Питання, яке ніколи не варто ставити Богу
У складних життєвих ситуаціях люди задають Богу зовсім не ті питання, які варто задавати. На цю тему розмірковує керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич).
Господи, за що ?! Як часто ми задаємо це питання Богу в складних ситуаціях. Але питання це – небезпечна пастка, і присутність його в життя свідчить про жалюгідний стан нашої душі. Тут важливо звернути увагу на кілька моментів.
Адресуючи це питання Всевишньому, ми спритно перекладаємо свою провину на Бога: це Він винен, що все так вийшло. Я тут ні при чому. Я – жертва. Ось це почуття жертви – чистої води лукавство, яке небезпечно і вкрай руйнівно для особистості. Але крім лукавства ми непомітно впадаємо в ще більш страшний гріх – нарікання на Бога.
У питанні до Господу «за що ?!» звучить горда несмиренність, виклик Богу, прихована упевненість в своїй перевазі над іншими, небажання задовольнятися тим, що є, переконаність, що гідний більшого. Саме з цього питання народжується внутрішній бунт проти Бога, який може закінчитися найжахливішим чином – відпадінням від Бога, відступництвом.
Слід на самому початку викорінювати цей зростаючий бур'ян в душі, рубати його під корінь. Він здатний за швидкий час розростися і забити все справжнє, добре і прекрасне в нашому серці.
Ніхто, крім нас самих, не винен. Ми своїм способом життя, ходом думки, вчинками прийшлі до того, що маємо. Все хороше, що є в нашому житті, – незаслужений подарунок від Бога, все погане – плоди наших слів і думок. Все в житті слід осмислювати, міркування – вінець чеснот. Важливо, в якому ключі осмислювати, в який бік дивитися.
Завжди слід дивитися у напрямку до Бога. Кожен день і всі події дня мають наближати нас до Нього, виводити до світла. Якщо ж ми, розмірковуючи, залишаємося в темряві своїх політичних переконань і страхів, то це не міркування, а гордовита впертість, власна думка, зведена у ранг останньої інстанції.
Всяк чоловік – брехня (Пс. 115: 2). Людині властиво помилятися, тому і не варто собі довіряти. Довіряти потрібно тільки Богу і сподіватися слід виключно на Нього.
Якщо у нас виникли труднощі, потрібно не ламати руки і кидатися задавати питання світобудови «за що?», а терміново звірити свій життєвий курс з євангельськими істинами.
