Єфрем Сирін: про швидкоплинність життя й душевний страх
10 лютого Церква святкує день пам'яті преподобного Єфрема Сиріна, відлюдника, письменника і людини, що відмовився від єпископства, вважаючи себе негідним.
* * *
Я, грішний Єфрем, слабкий і лінивий у духовній боротьбі; принаймні, кажу вам, подвижники, боголюбиві браття, скільки буваю невпинно здоланий за слабкість розуму свого. Хочу оголосити вам, любі мої, про великий страх і трепет душі моєї, в якому я, бідний і розсіяний, був одного дня.
Сидів я наодинці в одному не шумному, але безмовному і піднесеному місці, міркував сам із собою і перебирав життя це, його турботи, сум'яття, молитву і, заплакавши, почав говорити сам до себе: «Чому життя це проходить як тінь, пробігає, «швидкіші, як той скороход» (Іов. 9:25), і в'яне як ранкова квітка?» – І, засмучений, зітхаючи, сказав я: «Як проходить цей вік, ми не знаємо. Для чого ж, по слабкості своїй, пов'язані справами і помислами непристойними?»
Поміркувавши сам із собою, раптом звів я очі до неба і прийшов би до нестями. Напав на мене великий страх, й очима серця свого бачив я Господа, що сидів у великій славі, і Він сказав моїй душі так: «Для чого ти, душе, знехтувала небесним своїм чертогом, який наповнений світлом слави? Для чого ти, душе, наречена Моя, ненавидиш Пречистого і Безсмертного Жениха? Для чого ти, душе, возгнушалась благами, які Я приготував тобі у світлі життя? Для чого ти, душе, стала Мені чужою своїми непристойними справами і помислами? Для чого ти, душе, не дбаєш стати Мені в Моє пришестя? Для чого ти, душе, не тримаєш світильника свого, очікуючи кличу, коли скажуть: «Ось молодий, виходьте назустріч!» (Мф.25:6), – з радістю? Для чого ти, душе, не поспішила приготувати на шлюб пристойне вбрання? Для чого ти, душе, не входиш з радістю в святий і небесний чертог? Для чого ти, душе, ненавидиш мене, Благого, який викупив життя твоє від смерті? Для тебе, душе, увійшов Я в спілкування зі смертю, щоб тебе спорядити Себе нареченою. В насліддя твоє, душе, беззаздрісно віддав Я тобі Царство. Всі блага Мої повідомив Я тобі, душе, як Цар. Для тебе, душе, і Я став людиною, бажаючи спокутувати життя твоє від тління. Життя твоє, душе, вшанував і підніс Я перед усіма Моїми справами. Тобі, душе, приготував Я чертог на небесах і зробив, щоб Ангели служили тобі в цьому чертозі, приготованому Мною для того, щоб увійшла ти туди з радістю. А ти, душе, возгнушалась Небесним Нареченим і невимовнимим благами, які Я приготував тобі. І хто ж бажаніший за Мене, Який всяку тварь рятує Своїми щедротами? Який батько дає життя, як Я даю? І ти залишила Мене, душе, полюбивши чужого і ненависного?»
Великим страхом, браття, забоявся я в той час, очима розуму свого вникаючи в страшні слова Господні, і бачачи великий сором душі своєї. Жах і трепет найшов на мене, позбувся сил від страху і великого сум'яття, подумавши: «Де мені сховатися, не стерпівши ганьби цього сорому?» – і сказав: «Ви, гори, покрийте грішника і нечестивця!» – І, піднявши голос, заплакав, з соромом схиливши вниз голову свою і проливаючи про себе сльози, говорив: «Навіщо я вийшов з материнської утроби дратувати святого, благого і милосердого Господа? Не скористався я зачаттям моїм в утробі і зростанням тілесним, не скористався небесними даруваннями і святими врачевствами Твоєї благодаті!»
Однак же припав я з плачем, з хворобою і наріканнями серця свого, просив і благав у сльозах, кажучи так: «Почуй, Владико, плач мій і прийми слова моління мого, які грішник приносить Тобі, довготерпеливий, соромлячись Тебе, ласкавого і щедрого! Не вчини зі мною по всіх справах моїх, не згадай тих гірких прикростей, якими дратував я благодать Твою, Всеблагий Владико! Але краще мені, грішнику, дай трохи часу, щоб мати випадок до покаяння, ласкавий Чоловіколюбцю. Благодать Твоя зазнала беззаконня юності моєї, яких безліч. Нехай і тепер благодать Твоя зазнає відразу (відчуження), засмучення, необачність пристрасті.
Сам я знаю, Довготерпеливий, ту клятву, в якій Ти поклявся Самим Собою, кажучи: «живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерти несправедливого» (Єз.33:11) і нечестивого, але паче спастися грішникові від усіх беззаконь, які створив. Щедротами Твоїми, щедрий, ласкавий, чоловіколюбний Владико, клявся Ти, що не хочеш смерті грішника, але щоб «вернути... і буде він жити» (Єз.33:11). Ущедри мене, грішника, який заклинає Тебе милосердям Твоїм, умилосердись, ущедри, прости і не зарахуй мені необачності клятв моїх. Сам Ти, а той, хто досліджує серця й утроби, а навіть і всі помисли людські, знаєш, Владико, що через гірку душевну скорботу осмілився я проректи це перед Тобою.
Поглянь, Христе Спасителю, на джерело сліз моїх, на сокрушення і зітхання негідної моєї душі; нехай прийде страшне повеління й покриє мене перш, ніж прийшло страшне це веління і застав мене, неготового й збентеженого. Але краще благодать Твоя нехай дасть мені трохи часу для істинного покаяння. Грішника, який проливає сльози, не може знехтувати, Многомилостивий, благодать Твоя, яка всякій прийдешній і прохаючій душі дає прощення гріхів, нею здійснених. Вислуховував Ти, Святий і Ласкавий, голос мій і слізне моє ридання, і милував мене. Поглянь і тепер, Довготерпеливий, як Благий, щоб і я міг принести плід покаяння. Для того і благаю Тебе дарувати мені час на покаяння. Завжди нагадуй мені, Спасителю, і невпинно веди мене до життя, щоб врятуватися мені».
Як скоро згадую я про той день і годину, в яку спіткав мене той раптовий страх, приходжу в боязнь і з невимовними проливаю сльози.
І незабаром знову забуваю про все – і про молитву, і сльози, і про страх, і про час покаяння, даний мені з благодаті Божої. Чому ж це буває зі мною? Чому ця сухість серця, це зневага, ця забудькуватість? Чому раптом роблюсь безсоромним і безстрашним, розсіяним і гнівливим чоловіком, у якого зовсім немає перед очима ні страху, ні майбутнього Суду? Невже Бог не справедливий, або не хоче почути діла? Та не буде цього!
Благаю всіх вас, боголюбиві друзі мої, будете молитися за мене, грішного і нікчемного, щедрому і людинолюбному Богу. Для того розповів я вам, що було зі мною, щоб сподобитися Божого помилування. Знаю, що, якщо захочете, то возможете допомогти грішникові молитвами і своїми проханнями до Бога. Відомо мені, що моління багатьох змогло і апостолів визволити з в'язниці, уз і смерті. Чи не тим паче возможете ви грішного і нечестивого позбавити від смерті? Допоможіть, що бояться Господа, вилийте своє моління за мене, щоб благодать Божа засяяла в душі моїй і просвітила затьмарений розум, і щоб сприянням молитов ваших зробився я готовим і гідним покаяння.
І вся гіркота моя так усладиться благодаттю, що зійшла в душу мою, бо явище благодаті приносить насолоду, безмовність і скруху. Хвилі благодаті й осяяння Святого Духа робляться приємними серцю, душа забуває раптом все земне, плотські шкідливі пристрасті. А, нарешті, ці хвилі благодаті зігрівають розум і душу. Вони уподібнюються в душі царському саду, який повний плодоносних дерев і прекрасних плодів, що мають різний смак, пахощі, приємність, приємність для очей, привабливість для вуст і нюху.
Такі хвилі благодаті: освічують, потішають, веселять. Блаженні справи душі, яка має в собі хвилі благодаті, вона просвітлюється, усолоджується, веселиться, наповнюється спогляданням і пахощами. Ще скажу: блаженна душа, що має в собі всі ці дарування. Така душа не дивиться на землі ні на що, але віддана в полон Богу, бо солодкість і приємність шлюбного чертога не дозволяють їй крутитися в світі.
Ось знову припадаю при дверях Владики мого, просячи, благаючи, покланяючись і невпинно кажучи: «Прости мені гріхи мої, Довготерпеливий!» – Рабу, коли він згрішить перед своїм владикою, недобре тікати від рук його; все ж краще бути перед ним з усім смиренням серця свого. В такому випадку, звичайно, і люди прощають служителям проступки їх. А якщо ж люди, будучи смертні і лукаві, подібним собі рабам прощають похибки їх, то чи не тим паче святий і благий Владика, Творець і Господь всіх нас, премилосердий і щедрий, довготерпеливий і многомилостивий, простить гріхи і беззаконня грішників, завжди до Нього припадаючих? Бо Він – скарб милості, вимагає від нас хоч малих ревнощів, а незабаром обдаровує і збагачує тих, які шукають Його з повною скрухою.
Скарб цей подібний повноводному джерелу, яке б'є рясним струменем, без збідніння постачає водою всякого, хто хоче почерпнути. Хто стоїть при такому джерелі пристойно (потрібно) сказати, що той подібний щедротам Божим. Бо джерело не забороняє черпати охочому, так і скарб благодаті нікому з людей не забороняє стати причасником його. Тому, якщо є бажання прийняти благодать, то, хоча б хто побажав взяти і малу частку скарбу, шукач здобуває цілий скарб благодаті. Черпайте ж, любі, дарування з джерела, що випромінює небесні струмені, бо настане такий час і такий день, що вже нікому неможливо буде пити з нього.
Тому, всі ми, люди, благаємо безмірне Твоє людинолюбство, святий Владико, – дай нам час покаяння і прощення гріхів, щоб чистим серцем послужити Тобі по всі дні життя нашого і, благоугодивши Тобі добрими справами, сподобитися, не тільки прейти (закінчити) наше життя, але й вступити у вічне блаженство Твоє, яке приготував Ти всім святим Твоїм, хто благоугоджує Тобі в кожному роді.
Згадуйте про мене, ви, спадкоємці ж Божі, брати Христові. Неослабно умилостивлюйте за мене Спасителя, щоб з допомогою Христовою мені визволятися від нападника щодня. Святій Трійці слава на віки віків! Амінь.
