«Ганчірки різні 1975 р.», або Мшелоїмство в кожному з нас
Як і багато інших пороків, мшелоїмство стали вітати у цьому лукавому світі. Саме ж слово світ намагався віддати забуттю. Чи не пора його згадати?
Мшелоїмство – слово, яке промовляємо щодня в молитві і, разом з тим, зрозуміле далеко не кожному. Думаю, навряд чи хто заперечить, що багато хто з нас не все розуміє в читаних молитвах. І навіть не розуміючи, рідко намагаються у чомусь розібратися, зрозуміти. Зрозуміло-незрозуміло, а читати все одно треба. Можна, звичайно, уточнити по закінченні, але ж забувається... ось і повторюємо ми з разу в раз одне і те ж зовсім незрозуміле і безумовно правильне.
А, між тим, за кожним не дуже зрозумілим словом стоїть гріх, знайомий багатьом, і добре, якщо не на власному досвіді.
Все про нього
Фото: zen.yandex.com
Років десять тому я читав історію про просту родину з глибинки. Все звичайно і стандартно до банальності: двокімнатна хрущовка, молоде подружжя, що живе у ній «колгоспом» з батьками чоловіка, невигадливі перипетії внутрішньоквартирних стосунків. Пам'ятається, молоду дружину нітрохи дивували дивні замашки старшого покоління – для сім'ї фактично не існувало сміття. Всі старі речі складалися і зберігалися. У пакетах, коробках, згортках. В квартирі і на балконі. Не створюючи перешкод або, навпаки, заважаючи мешканцям.
Так, наприклад, в один із днів, прибираючи в квартирі, дівчина знайшла коробку з написом «ганчірки різні 1975 р.». Кульмінацією історії став старий радянський холодильник «ЗіЛ», який притягнув додому свекор, мотивуючи свій вчинок тим, що «в господарстві знадобиться». Оскільки габаритний агрегат зайняв в, і без того тісній, квартирі останні залишки вільного місця, то його поява спровокувала неабиякий конфлікт поколінь. Дбайливий господар був змушений позбутися від холодильника. Але, знісши громіздкий предмет побутової техніки на смітник, старий таки не втримався і двері від холодильника все ж забрав додому. А що? Двері ж багато місця не займуть.
Мшелоїмство – це любов до речей у всіх можливих проявах.
Отже, знайомтеся. Це і є воно. Мшелоїмство. Зображене, звичайно, трохи у карикатурному вигляді, проте, воно саме і є. А якщо без гротеску, то мшелоїмство – це любов до речей у всіх можливих проявах. Мшелоїмцем був, наприклад, гоголівський Плюшкін. Мшелоїмец може жити по сусідству, дбайливо складати на дачі або в гаражі непотрібний мотлох від продавленого дивана, пам'ятає похорон Сталіна і відставку Хрущова, до іржавих болтів у не менш іржавій банці від індійської кави. Користолюбця можна побачити в друзі давно забутого дитинства, який самозабутньо колекціонував сигаретні пачки або банки з-під пива, а також у колезі по роботі, для якої головні життєві проблеми – маленька шафа і нічого надіти.
Молодь, одержима шопінгом і бізнес-леді з будинку через дорогу, яка купує тридцять сьому пару туфель на підборах, щоб їх одягти, а потім довго зберігати в окремій комірці кімнати-шафи, найчастіше навіть не чули цього слова. А між тим, це теж мшелоїмство.
Мшелоїмство від православ'я
Фото: zen.yandex.com
Та й самі ми, що гріха таїти, нерідко страждаємо мшелоїмством. Купуємо ж і непотрібне кухонне начиння, і інструменти для ремонту, який плануємо виключно в мріях, і снасті для риболовлі, на яку не вибиралися вже 10 років і стільки ж, очевидно, не виберемося.
Якщо давно воцерковлені читачі зараз полегшено зітхнули, думаючи, що вже це не про них, то я буду змушений вас розчарувати.
Подивіться на книжкову полицю. Скільки там стоїть книг колись куплених, але ніколи не читаних? А молитвословів у вас скільки? А Псалтирів, акафістників, що відрізняються один від одного наявністю лише одного-двох різних акафістів? Маленькі іконки в достатку зберігаються в наших квартирах, просфори, що купуються в кількості, що втричі перевищує необхідне, і благополучно пліснявіють через пару днів. І це все з тієї ж сумної пісні, званої «мшелоїмство».
У кожного в будинку знайдеться місце, у кого тумбочка, у кого шафа, у кого комора, гардероб або балкон, звернувши увагу на які ми з жалем змушені будемо зазначити, що мшелоїмство – це і про нас теж.
Глибоке коріння рабства
Фото: zen.yandex.com
Проте, чи так це погано? Насправді не так. Все гірше. У мшелоїмства глибокі духовні корені і те неподобство душі, про яке свідчить користолюбство, є результатом не настільки особистих гріхів людини, як гріхопадіння в цілому. Багатопридбання виникає саме звідси – з людського бажання володіти.
Спочатку людина була створена як цар творіння. Бог дав людині владу «володіти землею і панувати над рибами морськими, і над птахами небесними, і над кожним плазуючим живим на землі» (Бут. 1:27 – 28). Однак ця влада не мала нічого спільного з володінням. Світ – Божественний дар людині, а не її власність. Людина не просто найвище Боже творіння, вона узята Богом у співтворці. Кінцеве виконання творчого Божого задуму про світ було покладено на людину. В цьому і тільки в цьому зв'язку можна розглядати царственну владу людини над творінням. Влада благодійника, покликаного виконати вище призначення творіння.
У цьому ж зв'язку, кажучи про гріхопадіння людини, ми говоримо про її відмову від дарунка царственості, від покликання бути благодійником творіння і співтворцем Бога. Відмову на користь володіння і користування творінням заради отримання життєвих благ. Відмову, що обернулася для людини поневоленням, оскільки будь-хто, хто пристрасно бажає володіти, неминуче стає рабом як власного бажання, так і об'єкта володіння.
Звідси всякий мшелоїмець – раб бажання володіти, раб речей, які часто є вже навіть не безпосередніми Божими творіннями, а всього лише витвором людських рук, раб власної прихильності до речей, іноді межує, а нерідко і переростає в патологічну залежність.
Сказати собі «ні»
Фото: skysay.ru
А вихід з рабства завжди один – звільнення. У нашому випадку від багатопридбання. Від корисливості, накопичення. Від скупості, боязні розлучитися з річчю, нездорової прихильності, залежності від речей.
Велике значення має уміння сказати собі «ні». Навіть при повній її відсутності виробити це вміння не так вже й важко. Звичайно, для його вироблення потрібні бажання і воля, але де в житті вони не потрібні? Кожному з нас не раз і не два доводилося пересилювати себе і цей досвід є у кожного. Єдине, що потрібно в даній ситуації – навчитися користуватися цим досвідом не з волі обставин, а за власним бажанням.
Не варто забувати і про щедрість. Людині взагалі важливо вміти легко розлучатися з речами, не журитися про втрачене, вміти жертвувати навіть необхідним. Чи не тим паче християнину? Адже скільки явно непотрібних речей нас оточують. Скільки їх на наших горищах, в далеких кутах шаф, в легкодоступних місцях і на виду. Деякі з них роками припадають пилом, що ми час від часу беремо в руки або переставляємо з місця на місце, а дечим і користуємося. Але всі вони, по суті, нам не потрібні.
У кожного своя історія, але це історія ненормальності, у кожного свої мотиви, але патологія одна на всіх.
Незайвим буде згадати і про мотлох. У багатьох з нас повним-повно речей і предметів, яким місце на звалищі. Але комусь цей непотріб про когось або щось нагадує, хтось живе в твердому переконанні, що все в господарстві пригодиться, а хтось просто ніяк не забуде часи дефіциту. У кожного своя історія, але це історія ненормальності, у кожного свої мотиви, але патологія одна на всіх. І, як би це не здавалося безглуздим або смішним, але в цій конкретній ситуації недуга душі лікується за допомогою мішка для сміття і походу на смітник.
Втім, враховуючи, що гріх, який має не найпростішу назву, сьогодні виявляється одним з найбільш розповсюджених й актуальних, причому як серед невіруючих, так і в середовищі церковних людей, дивуватися останньому факту навряд чи має сенс. Куди важливіше ясно розуміти, що саме ми читаємо в молитві щовечора і як зробити так, щоб наше щоденне покаяння, в тому числі і в гріху мшелоїмства, виражалося не тільки на словах.
