Як знайти справжнє щастя в земному житті, або Що радить цар Соломон
У середині III ст. жив чудовий святий, учень Орігена, один із натхненників Антіохійського Собору 264 року, що засудив монархіанську єресь Павла Самосатського.
Йдеться про святителя Григорія Чудотворця, єпископа Неокесарійського, день пам'яті якого Православна Церква святкує 30 листопада.
Життєпис його не дуже великий, а тому всім, хто з ним ще не знайомий, я радив би його прочитати. Там є кілька цікавих і незвичайних подій, таких як заочна хіротонія або, наприклад, отримання таємноведеного символу віри, неминуще значення якого, згодом, було відзначено Великими Каппадокійцями.
Святитель Григорій залишив нам кілька творів, серед яких своєю духовною прагматичністю і близькістю до внутрішніх переживань і проблем людини виділяється «Перекладення Екклезіаста». На ньому ми сьогодні і зосередимо нашу увагу, а також спробуємо винести щось корисне для власного спасіння.
Давайте ще раз, за допомогою святителя Григорія Чудотворця, згадаємо про ті чудові поради, які нам пропонує цар Соломон.
Виходячи з назви, стає зрозуміло, що це виклад відповідного твору царя Соломона з вкрапленнями особистих роздумів і висновків, а також спробою об'єднання ідей наймудрішого з земних правителів у тематичні блоки. Багато хто з нас, звичайно ж, вже знайомий зі змістом книги Еклезіаста. Однак, як правило, крім рефрену «суєта і утома духу», що зустрічається там 20 разів, ми мало що пам'ятаємо. Тому-то давайте ще раз, за допомогою святителя Григорія Чудотворця, згадаємо про ті чудові поради, які нам пропонує цар Соломон.
Практично з перших рядків ми стикаємося з нагадуванням про безглуздість стяжання земних благ. Якщо вже Соломон, який володів практично необмеженим багатством, прийшов до висновку, що воно не варте того, щоб за ним ганятися, що вже тут скажеш тоді про нас. Проте ж сучасний світ намагається нав'язати нам інші цінності й устремління, й ми могли б заперечити Соломону, мовляв, йому-то легко говорити, в нього і так все було.
З високим ступенем ймовірності можна сказати, що Соломон просто є тією людиною, яка цей досвід задоволення бажань довела до межі і прийшла до висновку про його марність.
Але нехай кожен постарається чесно поглянути на себе – скільки б ми не отримували і чого б не досягали, завжди хочеться ще, завжди хочеться більшого. І це наше внутрішнє «хочу» ніколи не зупиниться, поки не заведе у глухий кут зневіри й відчаю. З високим ступенем ймовірності можна сказати, що Соломон просто є тією людиною, яка цей досвід задоволення бажань довела до межі і прийшла до висновку про його марність. Як би ми не намагалися виправдовуватися, а з досвідом мудрої людини складно посперечатися.
«Нарешті, протрезвившись і прозрівши, я зрозумів, – пише святитель Григорій від імені Соломона, – що те, чим я був зайнятий, нікчемно і разом з тим дуже згубно, дія не доброго духу. Бо ніщо рішуче, що б не обирали люди в даний час, зі здоровим міркуванням не представляється мені заслуговуючим схвалення і посиленого домагання».
Я думаю, що багато чули про «спільний допит» – метод отримання інформації, що «розхитує» психіку людини і змушує її піти на такі поступки, на які вона не пішла би в звичних умовах. Завдяки кінематографу цей метод отримав популярність під назвою «хороший/поганий поліцейський».
Святитель Григорій вказує на думку Соломона про те, що людське життя повне всяких протилежностей таких як: народження-смерть, творення-руйнування, плач-сміх, ридання-радість, зцілення-вбивство і т.п.
Однак не дивлячись на певну любов до нього з боку авторів детективів, він проявляється і в нашому повсякденному житті. Тільки ось насправді роль цих «поліцейських» набагато серйозніша.
Святитель Григорій вказує на думку Соломона про те, що людське життя сповнене всяких протилежностей таких як: народження-смерть, творення-руйнування, плач-сміх, ридання-радість, зцілення-вбивство і т. п. В цьому й мінливість людських вчинків, і незалежних від нас обставин, а тому потрібно припинити «марну працю. Бо все це, як мені здається, призначено для того, щоб отруєними бичами приводити людей в шаленство». Ось і виходить, що без правильних ціннісних орієнтирів, цілей і відповідних мотиваційних установок людина починає вести себе вже не так як вела би при більш сприятливих умовах.
Але наш світ наскрізь просочений отрутою гріха й смерті, які вже тут сприятливі умови нам шукати? Залишається лише одне, як і Соломон, усвідомити, що «веселощі і здійснення добра – найбільше благо для людини, що, звичайно, і ця тимчасова насолода приходить тільки від Бога, якщо справами керує справедливість. Від вічних же і нетлінних справ, які Бог твердо визначив, неможливо ні відняти що-небудь, ні додати. Тому для всякого, хто б він не був, вони страшні і разом з тим гідні подиву».
Тільки от веселощі це, не будь вони вкорінене в Бозі і добрих справах, чекає такий же смердючий тлін, як і все матеріальне.
Подивіться, які глибокі слова. Не дивлячись на уявну депресивність розповіді про всепоглинаючу суєтність земного життя, в ньому залишається ще місце для веселощів. Тільки ось веселощі ці, не будь вони вкорінене в Бозі і добрих справах, чекає такий же смрадний тлін, як і все матеріальне. Святитель Григорій вказує, що добро абсолютно, воно таке, яким його визначив Бог. Ми не здатні змінити або якось адаптувати його, зробити його таким, яким би нам хотілося. Тому-то воно лякає й дивує людину. Ми або відповідаємо цьому ідеалу й прагнемо втілити його у власному житті, або ні. Іншого не треба.
Ось джерело єдиних справжніх веселощів у суєтному бігу земних прагнень. Тільки укорінене у Бозі добро допоможе встояти під ударами «отруєних бичів» і переорієнтувати все людське єство з бездушного матеріального світу до вічного Творця.
Це не просто абстрактна теорія або пишномовні слова. Адже нам всім хочеться хоч трохи пожити земними радощами заради себе тут і зараз. Адже нам часто здається, що ми маємо на це право, і нічого такого поганого тут немає. Тільки ось ця самовиправдовувальна установка не знає кордонів ні у віці, ні в досвіді. І як іноді сумно бачити старих, що живуть так, немов у них ще століття попереду, і як відрадно чути рідкісні, нехай не завжди вдалі, але ретельно обдумані міркування про вічність молоді.
Підготовку до вічності так важливо починати тут і зараз, адже на схилі років може просто не вистачити часу або рішучості.
Різкі зміни завжди важкі і вимагають від людини мужності й внутрішньої ломки, визнання, що все, чим я жив до цього, було брехнею або ілюзією. Тому підготовку до вічності так важливо починати тут і зараз, адже на схилі років може просто не вистачити часу або рішучості.
«Треба ж, ще будучи юним, боятися Бога, – пише святитель Григорій Чудотворець, – перш ніж віддаси самого себе пороку, перш ніж прийде день Божий великий і страшний, коли сонце вже не буде світити, ні місяць, ні інші зірки, коли в той час загального лиха і сум'яття порушаться вищі сили, [тобто] ангели, що охороняють світ… Добрий чоловік з радістю піде у свій вічний дім; погані ж наповнять все своє риданням, і ні срібло, зібране в скарбницю, ні золото випробуване більше не принесуть їм користі».
Ось вже воістину «немає нічого нового під сонцем» (Екл. 1,9). Про суєтність людських устремлінь писав цар Соломон в Х столітті до Р. Х., відтворює ці ідеї святитель Григорій Чудотворець в III столітті і тут же, практично наш сучасник, преподобний Паїсій Святогорець говорить, що головною проблемою сучасної людини є суєтні думки. Три тисячі років наймудріші з людей намагаються донести це до нас, а чують їхній заклик лише одиниці.
Так, кожному з нас хочеться хоч трохи пожити для себе, але це завжди глухий кут. Справжнє ж щастя укладено в служінні Богу й людям.
Я не хочу тут здатися нудним моралізатором, а лише закликаю замислитися над своїм життям ще раз і рішучість виправлення не відкладати на невизначений термін. Так, кожному з нас хочеться хоч трохи пожити для себе, але це завжди глухий кут. Справжнє ж щастя укладено в служінні Богу і людям.
При всій складності та багатогранності життя набування блаженної вічності і радості земного буття укладено в простих і доступних установках.
«Але мені, нарешті, залишається ще ув'язнення, яке буде в такому роді, – пише святитель Григорій, – люди, ось я точно і стисло віщую вам, що, з одного боку, слід боятися Бога, Який є владика всього і все бачить, і дотримуватися Його заповідей, з іншого боку, переконати себе в тому, що все потім піддасться суду, і кожен отримає по заслугах відплату за свої справи як добрі, так і погані».
