Про часто ігноровану сторону подвигу блаженної Ксенії Петербурзької
6 лютого Церква святкує пам'ять святої Ксенії Петербурзької. Без перебільшення можна сказати, що блаженна Ксенія за популярністю перевершує багатьох наших святих.
Якщо про існування преподобного Феодора Студита й причини його канонізації навіть не кожен православний підозрює, то про Ксенюшку знають якщо не всі, то дуже багато. До неї йдуть без розбору воцерковлені й невоцерковлені, віруючі, що сумніваються, й іновірці. Бо знають, що вона неодмінно допоможе. І вона, дійсно, не залишає без розради.
Чому ж так люблять Ксенію, чому звертаються до неї в молитвах? Тому що через її посередництво перед Богом проситель практично гарантовано отримує бажане.
У житії блаженної є характерний момент, коли ставлення навколишніх до неї радикально змінилося. Спочатку її сприймали як міську божевільну (втім вона себе сама свідомо так вела), потішалися й глумилися над нею. Напевно її дивні вчинки зі смаком обговорювалися на дозвіллі. Зважаючи на відсутність в XIX столітті ток-шоу й серіалів плітки про дивацтва городян розходилися, як гарячі пиріжки, тим більше такої ексцентричної особи як «Андрій Федорович». Загалом, повагою ближніх Ксенія, м'яко кажучи, не користувалася.
Проте з часом стали помічати, що злиденна ж не проста: то слово комусь скаже дивне, яке потім збудеться, то після того, як вона спробує товар, торгівля ладитися починає. Люди швидко зметикували що до чого і ось – свята Ксенія вже на піку популярності: кожен прагне дати їй покуштувати своєї продукції, жінки просять хоча б торкнутися своїх дітей, тому що всі знають, що на цій дивовижній жінці особливе Боже благословення.
І Ксенія всім допомагає – вона всіх любить і їй всіх шкода.
Нічого не змінилося і після успіння блаженної. Людський потік до могилки святої угодниці не вичерпується, і люди вже більше ста років приносять їй свої негаразди, біди й таємні надії. І Ксенія всім допомагає – вона всіх любить і їй всіх шкода.
Про блаженну Ксенію в мережі та друкованій продукції можна знайти масу інформації, але практично усі вони зводяться до чудес зцілень і вирішень складних життєвих ситуацій. Подвиг святої описується з повагою і захопленням, але по факту є передмовою до історій з життя. Деякі матеріали навіть трохи нагадують рекламу. Але чи в цьому сенс подвигів християнських святих? Навряд чи вони стільки у своєму житті зазнали заради того, щоб стати бюро послуг, нехай і найбільш життєво необхідних.
Що таке взагалі канонізація? Проголошуючи когось святим, Церква свідчить про відповідність його життя (і/або смерті) християнським ідеалам. Така людина гідна наслідування, тому що вона в тій чи іншій мірі явила нам приклад євангельської любові. Ознакою того, що подвижник був святого життя, часто (хоча далеко не завжди) є чудотворіння. Господь посилає нам знамення й чудеса через своїх угодників, але кінцева мета їх не просто зробити нам добре, а привернути увагу до іншого світу, змістити акценти в нашому світорозумінні.
Що таке взагалі канонізація?
Сам подвиг юродства, явлений блаженною Ксенією, характерний в основному для Русі, коли християнство було державною релігією. Всі поголовно були хрещені й були зобов'язані хоча б раз у рік причаститися, але за цим часто нічого не стояло. Віри могло і не бути, обряди виконувалися формально, просто тому що так прийнято. Як тільки перестало бути потрібно, країна занурилася в хаос безбожництва.
Юродство – демонстративне заперечення цінностей матеріального світу, посил сучасникам, що християнство зовсім не про те, щоб на Великдень святити паски, на Водохреща – воду, а у вільний від обрядів час жити як хочеться.
Люди, помічаючи дивацтва юродивих, закономірно крутили пальцем біля скроні. Їх ніхто не сприймав всерйоз, вони покидьки суспільства. І раптово виявлена прозорливість, і чудотворення цих «божевільних» не можуть не шокувати. Виявляється, така неадекватна поведінка з якоїсь дивної причини приємна Богу. Якщо особливими дарами від Господа нагороджений не Харитон Пантелеймонович, заможний купець першої гільдії, а схиблена обірванка, то з загальноприйнятою системою цінностей явно щось не так.
Болем багатьох священиків є вибіркова любов парафіян до святих. Якщо в день пам'яті блаженної Ксенії або Миколи Угодника яблуку ніде впасти, то на службах святому апостолу і євангелісту Матвію або прп. Максиму Сповіднику на криласі може бути більше людей, ніж у храмі. Всі святі присвятили своє життя Христу і служили Йому кожен своїм особливим хистом, проте любов людську заслужили тільки ті, хто щедрий і швидкий на допомогу.
Якщо особливими дарами від Господа нагороджений не Харитон Пантелеймонович, заможний купець першої гільдії, а схиблена обірванка, то з загальноприйнятою системою цінностей явно щось не так.
Звичайно, це не означає, що, приміром, святитель Ігнатій Брянчанінов не здатний допомогти у важкій ситуації. Просто так склалося, що до нього звертаються менше, чи тому, що його житіє менш зрозуміле і близьке, ніж історія блаженної Ксенії, чи тому, що це особливий дар Петербурзької святої. У кожного Божого угодника свій особистий талант від Всевишнього: хтось досяг успіху в молитві, інший – у навчанні, другий – у справах милосердя, а комусь дарований сугубий дар чудотворення. На жаль, найпривабливішим і затребуваним є виключно чудотворіння. Виходить, що нам не потрібні приклади для наслідування, нам хочеться позбавлення від неприємностей.
Блаженна Ксенія усім своїм життям явила заперечення комфорту навіть у найменшому прояві. Вона зреклася свого імені і забезпеченого життя, щоб вимолити у Бога померлого без покаяння чоловіка. Милостиню завжди брала по мінімуму й відразу ж її передавала іншим нужденним. Допомагала в будівництві храму і невпинно про всіх молилася. І це тільки те, що достеменно відомо. Тому і було на цій неймовірній жінці Боже благословення, що вона нічого не хотіла для себе. І дар чудотворення, даний їй Господом, вона знову ж спрямовує не на себе, а зовні – для допомоги іншим.
З цього можна зробити два висновки. Перший – раз свята Ксенія така дивна та чудова заступниця і молитовниця за рід людський, вона може допомогти й мені. Другий – якщо Бога настільки приємні люди, що повністю відкинули будь-яке благополуччя, то і мені треба жити більше для інших, ніж для себе.
Блаженна Ксенія усім своїм життям явила заперечення комфорту навіть у найменшому прояві.
За Христом народ ходив такими величезними натовпами, що неможливо було підступитися. І Він всіх жалів і зцілював. Бог добрий, Йому не шкода. А от багато з цих людей потім за Ним послідувало? До могилки Ксенії стоять величезні черги, але чи кожен готовий вистояти стільки ж заради сповіді не в якості пропуску до Причастя, а з метою очищення душі й зміни життя?
Звичайно, немає нічого поганого в тому, щоб звернутися за допомогою, коли хтось із близьких хворіє або потрапив у біду, коли життєва ситуація здається безвихідною і безпросвітною. З самого народження за людиною по п'ятах слід страждання. Навіть сам прихід у цей світ болісний і хворобливий. Не помічати цього не можна. Людині чужа смерть і хвороби, тому що вони привнесені ззовні гріхом. Спочатку так не було. Тому вкрай важливо не зводити своє життя тільки до постійної втечі від скорбот, а боротися з гріхом всередині себе і намагатися повернутися у той стан, в якому можливе спілкування з Богом та істинне позачасове зцілення. І одним з найбільш гідних прикладів для наслідування на цьому шляху є свята блаженна Ксенія Петербурзька.
Нехай дарує нам Господь її молитвами не тільки зцілення душі і тіла, але і таку ж гарячу жертовну любов до ближнього і самовіддане і безкомпромісне прагнення служити Христу.
Свята блаженна мати наша Ксеніє, моли Бога за нас!
