Протоієрей Іоанн Горіа: «Люди бачать, що з ними Церква і Бог»

Вже тиждень сестри милосердя Марфо-Маріїнської обителі роздають засоби захисту від коронавірусу на вулицях Києва й Одеси. За цей час мешканці цих міст отримали близько 4000 одноразових масок та понад 500 флакончиків з антисептиками. Разом зі спецзасобами людям роздають молитву під час пандемії, рекомендовану Священним Синодом УПЦ, інструкцію щодо заходів запобігання зараження, а також хрестики, іконки і Євангеліє. Також сестринство взяло під свою опіку літніх парафіян: сестри розвозять по домівках продукти харчування, ліки і предмети першої необхідності.

В умовах загальної тривоги й дефіциту засобів захисту

Почалося все в Одесі, де при храмі ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» Марфо-Маріїнська обитель діє вже восьмий рік. Весь цей час сестри милосердя по кілька разів на тиждень відвідують лікарні, будинки престарілих й інтернати, а також проповідують слово Боже на вулицях міста і в громадському транспорті. В цьому і полягає їхній основний послух.

З початком карантину роботи у сестер милосердя стало значно більше. Лікарні закриті для відвідувачів, людей на вулицях стало істотно менше, але загальна тривожність, страх перед хворобою і невідомістю зросли до неймовірних розмірів. Людям потрібна допомога і підтримка. А це означає, що відсидітися вдома не можна – християнський обов'язок велить йти на допомогу. Благо, в сестринстві залишився невеликий запас одноразових медичних масок, закуплених для відвідування лікувальних установ. Ще частину масок і антисептиків вдалося придбати вже після оголошення карантину.

Це те місце, де Христос сам ходив

Митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел, під чиїм духовним заступництвом діє Марфо-Маріїнська обитель в Одесі, забезпечивши додатковою кількістю засобів захисту для роздачі людям, благословив сестринство на місіонерський прорив – вийти з благодійністю і проповіддю на знаменитий одеський ринок «Привоз».

Екіпірувавшись в індивідуальні засоби захисту, сестри милосердя вийшли на місіонерський послух у центр Одеси. Ясного весняного дня людей на вулицях виявилося досить багато. І більшість із них висловлювали радісне здивування, коли сестри пропонували їм маски й антисептики. В аптеках на той момент вже було викуплено, а спекулянти, користуючись нагодою, намагалися продавати сумнівного походження засоби захисту за ціною арабського скакуна.

З не меншим ентузіазмом громадяни брали хрестики, ікони і молитви. Більш того, духовні атрибути навіть опинилися в пріоритеті, а православних сестер милосердя сприймали з натхненням, вдячністю і надією.

Розповідає духівник Марфо-Маріїнської обителі, настоятель одеського храму ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» протоієрей Іоанн Горіа:

– Всі ці роки місіонерства наші сестри ходили з проповіддю вулицями, парками, скверами, лікарнями, їздили у громадському транспорті, а ось на Привоз не заходили. Тому, що не розуміли, як люди, що прийшли за покупками, будуть реагувати на слово Боже і пропозицію взяти ікону, молитву і хрестик. Людина, припустимо, мішок картоплі тягне, а ми їй говоримо про Христа... Зараз настав час, коли нам треба туди йти.

Як духівник Марфо-Маріїнської обителі, на послухах сестер отець Іоанн, як правило, керує процесом і спостерігає за ситуацією з боку. Тому він добре бачить загальну картину того, що відбувається, і значущі деталі:

– Поруч зі мною стояла жінка в масці і просто дивилася в різні боки. А до неї підходить інша і каже: «Що ж ти стоїш?! Там молитви й іконки проти вірусу роздають – біжи швидше і візьми». Вона тут же залишила свою торбу з редискою і цибулею, і побігла через квартал. І багато залишали свої прилавки і бігли до сестер милосердя. Коли маски й антисептики закінчилися, люди все одно просили дати хоч що-небудь – хрестик, іконку, молитву. Брали з вдячністю, навіть зі сльозами на очах.

«Привоз» в Одесі – величезна територія. Відстань у три трамвайних зупинки припадає на цей ринок у центрі міста. І навіть в карантин тисячі людей приходять сюди по продукти щодня. Жоден супермаркет не витримає такого скупчення покупців, як на «Привозі». Так і продавців там не одна сотня працює, і часто – майже без вихідних.

– Ці люди хотіли, щоб їм хоч щось сказали про Бога і Церкву. Вони ж весь час на роботах – не відвідують храми, їм ніколи Богу молитися. Там величезний духовний голод – вони реально мають потребу в слові Божому. Ми їм розповідали з житій святих, роблячи акцент на молитві та покаянні, на очищенні душі. І я зрозумів: це те місце, де Христос сам ходив. Прості трудівники, руки в мозолях, обвітрені обличчя... І вони щирі люди, не лукаві – слухають і мають віру. І хрестяться, і моляться, і плачуть. І насіннячко з уст Спасителя швидко до них приростає. Ми роздавали багатьом Євангелія від Марка, надані сестричеству Блаженнішим митрополитом Онуфрієм, так люди брали, цілували і до серця притискали.

Час збирати каміння

Того дня на «Привозі» сестри милосердя швидко роздали і засоби захисту, і духовні атрибути. А через пару днів знову приїхали, ще й з гарячим чаєм і бутербродами для незаможних. І поки триває карантин, такі рейди на ринок планується робити постійно.

– Коли ми вперше прийшли туди на послух, то в серці настала така великодня радість, яку ні з чим не можна порівняти або переплутати. Віруюча людина відразу зрозуміє, про що йде мова, – каже духівник «Марфо-Маріїнської обителі. – Це така солодка, тиха радість з глибини серця, яка виникає, коли відвідуєш святі місця, Літургію, яка буває тільки в духовному сенсі. І таку радість ми відчули на базарі – нам Господь показав, що туди треба йти.

Сестри милосердя після послуху на «Привозі» теж сказали, що у них було незвичайне відчуття духовної радості. Коли вони в звичайний час вулицями ходять із проповіддю, теж таке буває, але не так яскраво і сильно, як цього разу.

– Якби ми туди прийшли ще кілька місяців тому, нас би неправильно прийняли. А в цей момент нас зустріли, буквально, з захопленням. Люди казали: «Боже, що це?! Нам Бог послав з неба людей і допомогу!». І вони хочуть не тільки маски, але і хрестики, іконки, і, найголовніше, молитву. Кажуть, що їм найголовніше – молитва. Слава Богу, що такий розворот в людях до віри стався. Був час, коли камені можна було розкидати, а зараз їх треба збирати.

Як розповів отець Іоанн, підготовка до місійних рейдів у сестринстві ведеться своїми силами. Всі ксерокси в Одесі закриті – доводиться молитви роздруковувати на принтері з двох сторін і розрізати на невеликі листочки. А ще потрібно святе масло, зібране від чудотворних ікон, розливати по пляшечках, мотузочки до хрестиків прив'язувати, і все це упаковувати, розподіляти, складати. Багато дрібної кропіткої роботи, від якої й очі втомлюються, і ниють плечі, і руки болять. А трудяться всі: і сім'я священика, і сестри милосердя, і діти-сироти, які перебувають під опікою сім'ї Горіа.

Наша Церква не тільки молитвою діє

А тим часом у Києві сестри Марфо-Маріїнської обителі теж підготувалися до благодійних рейдів і вийшли до городян. Щоправда, у столиці умови карантину жорсткіші – і метро закрито, й інших обмежень на переміщення більше. Але за два роки діяльності київського сестринства, який розпочав роботу з благословення Блаженнішого митрополита Онуфрія, накопичилося стільки добрих справ, що місіонерська громада отримала й у світських колах хорошу репутацію. Звернувшись за дозволом у поліцію Києва, сестри милосердя отримали підтримку «своєчасного волонтерського напрямку». І 28 березня до жителів Троєщини прийшли жінки в білому одязі з реальною допомогою в руках.

– Наші сестри вийшли на місіонерський послух у Києві з благословення святителя Київської Русі – Блаженнішого Онуфрія, митрополита Київського і всієї України, – розповіла матушка Світлана Горіа, яка веде величезну організаційну роботу в сестринстві. – Для зміцнення віри і, враховуючи всю серйозність і складність епідобстановки, насамперед вони приготували для роздачі одноразові маски і засоби дезінфекції рук. І, звичайно, пам'ятку з молитвою про позбавлення від згубної епідемії. З радістю приймали перехожі хрестики, іконки, святе Євангеліє, Ази православ'я і молитовники.

– Робимо те, що можемо – ось така наша маленька місія в цей час, – говорить отець Іван Горіа. – Та поки триває карантин – будемо виходити на послухи ще і ще. Будемо допомагати людям, надихати їх. Тому що наша Церква не тільки молитвою діє в цій критичній ситуації. І люди бачать, що з ними Церква і Бог. Адже зараз такий час, коли Небо схилилося над Землею. А Земля вкрилася сльозами від злих намірів людей, бо немає гідного покаяння.

Так дасть нам Господь силу духу та міцність віри.