Проста й точна математика пророцтв Пророка Даниїла
30 грудня, за тиждень до Різдва, Православна Церква святкує пам'ять пророка Даниїла й трьох його друзів і помічників Ананії, Азарії і Мисаїла.
Історія їхнього життєвого подвигу досить добре відома і для багатьох іконописців послужила джерелом натхнення для створення відповідних графічних образів. Тому давайте трохи зосередимо нашу увагу на деяких особливостях книги і тих характерних пророцтвах, які Даниїл прорік щодо майбутнього Месії.
На відміну від деяких інших пророчих книг Старого Завіту, авторство Пророка Данила ніколи не оскаржувалося. У відомого іудейського історика Йосипа Флавія є такі слова: «Закінчивши життя, Даниїл здобув вічну пам'ять, бо книги, які він, написавши, залишив, читаються в нас і нині. І ми переконуємося в них, що він розмовляв з Богом».
Про Божого пророка згадує і євангеліст Матвій: «Тож, коли ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, хто читає, нехай розуміє, тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають» (Мф. 24, 15-16).
Цікавою особливістю книги пророка Даниїла є те, що, подібно до книг Ездри і Неємії, вона написана двома мовами: єврейською та арамейською. Цей факт був ще раз підтверджений досить недавно, завдяки рукописам, виявленим у Кумранських печерах. Єврейською написані початок книги й останні п'ять глав, а на арамейському – середня частина, а саме: відомості про історичні події в вавилонському царстві, укази царів, а також опис снів Навуходоносора і їх тлумачення.
Особливістю книги пророка Даниїла є те, що, подібно до книг Ездри й Неємії, вона написана двома мовами: єврейською та арамейською.
Така двомовність пояснюється тим, що арамейський відділ був звернений не тільки до обраного народу, але представляв інтерес і для всіх жителів Вавилона. Взагалі, коли знайомишся з пророчими книгами, то звертає на себе увагу певна тенденція, що виражається в тому, що чим ближче життя пророків підходить до месіанських часів, тим більше вони говорять про майбутні долі язичницьких народів і їх майбутнє входження в Церкву Христову.
Відзначимо ще, що, незважаючи на різницю мов книги пророка Даниїла, обидва відділи перебувають у тісному зв'язку й незрозумілі один без іншого.
Але тепер погляньмо на пророцтва про майбутнє Месії. Перше, що звертає на себе увагу, це сон Навуходоносора. Історія, пов'язана з цією подією багатьом, мабуть, добре відома, нагадаємо лише, що цареві приснився істукан, у якого «голова його з чистого золота, груди його та рамена його зо срібла, нутро його та стегно його з міді, голінки його з заліза, ноги його частинно з заліза, а частинно з глини» (Дан. 2, 32-33). За своїм месіанським змістом цей сон Навуходоносора був ще доповнений баченням пророка Даниїла чотирьох звірів, описаних у сьомому розділі книги.
Отже, золота голова істукана означала Вавилонське царство й відповідає крилатому леву з сьомої глави (Дан. 7, 4). Срібні груди й руки (або ведмідь в Дан. 7, 5) – це Мідо-Персидська імперія, вона ж Держава Ахеменідів, заснована царем Кіром і прийшла на зміну Вавилону, але поступалася йому за своїм багатством і блиском, чим і обумовлена аналогія зі сріблом. Мідне черево й стегна (або барс в Дан. 7, 6) – імперія Олександра Македонського, яка перевершувала два попередніх по силі і міцності, подібно до того, як мідь міцніша за м'які дорогоцінні метали.
Сьогодні нам всім зрозуміло, що «камінь» означає Христа і Його нове месіанське царство – Церкву.
Щодо четвертого царства, зображеного у вигляді залізних і глиняних ніг (безіменний звір у Дан. 7, 7) тлумачі трохи розходяться. Одні вважають, що це Елліністичний Єгипет, що виник після розпаду Македонської імперії, інші – що це Рим, знаменитий своїми «залізними» легіонами, але «глиняний» рабовласництвом і язичництвом, що розкладається. Але важливо зауважити, яку б позицію ми не взяли, ми все одно впритул підходимо до часу народження Христа. Елліністичний Єгипет проіснував до 30 р. до Р. Х., а Римська Республіка – до 27 р. до Р. Х.
Далі сон Навуходоносора оповідає нам про те, що «одірвався камінь сам, не через руки, і вдарив боввана по ногах його, що з заліза та з глини, і розторощив їх. Того часу розторощилося, як одне, залізо, глина, мідь, срібло та золото, і вони стали, немов та полова з току жнив, а вітер їх розвіяв, і не знайшлося по них жодного сліду; а камінь, що вдарив того боввана, став великою горою, і наповнив усю землю» (Дан. 2, 34-35). Сьогодні нам всім зрозуміло, що «камінь» означає Христа і Його нове месіанське царство – Церкву. Вона зруйнує всі попередні царства в тому сенсі, що встановить новий духовно-моральний порядок, проникає в свідомість людини й направляє його до євангельського життя. І ніщо не зможе зупинити Церкву Христову, бо вона, подібно спочатку до невеликого каменя, поступово перетвориться у велику гору, що покриває собою весь всесвіт.
Це месіанське пророцтво перегукується ще й зі словами пророка Ісайї, у якого читаємо наступне: «Тому Господь Бог сказав так: Оце поклав каменя Я на Сіоні, каменя випробуваного, наріжного, дорогого, міцно закладеного. Хто вірує в нього, не буде той засоромлений!» (Іс. 28,16).
У пророцтві Даниїла сказано про відновлення Єрусалиму, бо перші два укази нам не підходять,бо в них йдеться про повернення обраного народу й будівництво храму.
Тепер звернімо увагу на ще одну вказівку про пришестя у світ Месії, що міститься в дев'ятій главі книги пророка Даниїла, а саме на одкровення про сімдесят тижнів.
Найхарактернішими тут є вірші з 25 по 27. Сімдесят седмин – це, відповідно, сімдесят разів по сім років, тобто період у 490 років. Згідно з пророцтвом, седмиці діляться на періоди в 7 тижнів, 62 седмиці і ще 1 седмиця. Тепер необхідно визначити, звідки потрібно починати відлік цих 490 років. Згідно з Писанням нам відомо чотири царських укази:
- 538 р. до Р. Х. – указ Кіра II Великого про повернення іудеїв на батьківщину.
- 520 р. до Р. Х. – указ Дарія I про відновлення робіт з побудови храму.
- 457 р. до Р. Х. – указ Артаксеркса I Лонгімана про відновлення провінції Іудеї як Перської імперії.
- 445 р. до Р. Х. – указ того ж Артаксеркса I про продовження відповідних робіт.
У пророцтві Даниїла сказано про відновлення Єрусалиму, бо перші два укази нам не підходять, бо в них йдеться про повернення обраного народу й будівництві храму. Четвертий указ є фактично повторенням третього, бо відлік сімдесяти седмиць потрібно починати з 457 р. до Р. Х.
На цей же час припадає встановлення таїнства Євхаристії і, відповідно, богослужіння Єрусалимського храму втратить своє значення. Знаменням даної події стане розідрана надвоє завіса.
Перші сім седмиць – це період часу, в який відбудеться повернення єврейського народу з полону й відбудова Єрусалиму. Додаємо до цих 49 років ще 62 седмиці, тобто 434 роки й отримуємо 483 роки. Відраховуємо цей період від першого указу царя Артаксеркса й потрапляємо на 26 рік вже нашої ери, що був роком хрещення Христа і Його виходу на проповідь.
У цей рік нашому Спасителю було 30 років. Нагадаємо, що введення літочислення від Різдва Христового зроблено в 525 році за велінням папи Іоанна I ченцем Діонісієм Малим, який допустив помилку в розрахунках, що й призвело до відповідної похибки.
Згідно з 26 віршом, після 62 седмиць Христос буде відданий смерті. Там також є приставка «і не буде», яка вказує на те, що Месію засудять безвинно, без справедливого суду, і Він вже не буде належати лише єврейському народові.
«Ось ваш дім залишається порожній для вас!» (Мф. 23,38)
Остання седмина, що міститься в 27 вірші, ділиться на дві половини й призначена для укладення Нового Завіту й скасування старозавітного богослужіння. В її середині, тобто через три з половиною роки, вже безпосередньо після Хресних страждань і Смерті Христа, Його Кров'ю буде утверджений Новий Заповіт для всіх, хто в Нього вірить. На цей же час припадає встановлення таїнства Євхаристії і, відповідно, богослужіння Єрусалимського храму втратить своє значення. Знаменням даної події стане розідрана надвоє завіса. Також у словах Спасителя «Ось ваш дім залишається порожній для вас!» (Мф. 23, 38) ми бачимо, що єврейський народ втрачає всяке привілейоване значення перед іншими народами.
Друга половина сімдесятої седмини припадає на перші роки апостольської проповіді, через яку всі люди покликані бути учасниками Нового Завіту. Остаточне ж запустіння старозавітного святилища було здійснено римлянами в 70 р. Таким чином, ми бачимо надзвичайну ясність пророцтв Даниїла про прийдешнього в світ Месію, що виразилася навіть у цифровій точності. Це одне з багатьох прекрасних свідчень істинності нашої віри й неймовірне диво спасіння людства, співучасниками якого є й ми.
Дай Боже, нам сил все це засвоїти не тільки розумом, але й серцем, щоб з великою радістю зустріти новонародженого Іісуса Христа.
