Що сказав Бог преподобному Ісааку Сиріну на вухо по секрету
Ця публікація присвячена творчій спадщині одного з найулюбленіших мною богословів – преподобного Ісаака Сиріна, пам'ять якого відзначається 10 лютого.
З одного боку, авва Ісаак – найпопулярніший містик, чи краще скажемо таємноглядач, творіння якого є улюбленим читанням багатьох християн. З іншого боку, духовна спадщина преподобного Ісака є для нас практично невідомою. Чому так, я поясню у цій статті.
Нові дослідження сучасних вчених
А зараз перейдемо до текстів преподобного Ісаака, які відомі вузьким фахівцям, що досліджують духовну спадщину сирійських містиків. Це невелика група талановитих вчених, серед яких я хотів би особливо виділити Максима Глібовича Калініна, курси якого викладені на YouTube каналі «Лабораторії непотрібних речей».
Свою публікацію я буду ґрунтувати на дослідженні Дмитром Бумажним рукопису «Centuria 4,89», результати якого були опубліковані у 2012 році у виданні паризького журналу «Символ» №61 у статті під назвою «Світ прекрасний у своїй слабкості» (с. 177–194) ). Оскільки дослівний текст перекладу цього рукопису є складним для читання, я запропоную своїм читачам близький до оригіналу скорочений переказ.
Переклад Centuria 4,894
1–4. Через що відкрилися б нам довготерпіння Бога, якби не було хвороби та слабкості людської природи? І як би пізнали люди силу Творця, якби не було зміни їхньої природи? І якби видимий образ, який ми бачимо у Христі, не був би ним сприйнятий, як би ми дізналися про Його велич і любов? І як би тоді ми могли стати спадкоємцями Його Царства?
5–6. Так само й невидимі сили не знали б, що їхня створена сутність стійка у Славі лише завдяки силі Творця, якби схильність до гріха не вивела деяких з них з-під дії Божого провидіння, на якому все тримається.
7–9. Однак Бог, Премудрий і Господин Всесвіту, чудово влаштував цей світ у його слабкості. Він побажав створити його саме таким, яким він є зараз, не бажаючи створити інше, чи то безгрішність, відсутність спокус чи несприйнятливість до зміни та слабкості.
10–12. Писання встановлює нам причиною теперішнього стану світу сатану та непослух заповіді, але істина прихована (від нас), і для Нього (Бога) вона існує по-іншому. Так само, як, наприклад, слова Писання про те, що якби Адам не згрішив, тоді смерть не ввійшла б у природу людини. Тим часом очевидно, що сам устрій людини свідчить про те, що вона перш, ніж згрішила, вже був створена для смерті.
13–15. А також ці слова «Розкаявся Господь, що створив Адама на землі, і став сумним у своєму серці» (Бут. 6:6). Наче Він тільки що зіткнувся з такою обставиною і не бачив її від початку Творіння, коли вся будова світу була записана в умі Творця саме так. А також ці слова: «Зойк Содома зійшов до Мене, зійду, подивлюся, чи це так» (Бут. 18:20-21). Ніби Бог не знав і змушений був пізнавати. Всі ці слова потрібні для користі початківців і заради недосконалості тих, хто ще потребує навчання.
16–17. Посвяченим же в Істину, досконалішим, Бог дав здатність розуміти Писання (інакше). Саме таким чином таємниця Божого промислу по відношенню до нашого світу стала зрозумілою і мені.
Логіка розвитку думки в рукописі «Centuria 4,89»
Основна теза преподобного Ісаака Сиріна зводиться до того, що Творець навмисно створив людину та ангелів слабкими, здатними до зміни, щоб вони через усвідомлення цієї слабкості та залежності від Бога прийшли до розуміння Його Божественної величі. Сучасний стан світу з його гріхами, спокусами, мінливістю та слабкостями повністю відповідає Божественному плану творіння. Оскільки багато з цих положень так чи інакше суперечать Святому Письму, то преподобний Ісаак переходить до обґрунтування своїх поглядів стосовно Біблії.
Сенс наведених їм біблійних прикладів полягає в тому, що всі три тексти, до яких Ісаак відсилає своїх читачів, на його думку, не можуть бути зрозумілі в буквальному сенсі. Так само, має на увазі Ісаак, Святе Письмо не можна розуміти буквально, оскільки в ньому є свій прихований зміст.
Висновки з рукопису
Отже, якщо розкласти думки, викладені у цьому переказі суджень преподобного Ісаака Сиріна, по поличках, ми зможемо зробити такі висновки:
– Слабкість та мінливість світу необхідна для пізнання людиною Творця. Слабкість людської природи та її схильність до хвороб також є умовами богопізнання, як Бога, так і самого себе. Боговтілення необхідне для пізнання Божественної ікономії Нового Завіту і повноти Божої Любові в Його Небесному Царстві. Також слабкість природи ангелів дозволила їм усвідомити свою залежність від Творця. Бог створив світ слабким, і його теперішній стан повністю відповідає Його волі.
– Священне Писання має різні рівні розуміння таємниць світобудови. Є його буквальний зміст, пристосований для людей, які не мають сили благодаті, що дає розуміння Таїн Божих. Справжній зміст біблійних текстів розкривається згідно з Промислом Божим у міру успіху людини у духовному житті. Таким чином ця таємниця і була відкрита самому преподобному.
Давайте не будемо
Оскільки викладені думки належать не мені, а авві Ісааку, то я, передуючи можливу дискусію, прошу зацікавлених читачів ставити свої запитання не мені, а самому преподобному Ісааку, якщо, дасть Бог, ви колись з ним зустрінетесь, і якщо на той час вам ще буде цікаво це знати. Зараз я можу для себе і тих, хто читає цю публікацію, запропонувати свої власні висновки.
Ну і що тепер?
Насправді червоною ниткою у святих отців проходить думка про те, що нам необхідно пізнати свою неміч. Кожна людина свята у своїй, Богом даній, початковій глибині. Тому духовні люди і бачать усіх людей, у тому числі й негідників, такими, якими вони створені Господом, тобто святими. Але при цьому кожна людська душа одягнена у важкий залізобетонний скафандр гріховності. Арматура цього скафандра випліталася безліччю попередніх поколінь, від яких ми успадкували всі свої гріховні схильності плюс те, що ми примножили самі.
Всі наші спроби розбити цей наріст силою своєї «праведності» призводять лише до одного – до розуміння того, що в нас нічого не виходить, що б ми не робили і як би не намагалися. Це те, що породжує в душі смиренність.
Розуміння марності наших зусиль призводить до усвідомлення того, що Єдиний, Хто може нам допомогти, – це Господь Бог. А це, у свою чергу, породжує покаяння та молитву. Тільки після цього людина отримує благодать Божу, яка виліковує її гріховні рани.
Не тому людина стає святою, що приклала для цього багато праць (ця умова необхідна, але недостатня), а тому що змирилася. Саме тому все наше земне життя – школа смиренності. Хвороби душевні та фізичні – це і є наш хрест. І що ближче до старості, то він все більше і більше пригинає нас до землі. А сама смерть є останнім і найсуворішим учителем смирення. Такий наш земний шлях.
Спасіння приходить не до само-святих, а до терплячих, не до тих, хто багато трудився, а до тих, хто зумів глибоко змиритися. І в цьому преподобний Ісаак Сірін безперечно має рацію.
Чому преподобний Ісаак так і залишається невідомим богословом?
Згідно з середньовічними джерелами творіння преподобного Ісаака Сиріна становлять, як мінімум, п'ять томів (правильніше говорити частин). Усім нам відома перша частина під назвою «Слова подвижницькі». Але мало хто знає, що ця частина має дві редакції, первинну – «східну», і вторинну – «західну».
У західну редакцію було внесено дуже суттєві правки. Імена Федора Мопсуестійського, Діодора Тарсійського, Євагрія Понтійського опущені або замінені іншими. Також було внесено зміни і в сам текст. Саме цей західний грецький варіант, з якого було зроблено переклад латиною та слов'янською мовою, ми сьогодні й маємо в наших бібліотеках. Друга частина творінь Ісаака Сиріна у нас з'явилася завдяки працям тоді ще ігумена Іларіона (Алфеєва).
Але що вона собою являє?
У 1983 році Себастьяну Броку вдалося виявити цей рукопис в Оксфордській бібліотеці. Він містив 41 Слово преподобного Ісаака. Слова з 4 по 41 були перекладені в 1995 році на англійську мову, а вже з цього перекладу був зроблений переклад цих слів ігуменом Іларіоном (Алфеєвим). 1-3 Слово другої частини за обсягом становило половину всього рукопису. Текст під номером 3 являв собою чотири сотниці духовних слів «Про досконале пізнання». Вони були перекладені італійською мовою в 1985 році. Текст 1-2 вийшов у англійському перекладі. Але ми перекладів цих праць не маємо. Так само, як у нас немає і перекладу рукопису третьої частини преподобного Ісаака, яка була виявлена нещодавно у приватній колекції халдейського митрополита Тегерана. Вона включає 16 слів авви Ісаака, деякі з яких знаходяться в першій і другій частині. Італійський переклад третьої частини було опубліковано у 2004 році.
Отже, все, що ми зараз маємо зі спадщини преподобного Ісаака в доступному для нас вигляді, це дуже відредагований західний варіант першої частини, відомий у нас як «Слова подвижницькі», і переклад певної частини другого тома преподобного Ісаака. Російський переклад «Слов подвижницьких» відображає інтерполіровану західносирійську редакцію і не може вважатися надійним джерелом для вивчення спадщини авви Ісаака.
Звісно, цього явно недостатньо, щоб вивчити богословську спадщину такого великого святого Східної Церкви. Наскільки нам відомо, зараз Максим Калінін працює над перекладом третьої частини творів авви Ісаака. Також під його редакцією було перевидано «Слова подвижницькі» (СТСЛ 2019 р.), куди увійшли 14 слів преподобного, які раніше не видавалися.
