Чому жителі цивілізованого Заходу стають погромниками і мародерами?

Уявіть, що в один прекрасний ранок ви прокинулися в жаху. Вам приснився сон, в якому, замість доброчесного громадянина, відповідального співробітника і прекрасного сім'янина, ви перетворюєтеся в жорстокого, нещадного і некерованого злочинця. У вбивцю і мародера. Саме це одного разу сталося з англійським письменником Робертом Стівенсоном, який прокинувшись в холодному поту від побаченого уві сні, відразу сів за роботу і написав книгу, що стала знаменитою – «Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда».

У ній він розповів про якогось доктора, розумну, освічену і скромну людину, містера Джекілла, який одного разу дізнався, що в його свідомості живе ще одна особистість – містер Хайд, жахливий і кровожерливий вбивця і злодій, якого лікар не здатний контролювати. Звичайно, все це лише фантазія письменника. Однак всі ми знаємо приказку «казка брехня, але в ній натяк».

Історія свідчить – то, що описано Стівенсоном може відбуватися не тільки з окремо взятою людиною, але і з цілими спільнотами, народами, країнами і цивілізаціями. Історія може розповісти нам безліч прикладів, як ще вчора законослухняні громадяни починають громити і палити своїх сусідів, а спокійний і скромний батько сімейства раптом перетворюється на жорстокого вбивцю.

Для того, щоб переконатися в тому, що прикладів подібної трансформації дуже багато, достатньо подивитися на протести, які буквально стрясають сьогодні і США і деякі європейські країни.

«Мирні протести» чи «Їж багатих!»

Зокрема, протести, що почалися в Америці після загибелі правопорушника Джорджа Флойда, практично миттєво перетворилися в акти руйнування, грабежу і знищення всього, що попадеться під руку.

Ось відео грабежів у США.

«Мирні протестувальники», як їх називають в ЗМІ, грабують дорогі бутіки, банки, приватні магазини, непримітні супермаркети в десятках міст країни. Мародери займаються дебошем під гаслом «Їж багатих» (англ. «Eat the rich»), проте в грабунках вони не особливо перебірливі – дуже часто їх жертвами стають все підряд. При цьому в грабунках беруть участь не тільки вихідці з нижчих верств населення, а й люди, які мають прекрасне фінансове становище і достаток.

Очевидець триваючого в Нью-Йорку свавілля Денис Фраєвич, розповів наступне:

«Народ з'їхався грабувати магазини з усіх навколишніх штатів. Була маса машин з Нью-Джерсі, Пенсільванії і навіть з Мена дісталися. Вперше побачив грабіжників на дорогих тачках. Люди під'їжджали на Мерседесах за $ 100 тис. І зовсім спокійно йшли брати одяг, залазячи всередину через розбиті вітрини та набиваючи товаром салон і багажник... Навіть те, що їм було не потрібно, все одно били, ламали і трощили: арт-галереї, косметику, кафе, товари для тварин і все інше, що траплялося на шляху».

За його ж словами, всі вулиці були завалені упаковками і аксесуарами розграбованих товарів: «У магазину Leica валяються порожні коробки від їх космічно дорогої фототехніки. Ті, хто туди вдерся, можливо, навіть і не знали, що це таке і скільки коштує. Грабіжники ходять, набиваючи награбоване в мішки, і зовсім нікого не бояться. Десь валяється одяг, який не підійшов, але його швидко підбирають інші перехожі... По вулицях бродять стада гоблінів, які захопили Манхеттен і продовжують його грабувати. Ходять великими натовпами або маленькими групами і вони просто всюди. Фактично ввечері і вночі на вулицях тільки вони і копи».

При цьому все частіше мародери не обмежуються тільки грабежами, а вчиняють насильство.

«Періодично чутні вибухи бензобаків підпалених машин. Евакуатори вивозять развандаленну поліцейську техніку в промислових обсягах. Вчора знищили близько 60 машин», – пише Денис Фраєвич. Тільки за один день, 2 червня, стало відомо про чотирьох поліцейських з Сент-Луїса, які отримали вогнепальні поранення. Правоохоронці просто виконували свою роботу, захищаючи магазини.

Подібні речі відбуваються і в багатьох європейських містах. Наприклад, в Лондоні десятки тисяч людей, які вийшли на акції Black lives matter, поскандували для пристойності речівки почали кидати каміння в поліцію, поранивши і травмувавши 14 правоохоронців.

У Марселі, Франція, поліція була змушена застосувати сльозогінний газ в сутичках з протестувальниками, які жбурляли пляшки і каміння. Те ж саме відбувалося у Ліллі і Парижі.

Хтось можливо здивується, але і в столиці Євросоюзу Брюсселі, центрі європейських цінностей, протести дуже швидко переросли в мародерства і грабежі і закінчилися серйозними сутичками з поліцією, під час яких копи жорстко діяли проти «мирних демонстрантів» у відповідь на акти вандалізму з їх боку.

У зв'язку з цим, виникає одне питання – що відбувається і чому люди, що живуть в розвинених і цивілізованих країнах поводяться таким чином? Адже, по суті, весь світ протягом багатьох десятків років твердить, що Європа, а разом з нею і Америка, є зразком демократії, поваги до прав людини і до закону. Та й у нас, в Україні, в останні кілька років практично всі без винятку політики ставлять в приклад саме ситу, доглянуту і матеріально забезпечену Європу. Зрештою, український євромайдан був побудований навколо руху України «в колиску цивілізації» – Європу. Як могли цивілізовані і матеріально забезпечені люди в одну мить перетворитися в диких вандалів і мародерів, які не зупиняються ні перед чим, грабують і спалюють все, на своєму шляху?

Головна умова революції

Вся справа в тому, що будь-яка революція і бунт можливі тільки за однієї умови – моральному і етичному розкладанні народу і суспільства в цілому. Порядок, заснований на силі держави, на силі примусу, а не на релігійному фундаменті, недовговічний і дуже ненадійний.

Російський правознавець і вчений Б.М. Чичерін писав: «Нікого не можна змусити любити ближнього, здійснювати подвиги самовідданості, а в цьому і полягає суть моральних вимог. Тільки добровільна жертва має моральну ціну. Вирішальним початком є тут голос совісті, що визнає над собою вищий закон і вільно його виконує. У цій області примус є заперечення самого джерела моральних дій, отже заперечення самої моральності».

Цілком очевидно, що поняття про «подвиги самопожертви», «моральні вимоги» і «голос совісті» можливі тільки в разі наявності в житті людини або суспільства релігійного виміру. Якщо його прибрати або нівелювати, звівши віру в Бога до набору «релігійних потреб» – то перетворення людини на тварину стає тільки справою часу.

Найкраще цю аксіому, як нам здається, висловив у своїй безсмертній книзі «Брати Карамазови» Ф. М. Достоєвський: «Якщо знищити в людстві віру в своє безсмертя, в ньому одразу ж вичерпається не тільки любов, а й будь-яка жива сила, щоб продовжувати світове життя. Мало того: тоді нічого вже не буде аморального, все буде дозволено, навіть антропофагія».

Правоту Достоєвського підтверджує розповідь одного з кріпаків, які в 1828 році вбили свого пана: «Звали кучера Савелій Іванов, було йому вже за 60 років. Носила людина в собі гріх роки. Не витримала. Попросила священика вдарити в дзвони і прилюдно у могильного хреста зізналася, розповіла про те, що трапилося всю правду. Лиходіїв судили, і на допитах кучер говорив: "Сам пан винен, що нас спокусив; бувало, почне всім розповідати, що Бога немає, що на тому світі нічого не буде, що тільки дурні бояться загробного покарання – ми і забрали собі в голову, що коли на тому світі нічого не буде, то значить, все можна робити».

Хтось, звичайно заперечить, що США – країна досить релігійна. Однак ця американська релігійність, стилізована під шоу, практично нічого не говорить про покаяння, моральне перетворення і зміну людини. Більш того, вона занадто часто концентрується виключно на соціальних проектах і політичних іграх (про що ми поговоримо в наступній статті), що в кінцевому підсумку перетворює релігію в явище, яке не може вплинути на моральні якості людини.

Так, ніхто не сперечається, що Америка, а тим більше, християнська Європа, були виховані на релігійному почутті. Однак сьогодні це почуття перетворилося швидше в звичку і втратило свою дієву силу. Ось і виходить, що за словом російського мислителя Льва Тихомирова, «суспільство, яке виховане релігією і потім її втратило, може деякий час прожити накопиченими звичками, але без нового припливу живої сили спадок минулого рано чи пізно вичерпується, і тоді настає небезпека банкрутства, вже настільки близько змальована перед сучасним світом».

Ця ось «небезпека банкрутства» сьогодні і стала реальністю. Саме через відсутність живої, релігійної сили люди, які претендували на те, щоб бути прикладом слухняності закону і поваги до держави, почали перетворюватися в тварин. І наступний етап, який полягає вже в боротьбі проти самої релігії, настане дуже скоро, тому що будь-яка революція рано чи пізно до цього веде.

Революція проти Христа

У «Тлумачному словнику живої великоросійської мови» В. І. Даля про революцію йдеться так: «Революція – переворот, раптова зміна стану, порядку, відносин; смута або тривога, занепокоєння. Революція в погоді, в травленні, в громадській думці, переворот. Смути державні, повстання, обурення, заколот, крамоли і насильницький переворот громадянського побуту».

У цьому сенсі можна стверджувати, що першим революціонером був ворог роду людського, сатана. Саме він, наділений Богом усіма можливими благами, повстав проти свого Творця і захопив в безодню смерті багатьох безтілесних духів. І саме до нього звертали свої погляди творці жовтневої революції 1917 року, оспівуючи під час грабежів і вбивств слова «Вставай, прокляттям затаврований!».

Відомо, що серед паперів Н. Л. Мотовілова виявлені слова, які, ймовірно, сказані преподобним Серафимом Саровським: «Сатана був перший революціонер, і через це спав з неба. Між вченням послідовників його і вченням Господа Ісуса Христа немає нічого спільного, тут – величезна прірва. Господь через здійснення даних Їм заповідей закликає людство на небо, де пробуває правда. Дух темряви обіцяє створення раю на землі. Так всі революційні суспільства, таємні і явні, під якими б назвами вони не з'являлися і якою б красивою видимістю не прикривалися, мають одну спільну мету – боротьбу і загальне руйнування християнства, підготовляючи грунт антихристиянству в особі прийдешнього в світ Антихриста».

У Додатках до «Діалектики міфу» великий російський філософ А.Ф. Лосєв писав: «Кожному ясно, і ченцеві, і революціонеру, що мир Христовий є щось абсолютно протилежне революції. Для ченця революція є сатанізм, бо і преп. Серафим Саровський ще сказав, що Сатана був перший революціонер».

Подібну думку висловлював і відомий богослов і подвижник ХХ-го століття митрополит РПЦЗ Філарет (Вознесенський): «Перший революціонер – це диявол, який хотів на небі влаштувати революцію, обурити інших ангелів проти Царя Небесного, але був скинутий з ганьбою звідти».

З цих та багатьох інших цитат можна зробити висновок, що кожному революціонеру рано чи пізно почне заважати Ісус Христос. Підтвердження цієї тези ми можемо знайти і в середовищі «мирних демонстрантів» Америки. Так, Коріна Ньюсом – американський орнітолог, аспірант Південного Університету Джорджії в своєму твіттері пише: «На додаток до статуй конфедератів та інших расистів, будь ласка, чи можемо ми усунути всі зображення білого Ісуса? Те, як панування білих було увічнено в християнській церкві і через неї, є диявольським. Як християнка і негритянка я втомилася від цього».

Безумовно, поки така думка видається маргінальною. Однак ми за останній час могли спостерігати безліч випадків, коли найабсурдніші ідеї піднімалися в суспільстві «на прапор». Історичний досвід революцій показує, що всі вони рано чи пізно закінчуються гоніннями чи утисками Церкви.

Російський філософ ХХ початку століття Лев Тихомиров писав: «Немає нічого більш неприємного законам земної природи, як революція...».

Сучасне суспільство (а західне, куди прагне увійти і Україна – особливо), все частіше схиляється в своєму розвитку до принципів чужим Євангелію. І за цим всім стоїть та сама особистість, яка спонукала Адама і Єву порушити заповідь Божу, а Каїна – вбити Авеля. Людина і суспільство, які йдуть на поводу у цієї особистості, рано чи пізно оскотинюються, перетворюються на жорстоких вбивць і грабіжників. Будь- який бунт або революція – це завжди шлях до руйнування певних засад і моралі, культури і традицій, що ми і бачимо на прикладі США і Європи. Але, в остаточному підсумку, навіть не це є метою темних сил, які воюють проти Бога і людини. Їх остаточна мета – через бунти і революції, за словом святителя Ігнатія Брянчанінова, приготувати прихід антихриста.