Історія про Іоанна Богослова і одержимого бісами чаклуна Кінопса

*   *   *

Був у країні тій один волхв на ім'я Кінопс, що жив у пустелі й багато років знався з нечистими духами. Через викликаних ним привидів всі жителі острова вважали його за бога. Жерці ж Аполлонові, обурившись на Іоанна за розорення капища Аполлона і за те, що він всіх людей зробив послідовниками Іісуса Христа, прийшли до Кінопса й скаржилися йому на апостола Христового, благаючи помститися за безчестя їхніх богів. Кінопс, проте, не захотів йти в місто сам, оскільки багато років жив у тому місці безвихідно. Але громадяни ще частіше стали ходити до нього з тим же проханням. Тоді він обіцяв послати в дім Миронів духа лукавого, взяти душу Іоаннову і віддати її вічному суду.

Вранці він послав до Іоанна одного з князів над злими духами, наказав принести до себе душу його. Прийшовши в будинок Миронів, біс став на тому місці, де був Іоанн. Іоанн же, побачивши біса, сказав йому:

– Ім'ям Христа наказую тобі не сходити з цього місця доти, поки ти не скажеш мені, для якої мети ти прийшов сюди, до мене.

Будучи зв'язаним словом Іоанновим, біс став нерухомо і сказав Іоанну:

– Жерці Аполлона прийшли до Кінопса й благали його, щоб він ішов у місто і навів на тебе смерть, але він не захотів, кажучи: «Багато років я живу на цьому місці, не виходячи; стану обтяжувати себе тепер через людину худу й нікчемну? Ідіть шляхом своїм, вранці ж я пошлю свого духа, і візьме він душу його і принесе до мене, а я віддам її вічному суду».

І сказав Іоанн бісу:

– Чи посилав він тебе коли-небудь взяти душу людську і принести йому?

Біс відповідав:

– Уся сила сатанинська в ньому, і він має угоду з нашими князями, а ми – з ним, і Кінопс слухає нас, і ми  – його.

Тоді Іоанн сказав:

– Я, апостол Іісуса Христа, наказую тобі, злий душе, не входити в оселі людські і не повертатися до Кінопса, але піти з цього острова і мучитися.

І негайно біс пішов з острова. Кінопс же, бачачи, що дух не повернувся, послав іншого; але й той також постраждав. І ще двох із князів темних послав він: одному велів увійти до Іоанна, а іншому стояти зовні, щоб приніс йому відповідь. Увійшовши до Іоанна, біс постраждав так само, як і той, що приходив раніше; інший же біс, що стояв зовні, бачивши біду свого друга, втік до Кінопса і розповів про те, що трапилося. І наповнився Кінопс люттю, і, взявши всю безліч бісівську, прийшов у місто. Все місто зраділо, бачачи Кінопса, і всі, приходячи, кланялися йому. Знайшовши Іоанна, який навчав народ, Кінопс сильно розлютився і сказав народу:

– Чоловіки сліпі, що заблукали від істинного шляху, послухайте мене! Якщо Іоанн праведний, і все сказане ним істинно, нехай він поговорить зі мною і створить такі ж чудеса, які творю я, і ви побачите, хто з нас більший, Іоанн чи я. Якщо він виявиться сильнішим за мене, то буду вірувати словам і справам його і я.

І сказав Кінопс одному юнакові:

– Юначе! Чи живий батько твій?

Він же відповідав:

– Помер.

І сказав Кінопс: 

– Якою смертю?

Той самий відповідав:

– Він був плавцем і, коли корабель розбився, потонув у морі.

І сказав Кінопс Іоанну: 

– Тепер покажи, Іоанне, силу твою, щоб ми повірили словам твоїм: постав синові батька його живим.

Іоанн відповідав: 

– Не послав мене Христос мертвих витягати з моря, але людей зваблених повчати.

І сказав Кінопс всьому народу:

– Хоч тепер повірте мені, що Іоанн – лестить і обманює вас; візьміть його і тримайте, поки я не приведу отроку батька його живим.

Вони взяли Іоанна, а Кінопс розпростер руки і вдарив ними по воді. Коли почувся на морі плескіт, всі злякалися, а Кінопс став невидимим. І всі закричали:

– Великий ти, Кінопсе!

І раптово вийшов Кінопс із моря, тримаючи, як сказав, батька отрока. Всі здивувалися. І сказав Кінопс:

– Це батько твій?

– Так, пане, – відповідав отрок.

Тоді народ припав до ніг Кінопса і хотів убити Іоанна. Але Кінопс заборонив їм, кажучи:

– Коли побачите більше цього, тоді нехай буде замучений він.

Потім, покликавши іншу людину, він сказав:

– Чи мав ти сина?

І відповів той:

– Так, пане, мав, але хтось по заздрості вбив його.

І негайно звернувся Кінопс голосом, закликаючи по іменах вбивцю і вбитого, – і обидва вони постали. І сказав Кінопс Іоанну:

– Чи дивуєшся ти, Іоанне?

Святий Іоанн відповів: 

– Ні, я цьому не дивуюся.

Кінопс сказав: 

– Більше побачиш, і тоді будеш дивуватися, і не помреш, поки я не налякаю тебе знаменнями.

І відповів Іоанн Кінопсу:

– Знамення твої скоро зруйнуються.

Почувши такі слова, народ кинувся на Іоанна і бив його доти, поки не визнав його мертвим. І сказав Кінопс народу:

– Залиште його без поховання, нехай птахи розтерзають його.

І вони відійшли від того місця, радіючи з Кінопсом. Незабаром, однак, почули, що Іоанн вчить на місці, де побивали камінням злочинців. Кінопс закликав біса, за допомогою якого чародіяв, і, прийшовши на те місце, сказав Іоанну:

– Я замислив зробити тобі ще більший сором і ганьбу, для чого і залишив тебе живим; прийди на морський піщаний берег – там ти побачиш славу мою і зганьбишся.

Супроводжували ж його три біси, яких народ вважав за людей, яких воскресив Кінопс із мертвих. Сильно сплеснувши руками своїми, занурився Кінопс у море і став для всіх невидимий.

– Великий ти, Кінопсе, – закричав народ, – і немає іншого, більше за тебе!

Іоанн же наказав бісам, які стояли в образі людському, не відходити від нього. І помолився він Господу, щоб не був Кінопс живим і стало так; бо море раптово обурилося і закипіло хвилями, і Кінопс вже не вийшов із моря, але залишився в глибині морській, як древній окаянний фараон. А бісам тим, яких народ вважав за людей, що воскресли з мертвих, Іоанн сказав: 

– В ім'я Іісуса Христа розп'ятого і в третій день воскреслого, підіть із цього острова.

І вони негайно зникли.

Народ же сидів на піску, чекаючи Кінопса три дні й три ночі; від голоду, спраги й спеки сонячної багато з них знесилились і лежали німими, а троє їхніх дітей померло.

Змилостившись над народом, Іоанн помолився про спасіння його, і, багато поговоривши з ним про віру, воскресив їхніх дітей, зцілив хворих, – і всі вони одностайно звернулися до Господа, хрестилися і розійшлися домівками своїми, славлячи Христа.

Святитель Димитрій Ростовський «Житія святих»