Прихід антихриста скасовується, або Слово про боязнь цифр і прикмет
Чому не варто надавати великого значення прикметам і зациклюватися на ознаках приходу антихриста – відомий афонський старець Порфирій Кавсокалівіт.
Старець Порфирій Кавсокалівіт запитав мене:
– Ну, розкажи мені, дитино, що говорить Геронда Еміліан про число 666 і про антихриста?
Я відповів:
– Герондо, він сказав нам на одній з останніх загальних розмов, щоб ми не хвилювалися. Щоб ми дбали про те, щоб мати живий зв'язок із Христом. Що ж стосується питання про антихриста, то не слід йому приділяти занадто багато уваги, тому що в іншому випадку він, а не Христос, займе центральне місце в нашому житті.
Як тільки я це сказав, старець сплеснув руками по ліжку, на якій сидів, і вигукнув:
– Що ти кажеш, що ти говориш, дитино моя! Слава Тобі, Боже, що я знайшов хоч одного духівника, який згоден зі мною. Ти знаєш, дитино, що ці духівники наробили тут, в миру? Вони цим числом 666 розбурхали людей, створили цілий клубок проблем — у родинах, у свідомості людей. Люди втратили сон. Щоб заснути, вони приймають психотропні препарати і снодійне. Ну що це таке? Христос, дитя моє, не хоче, щоб все було так. Сказати тобі дещо?
– Скажіть, Герондо.
– Для нас, християн, для нас, якщо ми живемо Христом, не існує антихриста.
– От скажи мені, ти зміг би сісти сюди, на ліжко, на якому я сиджу?
– Ні, Герондо.
– Чому?
– Тому що тоді мені доведеться сісти прямо на Вас, і я Вас раздавлю.
Тоді Порфирій запитав:
– А коли ж ти зможеш сюди сісти?
– Коли Ви встанете, тоді я зможу сісти, – відповів я.
– З душею, дитя моє, – продовжив старець, – відбувається те ж саме. Коли ми маємо в собі Христа, може прийти антихрист? Може увійти будь‑яка протилежна сутність в нашу душу? Зараз ми, дитино, не маємо в собі Христа, тому й турбуємося про антихриста. Коли ми вміщуємо всередину себе Христа, тоді все стає Раєм. Христос – це все, так завжди і говори людям, дитя моє, і ми не боїмося Його ворога. І дивись, ось що я тобі скажу. Якщо б зараз прийшов сам антихрист з лазерним приладом і насильно поставив на мені друк 666, я б не турбувався.
Ти мені скажеш: «Герондо, але хіба це не знак антихриста?» Та якби він написав на мені лазерними променями й тисячу разів 666, написав нестираюче, я б не турбувався. Чому? Тому що, дитя моє, перших мучеників кидали до диких звірів, але вони осіняли себе хресним знаменням, і ті ставали агнцями; їх кидали в морську безодню – вони осіняли себе хресним знаменням, і море ставало твердю, і вони ходили по ньому як по суші; їх кидали у вогонь, – вони осіняли себе хресним знаменням, і вогонь ставав прохолодою. Благословенне моє чадо, що ми таке зараз? Чи віримо ми в Христа? Де наше хресне знамення? Навіщо ж прийшов Христос? Чи не для того, щоб зміцнити нашу неміч? Так скажи, дитя моє, і старцю. І ти сам говори людям, щоб вони не боялися антихриста. Ми – діти Христові, ми – чада Церкви».
Ці слова справили на мене дуже сильне враження.
З книги «Барвослов порад»
