Собор всіх святих. Шлях до святості: інструкція для безсмертних

«Святість – це і є напрямок наших пошуків,

а з'єднання з Богом і реальне обоготворення людського духу – свята мета,

досягнення якої приносить перемогу над руйнуванням і, зрештою, над самою смертю»

(ієромонах Симон Безкровний)

Святі – це люди, які досягли спасіння. Оскільки крім спасіння у Бога немає і не може бути ніякого іншого порятунку, то святими можна назвати тих людей, які осягли Бога. Бог є Особистість і може бути пізнаваний особистостями, які володіють свідомістю. А отже, кожен з нас може досягти спасіння і пізнати Бога обличчям до Обличчя. Де, як і яким чином це можна здійснити? Божественне буття нез'ясовно ніякими словами і поняттями, оскільки перебуває далеко за їх межами. Істина, яка покликана зробити нас вільними, є незрозуміле Життя, вічне і невичерпне.

Ті люди, які здобули свободу, вчать нас тому, що Істину неможливо пізнати думкою. Дух людський без образів, без видінь і без думок бачить славу Всеосяжної Істини як Божественної Любові. Наше коротке життя не схоже на хмарку пари, що безповоротно здувається вітром часу. Якщо наше життя тільки пар і роса на сонці, то всі наші чіпляння за нього і переживання з цього приводу не мають рішуче ніякого сенсу. Вічним є тільки Бог, Який по своїй суті є Добро і Любов.

Поширена помилка на шляху до спасіння – це постановка перед собою егоїстичних цілей. Багато навіть щиро віруючих людей «спасінням» називають вигадану для самих себе брехню. Порятунок, як мета, є у них «десь там», поза ними самими. І в їхньому уявленні є комфортною формою індивідуального існування. Але Отці вчать іншого. Порятунок треба шукати всередині самих себе, бо Христос перебуває в глибині нашого серця, і досягти Його можливо, лише відмовившись від свого егоїзму.

Вічним є тільки Бог, Який по своїй суті є Добро і Любов.

Піддавшись на вмовляння занепалого розуму, багато стали збирати по крупицях мирське знання про Бога, складати їх, як грибник, у козуб, в надії на те, що ті колись перетворяться на манну небесну, скуштувавши яку можна буде врятуватися. Але біда в тому, що мирське знання вбиває душу порожніми, мертвими відомостями. Тоді як Живому Богу потрібні живі душі, а не висохлі від поневірянь по пісках зовнішньої освіченості.

В Божественній мудрості немає ні краплі самовдоволення. Вона приходить до людини не через розум, а через благодать тоді, коли душа просякнута сіллю Любові і співчуття. Скільки б ми не грали словами, скільки б не пишались від надлишку «богословських знань», осягнути Бога можливо тільки безмовним серцем – добрим, смиренним і люблячим.

Освічений, але бездуховний, який намагається осягнути Всевишній Розум, витончуючи свій розум, схожий на безкриле пташеня, яке намагається злетіти на небо. Спасіння є не у великій кількості знань і слів, «Бо Царство Боже не в слові, а в силі» (1 Кор.4:20).

Осягнути Бога можливо тільки безмовним серцем добрим, смиренним і люблячим.

Коли діти вступають у спадщину, то їм передається сповна все батьківське надбання. Так і духовним дітям, народженим у Дусі Христа, передається вся повнота вічного Царства Божого. Для цього народження необхідно уподібнитися Христу у вищому ступені. По Дару Божому ми можемо бути в Бога і жити Його Життям. Для людини це можливо тому, що і її дух, і Дух Божий, незримий, невловимий, не має ні виду, ні кольору і жодного образу.

Світ мінливий, в ньому щомиті відбуваються зміни і перетворення. Все, що створено, постійно руйнується часом. Штукатурка світу весь час тріскається і обсипається. На ній з'являються нові форми, але і вони з часом також будуть знищені. Але основа світу, на якій все тримається, яка не схильна ні до найменших змін, є Благодать Божа. Вона єдина може позбавити нас від страждань, врятувати від смерті і дати спокій Вічного Життя.

Освічені й начитані, в надії пізнати Бога, ми починаємо будувати логічну систему уявлень про Його буття. Але всі спроби таких побудов розбиваються об непередбачуваність і незрозумілість для нашого розуму навіть Промислу Божого, не кажучи вже про буття Бога. Тільки за межами розуму, логіки і здорового глузду, в простоті мудрості і смиренного спокою людина знаходить святість.

Бог, як основа світобудови, незмінний. Ніхто і ніщо не може змінити Його Сутність.

Перед Богом безглуздо грати роль праведника, Йому не потрібно нічого пояснювати, немає необхідності перед Ним виправдовуватися. Бог бачить нашу суть, Його неможливо обдурити. Від Бога не можна сховатися за лицемірною поведінкою. Тільки чистота і простота душі може нам допомогти вижити в кошмарі заплутаного в гріхах світу.

Нам потрібно зрозуміти одну просту річ. Бог, як основа світобудови, незмінний. Ніхто і ніщо не може змінити Його Сутність. Правила, які Він дав світові, так само, як і Бог, незмінні. Якщо ти хочеш жити вічністю Бога, ти повинен стати по благодаті тим, ким Бог є за Своєю Природою. Любов являє собою суть і основне правило буття світу. Все, що від Неї виходить, на Ній стоїть і Нею все тримається. Втрата морального закону в душі неминуче призведе до краху і кризи. Тільки ті, хто будуть дотримуватися даного в Євангелії морального закону, прагнути до наживання чистоти серця, благодаті та святості, зможуть з'єднатися з Вищим Благом і увійти в Царство Боже.

Любов являє собою суть і основне правило буття світу. Все, що від Неї виходить, на Ній стоїть і Нею все тримається.

Спасіння не може бути предметом корисливих устремлінь. Воно не залежить від кількості придбаних знань. Ми не може вимагати від Бога ніяких гарантій і не можемо залишати для себе, про запас, навіть краплю егоїзму. «Любіть Бога всім серцем, і немає потреби в суворому аскетизмі. Полюби Бога всією душею, і немає необхідності у виправленні поведінки. Полюби Бога всім розумом, і не потрібно виправляти помисли. Все зробить Божественна Благодать» (ієромонах Симон Безкровний).

Для того, щоб виправити самого себе, не вистачить і життя. Потрібно віддати себе Богові без залишку і надати Йому можливість врятувати нас. Самоосвячення – це духовний глухий кут. Всяка досконалість можлива тільки в Христі, самому по собі стати досконалим неможливо. Як би ми не постували, як би не умертвляли свою плоть, благодать прийде до того, хто полюбить Христа всім серцем, всією душею своєю і всім своїм помислом.

Нас освячує Христос, а не наші зусилля, якими б героїчними вони не були. Христа неможливо замінити ні постами, ні статутами, ні молитвами. Все це лише підручні засоби, але ніяк не мета. Ті, хто забажали побачити Христа обличчям до Обличчя, лишили все земне позаду себе. Самовіддані, які звикли до чистоти доброчесного життя, цілковито віддані Христу, можуть миттєво здобути смиренну, лагідну милість і освятитися у Христі Духом Святим. Інші можуть тільки втішатися своєю мірою розуміння спасіння.