Який корінь, такі й гілки: чи відмовиться ПЦУ від свого творця
Порошенко, «батько» Томосу – в центрі скандалу: його звинувачують у державній зраді. Як це позначиться на ПЦУ, патріарху Варфоломію і релігійній ситуації в Україні?
Батько-засновник Православної церкви України (ПЦУ) і один з прямих одержувачів відповідного Томосу колишній президент України Петро Порошенко опинився в центрі грандіозного скандалу. Після публікації його телефонної розмови з також колишнім віце-президентом США Джо Байденом країна дізналася, що під час правління П. Порошенка Україна не тільки загрузла в корупції, а й перебувала під прямим зовнішнім управлінням. Чи прийме ПЦУ рішення відмежуватися від політика, який заплямував себе чи проявить солідарність з ним і з його справами?
19 травня опозиційний депутат Верховної Ради Андрій Деркач опублікував телефонну розмова між Байденом і Порошенком, яка відбулася в 2016 р. Достовірність запису не заперечується, питання лише в тому, звідки віе з'явився у А. Деркача? Більш того, в офісі Байдена заявили, що в записі немає нічого, про що не було б відомо раніше і що все, що відбувається – це спроба втручання в президентські вибори в США. Однак нас більше цікавить не Байден, а його український візаві Петро Порошенко.
Отже, все те, що ми дізналися з розмови – правда. А дізналися ми ось що:
За вказівкою Джо Байдена був незаконно звільнений генеральний прокурор України В. Шокін, а новим генпрокурором призначений Ю. Луценко. За погодженням з Д. Байденом замість А. Яценюка прем'єр-міністром був призначений В. Гройсман. На вимогу Д. Байдена був націоналізований Приватбанк. Одна з парламентських партій в Україні, «Самопоміч», безпосередньо фінансувалася і керувалася з США, що є грубим порушенням Конституції і законів України. Перед Д. Байденом український президент звітує про звільнення міністрів в уряді.
Взагалі від прослуховування запису стає до болю соромно за нашу країну, яка за президентства П. Порошенка опинилася під очевидним зовнішнім управлінням, створюється враження, що діяльність батька-засновника ПЦУ – це те, про що говорить український Кримінальний кодекс. Саме так оцінила записи Генеральна прокуратура України, яка порушила кримінальну справу проти Петра Порошенка за статтями «державна зрада» і «зловживання владою». А нинішній президент В. Зеленський, коментуючи це питання на недавній прес-конференції сказав: «Ви чули про вчорашній скандал. Вони так управляли країною, що їх чекає чимало пригод і чимало вироків. Не хотів би про це говорити, це компетенція правоохоронних органів <...> Це не останній дзвінок, який побачать українці. <...> Будуть розслідувати. Це можуть кваліфікувати як держзраду – але це до правоохоронців».
Так, відкрити кримінальну справу – це ще не означає довести її до кінця. Як показує історія останніх років в Україні кримінальні справи відкриваються і закриваються не через наявність або відсутність складу злочину, а з волі політичних сил і поточних політичних розкладів. Але від громадської ганьби колишньому президенту вже не відмитися, адже оприлюднені записи ясно свідчать з якою готовністю і догоджанням він виконує волю заокеанського куратора України Джо Байдена.
Але ж адже ім'я Порошенка «золотими літерами» вписано в історію ПЦУ. Нагадаємо текст Томосу:
«Таким чином, так вирішено і розмірковано і в радості оповіщено вам від шановного Центру Православ'я було соборно затверджено, для постійного зберігання видається цей Патріарший і Синодальний Томос, написаний і підписаний в Кодексі нашої Великої Христової Константинопольської Церкви, вручений в точній і ідентичній копії Блаженнішому Предстоятелю найсвятішої церкви України, митрополиту Епіфанію і Його Високоповажності Президенту країни пану Петру Порошенку, для вічного доказу і постійного пред'явлення».
Ми всі прекрасно пам'ятаємо, як Порошенко головував на «об'єднавчому Соборі», створював ПЦУ, вів переговори і підписував договори з Фанаром, пам'ятаємо його глобальну роль у створенні нової релігійної структури
Підставою, наріжним каменем Церкви Христової є сам Христос. Помісні Церкви в різних країнах були засновані за участю великих і славних князів і правителів: святого Володимира на Русі, святих Симеона і Савви Сербських, святого Ростислава в Моравії і так далі. Засновником Церкви в якості державної в Римській імперії є святий рівноапостольний Костянтин Великий. Але ніколи засновником церкви ще не була людина, викрита у корупції, зраді своєї держави і народу, а також в слухняному виконанні чужої іноземної волі.
«Ім'я ваше, пане Президенте, навічно увійде в історію українського народу і Церкви поруч з іменами правителів наших князів Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Костянтина Острозького та гетьмана Івана Мазепи», – сказав на адресу П. Порошенка Епіфаній Думенко після вручення Томосу. Порівнювати П. Порошенка з канонізованим Церквою святими – це звичайне блюзнірство, давайте говорити прямо. І якщо раніше заявляти про це було не дуже прийнято, то зараз абсурдність подібних порівнянь очевидна всім.
Як очевидна і абсурдність «патріотичної» риторики колишнього президента. Петро Порошенка впродовж всієї своєї президентської каденції не втомлювався говорити про боротьбу за незалежність України, а оприлюднені записи свідчать про зворотне – що в реальності внутрішня і зовнішня політика України була підпорядкована волі заокеанського «білого пана». І не дарма ж в офісі Джо Байдена заявили, що записи телефонних розмов не відкривають нічого нового. І дійсно, особливо і не приховувалося, що призначення і звільнення вищих державних чиновників проводились за погодженням або навіть прямою вимогою американської адміністрації, що багаторазове підвищення комунальних платежів і тарифів ЖКГ проводилися на вимогу МВФ і так далі.
Але ж так само створювалася і ПЦУ. Обманом, погрозами і фізичним насильством. Після того як П. Порошенко провально програв президентські вибори, були оприлюднені ганебні подробиці створення ПЦУ. З'ясувалося, що П. Порошенко і Епіфаній Думенко обдурили Філарета Денисенка, пообіцявши йому фактичне керівництво ПЦУ, а на ділі відправивши на не дуже почесну пенсію. Виявляється, за вказівкою зверху українські силові органи блокували аеропорти, щоб не випускати з країни представників Константинопольського патріархату, коли початок «об'єднавчого Собору» зайшов в глухий кут. Про безпрецедентний тиск на священноначаліє Української Православної Церкви, про сфабриковані кримінальні справи проти священиків і єпископів УПЦ, про їх допити в СБУ і прокуратурі, про насильство з боку підконтрольних тодішній владі націонал-радикалів, напевно, і говорити зайве. Все це робилося відкрито і нітрохи не соромлячись.
Також відкрито представники адміністрації США лобіювали створення ПЦУ. Спеціальний представник Держдепу у справах релігій, Семюель Браунбек, держсекретар Держдепу Майкл Помпео проводили численні зустрічі та переговори, лобіюючи створення, а потім і визнання цієї релігійної організації.
І Джо Байден в цьому процесі грав далеко не останню роль. 18 вересня 2018 року, за три місяці до «об'єднавчого Собору», Байден прийняв у себе делегацію УПЦ КП, в якій був і майбутній глава ПЦУ Епіфаній, і спікер це організації Євстратій Зоря.
Так, в телефонних розмовах Д. Байдена і П. Порошенка не згадується ПЦУ як така, не йдеться про те, що Джо Байден вказував тодішньому Президенту України створити таку організацію. Але, по-перше, немає ніяких гарантій, що не будуть опубліковані інші записи Байдена з Порошенком, а по-друге, вже оприлюднені розмови однозначно дискредитують ПЦУ, оскільки дискредитують її батька-засновника.
Як вже говорилося вище, порушення кримінальної справи проти П. Порошенка ще не означає, що він буде визнаний винним українським судом. І те, що українська і світова громадськість дізналася, як слухняно українська влада виконувала побажання адміністрації США, не означає, що тепер та ж адміністрація почне надавати меншу підтримку ПЦУ. Але оприлюднення телефонних розмов поставило керівництво ПЦУ перед непростим моральним вибором. Епіфаній Думенко зі своїми колегами тепер повинен або якось відмежуватися від П. Порошенка, який заплямував себе ганьбою або зробити вигляд, що нічого не сталося. А який корінь, такі і гілки, говорить народна мудрість.
Поки історія ПЦУ показує, що вона гідна свого батька-засновника. Захвати та підпали храмів, побиття віруючих, фальсифікація і обман при переході православних громад в ПЦУ і все інше свідчать про це ясніше ясного.
Є ще одна «постраждала» сторона від порошенко-байденовского скандалу, нехай і не настільки очевидна – патріарх Варфоломій. Вірніше, постраждати може лише його репутація, і тільки частково. Ми вже говорили, що в тексті Томосу, складеному під безпосереднім контролем глави Фанару, згадується ім'я Петра Порошенка, хоча в цьому не було ніякої необхідності. Навряд чи на цьому наполягав п'ятий президент України, скоріше, це була особиста ініціатива патріарха Варфоломія. Звичайно, в історії Константинопольської Церкви особливу, скажімо так, повагу до світської влади закладено на генному рівні, оскільки навіть Вселенські Собори ініціювалися Константинопольськими імператорами, починаючи зі святого царя Костянтина.
Але чи можна порівняти рівноапостольного Костянтина і Петра Порошенка, навіть при всій повазі до останнього? Навряд.
Але було б помилкою припускати, що патріарх Варфоломій, дізнавшись про скандал з Порошенком, дуже розчарується. Навряд він не знав про особливості особистості українського президента, що спливли зараз. Напевно знав. Як знав і про погляди другого фігуранта скандалу – Джозефа Байдена. Вони давно знайомі.
Патріарх Варфоломій наносив візити Байдену в США, Байден зустрічався з Константинопольським патріархом на Фанарі. При всьому при цьому, американський політик ніколи не приховував своїх переконань, що аж ніяк не узгоджуються з християнством. Найактивніший лобіст ЛГБТ Джо Байден в 2015 році навіть дійшов до того, що в своєму будинку «вінчав» одностатеву пару. У 2019 р. через підтримку Байденом абортів католицький священик Роберт Е. Морі відлучив політика від причастя. Але Константинопольські ієрархи на такі особливості своїх партнерів уваги не звертають. 27 жовтня 2018 року колишній віце-президент США Джозеф Байден, який особливо підкреслював важливість створення ПЦУ, був серед гостей на церемонії вручення премії патріарха Афінагора в області прав людини протоієрею Константинопольського патріархату Олександру Карлуцосу.
***
Петро Порошенко і Джо Байден, патріарх Варфоломій і представники ПЦУ, політики і ченці, люди, що займаються одним з найбільш «брудних» в духовному плані видів людської діяльності і ті, хто повинен молитися за спасіння світу. Що у них може бути спільного? Можливо, представники релігії своїм духовним подвигом піднімають політиків з глибин гріха? Може, вони намагаються привести цих заблуканих людей до Христа?
Колись Христос безжальних митарів перетворював в святих апостолів. Зараз ми бачимо, скоріше, зворотний процес – ті, хто претендує на те, щоб вести людей до святості, спілкуються з політиками на мові політиків, кажуть як політики і діють як політики. І навряд чи найближчим часом може щось змінитися.
