кампанію проти канонічної Церкви, де відсутня будь-яка об'єктивність і журналістська етика, по суті – шалена брехня, яку підносить суспільство під гаслами «патріотизму».
Професійна журналістика покликана до добра та миротворчості, захисту прав і свобод людини, але ніяк не до зневажання релігійної самосвідомості мільйонів громадян України, які сповідують православну віру, яка бере початок у Дніпровській купелі з часів святого рівноапостольного князя Володимира.
Хочеться запитати у молодої плеяди журналістів і чиновників усіх рівнів, які нібито ратують за Православ'я в Україні, і при цьому зневажають законодавство та конституційні права вірян УПЦ: у якій Церкві вони хрестилися самі, їхні батьки, діди та прадіди?
До розколу, вчиненого 1992 року колишнім митрополитом Філаретом (Денисенком) в Україні діяла єдина Православна Церква, яка отримала ще до розпаду Радянського Союзу статус самоврядної з правами широкої автономії. Новообраному Предстоятелю УПЦ Митрополиту Володимиру (Сабодану; 2014), який прибув до Києва, висловили підтримку та визнання Української Православної Церкви всі предстоятелі Помісних Православних Церков, включаючи і горезвісного Константинопольського патріарха. І все було відносно спокійно, поки політики, всупереч положенням Конституції країни про відокремлення Церкви й держави, не вважали за свій обов'язок підтримувати та створювати нові самосвятські релігійні утворення.
Не менш прикро спостерігати, які безглузді звинувачення у світських ЗМІ виносяться сьогодні православному духовенству УПЦ на чолі з нашим єпископатом, фейкові вкидання на адресу заслужених ієрархів і безпосередньо на адресу Предстоятеля Блаженнішого Митрополита Онуфрія, ліплячи з канонічної Церкви образ ворога.
Що нам каже Святе Письмо з цього приводу, Сам Господь? У Біблії – як у Старому, так і Новому Завіті – багато говориться про наклеп (Приповісті 10:18; 1 Петра 2:1). Наклеп займає настільки чільне місце у списку гріхів, що Бог включив заборону на неї до Десяти заповідей.
Дев'ята заповідь свідчить: «Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!» (Вих. 20:16). Помилкове свідчення включає наклеп, оскільки це є поширенням неправди. Наклеп – це брехня зі злим наміром, а Бог ненавидить брехню (Прип. 6:16-19; 12:22). Оскільки Він є виразником Істини (Ін. 14:6), все хибне суперечить Його природі і тому є огидним для Нього.
Ліплячи хибний фактаж про митрополита Феодосія, по суті, як кажуть у народі, висмоктаний із пальця, звинувачуючи його ледь не в державній зраді, обвинувачі та журналісти хоча б поцікавилися священницькою діяльністю ієрарха протягом десятиліть.
Ще молодим священником, ієромонахом, настоятелем київського храму-каплиці преп. Єфросинії Полоцької, о. Феодосій багато часу присвятив просвітницькій та соціальній роботі. Відкриваються його багатогранні можливості. При парафії діяв Володимирський духовно-просвітницький центр із першою в місті масштабною відеоаудіотекою духовної літератури, що було новинкою для того часу, яку потім багато хто перейняв. З березня 2002 року священник редагував місіонерський тижневик «Православний Печерськ», а з травня 2007 року як духівник опікувався Міжнародним православним фестивалем авторської пісні «Благодатне небо». Того ж року Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Володимир (2014) призначив ігумена Феодосія відповідальним секретарем Відділу у справах молоді при Синоді УПЦ, а потім заступником голови Синодального відділу «Місія духовної освіти» та керівником Сектору духовно-просвітницьких проектів Української Православної Церкви. Через кілька років, після зведення в сан архімандрита, отця Феодосія було призначено благочинним Київської єпархії у справах монастирів.
На засіданні Синоду УПЦ від 23 грудня 2010 р. обраний єпископом Броварським, вікарієм Київської митрополії з дорученням управління Броварським вікаріатством Київської єпархії. 6 січня 2011 р. у Трапезному храмі Києво-Печерської лаври хіротонізований у єпископа.
В архієрейському сані владика Феодосій несе різні церковні послухи, але завжди на першому місці в нього була і залишається турбота про довірену йому паству, про кожну душу, яка шукає спасіння в Церкві Христовій.
Багато сил віддав він служінню в Духовних школах Церкви як викладач, доцент, а з 9 листопада 2022 р. − професор Київської духовної академії. Як озвався про владику Феодосія ректор Київських духовних шкіл архієпископ Сильвестр (Стойчев): «Він архієрей з ранку до вечора, і з вечора до ранку, завжди – пастир».
Своє призначення на Черкаську кафедру владика оцінив так: «Все, що відбувається в житті людини, і особливо священнослужителя, слід сприймати як Божу волю, а отже – сміливо виконувати її. І можна сподіватися на Божу допомогу у цьому виконанні. З таким настроєм та з такою надією я вступаю на Черкаську кафедру для здійснення свого служіння як єпархіальний архієрей».
З перших днів свого архієрейського служіння він приділив першочергову увагу організаційним питанням життя єпархії. Була створена та активізована мережа єпархіальних відділів усіх напрямків, видавнича діяльність. Як підтвердження Богоугодного служіння владики, 17 серпня 2021 р. за літургією в Києво-Печерській лаврі архієпископ Черкаський і Канівський Феодосій зведений Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм у сан митрополита.
Не можна обійти ще одну деталь у біографії архіпастиря. Будучи вихідцем із спадкової родини київської інтелігенції, Денис Снігірьов – мирське ім'я владики – ще навчаючись у київській середній школі, вирішив присвятити своє майбутнє життя медицині. У 1994 році він закінчив медичне училище, а далі відкривалася перспектива здобуття вищої медичної освіти. Однак Господь покликав юнака до служіння в Церкві Христовій.
Немалу роль у цьому відіграло знайомство майбутнього пастиря з житієм великого святителя, сповідника і чудотворця архієпископа Луки Войно-Ясенецького, який, будучи вже медичним світилом свого часу, був покликаний до священницького, а потім архієрейського служіння в кривавий час безбожного режиму минулого століття. Він пройшов багаторічні випробування в таборах і все ж таки був визнаний видатним хірургом, який врятував тисячі життів під час Другої світової війни. За унікальну медичну працю «Нариси гнійної хірургії» було удостоєно високих державних нагород.
І що дивовижно, саме з Черкасами та Черкаським краєм пов'язане ім'я святителя Луки. Він практикував в одному із сіл Черкащини, його батьки жили тут і були поховані на місці нинішнього черкаського кафедрального Архангело-Михайлівського собору. У цьому, безумовно, вбачається Божий промисел. Святителя Луку Черкаський архієрей шанує так само, як свого небесного покровителя, преподобного Феодосія Печерського.
Невипадково з перших днів служіння в Черкасах, архіпастир встановив міцні контакти з медичними навчальними закладами та клініками. Єпархія надає останнім постійну благодійну допомогу. А майбутні медики Черкас регулярно присутні на молебнях біля пам'ятника святителя Луки Кримського з барельєфом його спочилих і похованих тут батьків.
У єпархії діє унікальна свого роду православна гімназія, де навчається понад 60 дітей, а 2021 року в єпархії успішно пройшов організований владикою Феодосієм Форум православних педагогів.
Можна багато говорити про різнобічну діяльність талановитого ієрарха, яка яскраво свідчить про його беззавітну відданість святій апостольській Церкві та боголюбному українському народові, але Господь краще за нас знає своїх відданих служителів, які гідно несуть святительський тягар пастирів Христових. І час розставить усе на свої місця.
Завершуючи короткі нотатки про полоненого нині архіпастиря, хочеться процитувати ще одну думку митрополита. У січні минулого року, задовго до нинішніх подій, в інтерв'ю одному українському телеканалу митрополит Феодосій так оцінив церковну ситуацію в Україні, навівши аналогію з минулим богоборчим століттям:
«Свого часу, напередодні страшних руйнівних подій ХХ століття, святитель Ігнатій (Брянчанінов) із сумом, пророчо вдивляючись у неминучу майбутню реальність, написав такі слова: "Відступ попущений Богом: не спокусись зупинити його немічною рукою твоєю. Усунься, вбережися від нього сам − і цього з тебе достатньо. Ознайомся з духом часу, вивчи його, щоб за можливості уникнути впливу його". Багато святих, які жили в той час, передчували потрясіння і пророкували їх, намагаючись вплинути на суспільство, розбудити його від гріховної сплячки. Але при цьому вони смиренно схилялися перед Божою волею, бачачи і розуміючи, яким чином Господь веде до спасіння Свій народ. Так і зараз можна обережно припустити, що Господь Йому одному відомими долями зможе вирішити проблему розколу Православної Церкви (нинішніх гонінь, – Авт.). Та й не тільки цю, а й багато інших проблем, які люди своїми діями зробили нібито "невирішуваними", загнали в глухий кут. Як це буде – лише Богу відомо.
У нас перед очима вся історія ХХ століття з його громадянськими катаклізмами, яка водночас є трагічною історією нашої Церкви. Але лише через труднощі, скорботи та поневіряння у багатьох мільйонів людей змогла впасти з очей злоякісна короста богоборства. Коли люди вже безсилі себе виправити, коли вони стають нездатними до критичної самооцінки та діяльного покаяння, то втручається Господь.
Будемо жити і сподіватися, і вірити, що рано чи пізно знову свобода слова, думки та релігії запанує на нашій землі. Не на словах, а на ділі», – підсумував митрополит Феодосій.
З Великодня і до цього дня в усіх храмах і монастирях Черкащини підноситься молитва «за Високопреосвященнішого митрополита Феодосія», звучать многоліття улюбленому ієрарху. Люди вірять – Господь не залишить Свого служителя та їхнього архіпастиря.
