Не сотвори собі кумира, або Чи є альтернатива шануванню Бога

Що є найвищою цінністю у християнстві та для людини? Бог. Він створив людину, подає все їй необхідне (слово «багатство» утворене від слова Бог) і як такий гідний найвищого шанування людиною. Зі свого боку людина відчуває, має потребу спрямувати свої сили до Того, Хто Вищий за нього, навіть не усвідомлюючи, що Він – Бог, і не називаючи Його на ім'я.

У раю Адам віддавав шану Богу, спрямовуючи до нього всю свою вдячність. Однак ухилення Адама від Бога через послух дияволу, що посіяв в уяві людини альтернативу словам Бога, перенаправило, ухилило і всі сили людини від Бога, зокрема й потребу в шануванні та поклонінні. У міру зростання в людині гріховності, людина спрямовує свою потребу поклоніння і шанування вже не тільки до Бога (а можливо, і зовсім не до Бога), а до створених Ним предметів: сонця, місяця, зірок, тварин, людей, рослин, предметів побуту , інших бездушних предметів.

У шані та поклонінні замість Бога Його творінню людина стає залежною від творіння, яке непостійне і не може задовольнити людську спрагу Бога, проте опускає свідомість людини, робить її примітивною, і людина деградує.

Для застереження від такої деградації, гри диявола на почуттях і прагненнях людини, Бог одного разу дав людині заповідь. «Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею: не вклоняйся їм і не служи їм» (Вих. 20: 4–5). Заповідь була дана тоді, коли народ, що відгукнувся на поклик Божий, мав увійти в землю обітовану, населену й оточену язичниками, які й створювали собі тимчасових ідолів, служили й поклонялися їм, не отримуючи від цього для себе ніякої піднесеної користі.

Слово «ідол» прийшло у слов'янські мови з давньогрецької, у якій воно означало зображення, примара, а згодом – об'єкт релігійного поклоніння. Близьке за значенням до слова «ідол» є слово «кумир», запозичене з семітських мов, що означає «жрець», «різьблене зображення». Вираз «створювати ідола», або «створювати кумира» означає шанувати те, що негідне такого шанування. З одного боку, людина не шанує Бога, Який її створив, з іншого боку – залежить від речей непостійних.

Що може бути ідолом чи кумиром? Все що завгодно, те, чому з боку людини віддається більше шанування чи поклоніння, ніж це визначено природою цього творіння.

Наприклад, людина, в якій шанувальник бачить задоволення своїх пристрастей, заради яких жертвує ціннішим. Тварини, які за своєю покірністю та підвладністю «зручні» для свого господаря, який вважає тварин доброчеснішими за людей. Інші люди, перед якими виявляють людиноугоддя, лицемірство, плазують заради користі. Багатство, придбання якого відбувається ціною нехтування найвищими цінностями (людьми, відносинами).

Людина може створити собі ідола і з себе самої, зі своїх досягнень, своїх якихось цінних якостей, обдарувань і заслуг, віддаючи почесті нижчим цінностям замість вищих, слідуючи відносним ідеям і принципам там, де потрібно слідувати абсолюту, Богу.

Вчитель Церкви Тертуліан, який жив у II–III ст., у творі «Про ідолопоклонство» повідомляє, що людська хиба шанує все, крім Свого Творця. Зображення цього – кумири. А обоження зображень – ідолослужіння. І при всякому вчиненні ідолослужіння винен творець ідола..

Однак, крім заборони створювати ідола, Бог наказав зобразити херувимів у скинії (Вих. 25: 18, 22; 3 Цар. 6:27–29; 2 Пар. 3: 7–14), що не є ідолопоклонством, тому що їм не віддається та честь, яка личить лише Богові.

Шанування священних зображень, святих, мощей також не є ідолопоклонством, оскільки тут шанування і поклоніння підноситься через видимі та відчутні предмети до Бога, Який явив свою досконалість через матеріальні предмети.

Також і молитви святим, із вмістом у собі обставин життя, преображеного Богом, закінчуються відданням слави Богу.

Що робити, щоб не впасти в ідолопоклонство і не створити собі кумира? Оцінити, на якому ступені по відношенню до Бога і людини перебуває предмет можливого шанування і поклоніння, потім віддати йому ту честь і славу, яка личить його природі. А віддаючи цю честь, не забути прославити Бога, з Якого походить все творіння і Якому зобов'язаний своїм існуванням предмет нашого шанування.

Пристрасті однозначно не можуть бути предметом поклоніння, наприклад такі, як чревоугодництво, любостяжання, марнославство, гордість… За все створене, що має важливе значення в житті людини, людина може дякувати Богові, не прилипаючи до цих важливих на даний момент для людини посередників на шляху до Бога.