Елладська Церква визнала «ПЦУ»: що змінилося?
Керуючий справами УПЦ, митрополит Антоній (Паканич) розповів, що рішення архієпископа Ієроніма щодо українських розкольників викликало жорстку критику.
Рішення предстоятеля Елладської Православної Церкви вступити в спілкування з т.зв. Православною церквою України може викликати тектонічні зрушення всередині православного світу. Причому мова йде не про подальший «парад» зізнань сформованої Константинопольським патріархатом української релігійної організації. Набагато більш вірогідним сценарієм виглядає перехід Помісних Церков до активного реагування на антиканонічні дії Фанару.
Адже до недавнього часу в православному середовищі превалювала думка про те, що процес може бути звернемо, що Константинополь одумається і виправить свою помилку з даруванням автокефалії структурі, яку всі вважають розкольницькою. Саме тому загальна реакція, в цілому, не виходила за рамки відкритого несхвалення і відмови підтримувати політику патріарха Варфоломія на українському напрямку.
Однак реальність засвідчила неефективність такої позиції. На жаль, відповідна ситуація не тільки не була виправлена, але ще більше ускладнилася. Вже не одна, а дві Церкви (Константинопольський патріархат і ЕПЦ) почали падати у прірву розколу. І цей факт неможливо ігнорувати. Багато в чому саме з цієї причини Архієрейський Собор Польської Православної Церкви на днях прийняв офіційну заяву щодо «українського церковного питання». Воно стала холодним душем для тих, хто розраховував на пом'якшення позиції Помісних Церков щодо «ПЦУ» після її визнання Предстоятелем Елладської Церкви.
«Польська Автокефальна Православна Церква не проти надання автокефалії Церкви в Україні на основі догматичних і канонічних норм для всієї Церкви, а не для групи відступників-розкольників. Відхилення від вчення Святої Церкви не можуть представляти здоровий церковний організм. Це порушує євхаристійну єдність всього Православ'я», – зазначено в заяві Собору.
В даному контексті вкрай важливо звернути увагу навіть не на те, що «ПЦУ» офіційно названі розкольниками. Набагато більш значуще формулювання щодо факту порушення євхаристійної єдності всього Православ'я, винуватцем якого – і це ні для кого не є секретом – виступають антиканонічні дії Фанару, який визнав український розкол.
Прекрасно розуміють це навіть в Елладській Церкві, де рішення архієпископа Ієроніма щодо «ПЦУ» викликало жорстку критику і несприйняття з боку як єпископату, так і священиків.
Наприклад, ось що сказав грецький богослов, колишній представник Елладської Православної Церкви в Євросоюзі протопресвітер Миколай Саввопулос: «Ми спостерігаємо розширення зради і розколу. Розколу, який зробив Ієронім. Він думає, що він висловлює думку прихожан і священиків, але він вирішив сам. Я розмовляю зі священиками, які почуваються зрадженими всім цим».
У свою чергу ієрархи Елладської Православної Церкви митрополит Пірейський Серафим і митрополит Кіфірський і Антикіфірський Серафим в спільному листі-зверненні закликали всіх Предстоятелів Помісних Православних Церков винести розгляд української кризи на Всеправославний Собор.
Згідно з озвученою ними позиції, тільки Всеправославний Собор може мати повноваження дарувати автокефалію. Більш того, рукоположення «духовенства» т.зв. ПЦУ є недійсними, а тому надання їм томосу слід розглядати як дуже серйозну проблему.
«Абсолютно неприпустимо стверджувати, що єдність Церкви досягається шляхом «відновлення» і входження в Неї нерозкаяних відступників, підданих анафемі і нерукоположених, таємних змовників і розкольницьких осіб», – підкреслив владика Серафим. Також було відзначено, що Архієрейський Собор Елладської Церкви, визнавши «ПЦУ», допустив помилку історичного масштабу.
З огляду на цей факт, а також небезпеку глобального розколу Православ'я, пропозиції ієрархів провести Всеправославний Собор навіть без участі патріарха Варфоломія виглядають цілком виправданою ініціативою.
Якщо уражений духовною гангреною член організму наполягає на своєму небажанні лікуватись і навіть бажає поширити заразу далі, значить здорові члени цього організму повинні відкинути коливання і почати адекватно реагувати на загрозу, що виникла. Адже якщо цього не зробити, загинуть усі. На користь цієї тези явно і однозначно свідчать слова священномученика Ігнатія Богоносця: «Не спокушайтеся, брати мої! Хто йде за тим, хто вводить у розкол, той не буде наслідувати Царства Божого».
