Про те, як фарисей поїхав далі, а митар смикнув стоп-кран
Проповідь у Неділю про митаря та фарисея.
Однією з важливих відмінностей Фарисея та Митаря один від одного було те, що розум першого жив зовні, а другого − всередині. Фарисей думав, читав, рахував, зважував, порівнював, оцінював, робив висновки. Митаря нічого з того, що було зовні, не цікавило, бо він спустився у глибини свого серця. Це і є покаяння.
Покаяння – це не те, чого вас вчили
Покаяння завжди починається з молитви, а закінчується сердечною безмовністю. Покаятися – це бухгалтерська ревізія своїх гріхів із метою розкласти їх по поличках, каталогізувати і принести на сповідь для утилізації. Покаятися − це звернутися всередину, серйозно, глибоко і безповоротно. Витоки нашого буття перебувають у вічному мовчанні, яке було перед тим, як «сказав Бог». Туди, до цього мовчання розуму, і має бути спрямоване наше серце.
Чим глибше, тим ясніше
Чим глибше в серці, тим тихіше. Потрібно тільки смикнути «стоп-кран» і вийти з поїзда безглуздої метушні. Ось тепер усе далі лунає гуркіт коліс вагонів нескінченних думок і дедалі ясніше видно зірки над головою. Все відчутніший тихий, ніжний вітерець Святого Духа, що гуляє в полі нескінченної благодаті Божої.
У поїзді залишилися пасажири з їхніми «вічними» пошуками земного щастя та нескінченними питаннями «чому?», «як?», «де?». Ніхто з них не здогадується, що поїзд мчить до урвища, а його машиніст – підлий і п'яний зрадник.
Все життя між болем та насолодою
Дорожні станції цього поїзда мають лише дві назви, які чергуються одна з одною – «насолода» та «розчарування». Його пасажири впевнені у значущості свого розуму та важливості своїх думок. Тому помисли рояться у їхніх головах, як черв'яки у гною.
Начальник поїзда – пан та цар, а всі пасажири – його раби. Він висмоктує з них сили та знекровлює їхні душі. У кожного зі своїх рабів-пасажирів він вставляє трубочку і п'є їхню енергію, як сік зі склянки. З одного гнів, з іншого хіть, з третього зневіру, з четвертого гординю. Чим більше він п'є, тим швидше душі пасажирів наповнюються смердючою жижею. Для кожного з них начальник має свої страви. Для блудників свій рецепт, для владолюбця свій, але найчастіше це змішані один з одним помиї.
Спеціальний контингент
Є, звичайно, серед пасажирів і особливий контингент. Це люди віруючі, побожні. До них й інший підхід. Щоб релігійним душам не спадало на думку втекти з цього поїзда, можна їм ставити нескінченні запитання. Нехай думають і сперечаються: «Як був створений світ?», «Як сталося падіння Адама і Єви?», «Що відбувається з душею на тому світі?», «Коли настане кінець світу?», «Коли з'явиться антихрист?».
Для них це важливе. Можна дати цим пасажирам завдання знайти в собі всі гріхи до єдиного і записати для сповіді − цим вони взагалі будуть до самої смерті займатися. Але що віруючим людям найбільше подобається, то це читати щось духовне і слухати щось повчальне. Вони, як малі діти, радіють всьому почутому, захоплюються всім прочитаним і… їдуть далі, туди, куди везе їхній поїзд-ошуканець – у безодню вічного мороку.
Вони не розуміють того, що скільки б вони не думали, не читали, не думали, спасінню це не допоможе.
Собачий страх
Головне, що об'єднує цих людей – ланцюг страху, яким вони скуті. Вони вирішили дожити це життя, як усі. Адже страшно ось так взяти і вистрибнути з цього поїзда у повну пітьму невідомості та невизначеності, тим більше, що ніхто так не робить. У поїзді все ясно, зрозуміло, звично: ось полиця, стіл, тьмяне світло світильника, гул думок, човгання, кашель, звична з дитинства метушня життя.
Страх – це пес, який вартує стоп-кран поїзда. Подивися цьому собаці у вічі. Що ти побачиш? Те, що його зуби – це твої власні гнів та злість. Верхня щелепа цього пса – страх невідомого, нижня щелепа – страх залишення тіла. Цей пес тебе з'їсть, якщо ти не зможеш утекти від нього в Благодать. Поки ти не зрозумієш, що єдина мета твого життя – це отримати єдність із Христом, нічого іншого тут шукати не потрібно, яким би важливим воно не здавалося.
Єдине на потребу
Тому замість того, щоб множити в голові думки, всім серцем попрямуй на пошуки благодаті. Навчися насамперед відстежувати свої думки, незалежно від навколишніх обставин, щоб потім відокремлювати від них свій розум і повертати в духовне серце.
Все у цьому світі мінливе. Так само мінливі і наш розум, наше тіло, думки, настрій, здоров'я. Ні в чому тут неможливо знайти опори, навіть у тому, що нам здавалося таким непорушним та ґрунтовним. Все, що нам потрібно, щоб встояти, це Божа благодать та постійна молитва. Не обтяжуй свій розум теоретичним богослов'ям, воно тобі ні до чого. Краще просто упокорюйся і в усьому довірся Богу.
Але смирення – це не медитація на тему «який же я негідник», це насамперед безмовність розуму, тиша якого не зачеплена світом. Постійно пам'ятай про Бога, і Бог постійно пам'ятатиме про тебе. Нарікати на невдале життя − це пряме хуління Творця, у якого немає помилок. Вчися жити благодаттю. Нічого з тобою не станеться, якщо ти у всьому довіришся Богові! А для Нього немає нічого привабливішого, ніж проста і богобоязлива душа, що любить все живе, аж до найменшої травинки.
Запитання та відповіді
«Як спасатися, що потрібно для цього робити ? Чому ми ходимо в храм десятки років, а по суті нічим не відрізняємося від тих, хто взагалі туди не знає дороги?» − запитують у книжкових богословів їхні вірні духовні чада. Все, що вони скажуть, можна перефразувати так: «постуй, молись і слухай радіо Радонеж». Можна, звичайно, наслідувати і цю пораду. Але мудрий старець, духовний практик дасть таку відповідь: «Постарайся зловити свій розум і повернути його назад у серце, де йому і місце». Щоправда, це дуже важко. Це все одно, що зловити на вулиці голодного і злого лева, що втік із клітки, і затягнути його назад за гриву. Але чим важче завдання, тим сильніша допомога Божа. А з чого почати?
З чого почати?
Продовжимо відповідь словами того ж старця: «Почни з покаяної Іісусової молитви. Відчуй її всім своїм серцем. Стань цією молитвою. Якщо ти щиро прагнеш спасіння, ти не можеш не змінитися. Спасіння у Христі допомагає зникнути егоїзму, а з ним назавжди зникають усі труднощі та проблеми. Коли ти на досвіді зрозумієш, що Христос є єдиною Істиною, на цьому всі проблеми закінчаться. Господь Сам вирішить усі твої труднощі. Пам'ятай, що твої життєві години минають, не зупиняючись, але у їхньої батарейки є кінець. Придивися: все зникає у твоєму житті, і ти сам зникнеш також. Припусти лише, що якби ти не віддавав стільки сил і часу нескінченному читанню та напруженому осмисленню духовних текстів, то, напевно, був би вже вільний та врятований. Ось чому така важлива практична навичка в тому, що ти теоретично зрозумів з прочитаного і потім складеного тобою на книжкові полиці» (Ієросхимонах Симон Безкровний).
