Шлях архієрея
Божественна літургія, яка звершується архієрейським чином, завжди відрізняється своєю особливою урочистістю.
Архієрей заходить в храм, облачається в мантію, читає разом з дияконом вхідні молитви, по закінченні яких підходить до Царських врат, щоб, прихиливши голову, випросити у Господа благословення на майбутню службу. Потім, під спів многоліття, він осіняє молільників своїм благословенням і в супроводі іподияконів простує до архієрейського амвону, що стоїть в центрі храму для облачення і подальшого звершення богослужіння.
«Церква – це моє життя».
Шлях архієрея від Царських воріт до місця облачення за часом становить не більше декількох секунд. Але, якщо уважно вдуматися в глибокий сенс цього переходу, стають зрозумілими ті переживання, які відчуває в цей момент архіпастир. Літургійне богослов'я, що займається тлумаченням богослужбової символіки, пояснює, що ця хода архієрея повинна нагадувати і йому, і всім нам про подію Входу Господнього в Єрусалим, коли безгрішний Христос добровільно віддав себе на страждання та болісну смерть заради спасіння всього людства від рабства гріха. І так само, як Спаситель з кожним метром Свого наближення до іудейської столиці, яка стоїть на горі Сіон, відчував близькість голгофської страти, так і архієрей, наближаючись до символічної височини, перед початком літургії повинен згадати про особисте хрестоношення як невід'ємну частину свого жертовного служіння.
«Молитва – це та чеснота, яка духовно зігріває священика. Якщо молитва слабшає або зовсім відсутня, то священик стає духовно холодним, або, як ще кажуть, – священик без молитви вигорає».
Архіпастирський сан у православному богослов'ї називають рівноангельським. Саме тому архієреїв обирають з числа монахів, найбільш відданих своєму високому служінню, які відповідають євангельському зразку моральної чистоти і духовної мудрості.
«Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса» (Євр. 7, 26), – пише апостол Павло в посланні до Євреїв. Тільки той християнин, який відповідає перерахованим якостям, зможе стати майстерним керманичем корабля спасіння, іменованого Святою Церквою.
Сьогодні ми, сповнившись духовною радістю, з синівською шаною вітаємо нашого дорогого Предстоятеля – Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія з днем Тезоіменитства. У важкі для нашої країни і Церкви часи Господь поставив його на чолі Української Православної Церкви, доручивши йому батьківське піклування про численну паству, яка, попри зовнішній тиск та залякуючі погрози, продовжує залишатися вірною йому. Блаженніший Владика є носієм багатьох талантів, проявляючи себе не лише в грамотному адміністративному керівництві, але і в якості навченого досвідом священика.
«Шукайте Христа, живіть з Христом – і будете щасливі і благословенні!»
Кожна проповідь Владики Онуфрія – це результат його внутрішньої аскези, яка, висловлюючись у словах, стає цілющим хлібом, що насичує людей, які його слухають.
«Шукайте Христа, живіть з Христом – і будете щасливі і благословенні!» Ці слова, сказані Блаженнішим Архіпастирем в одному з недавніх інтерв'ю, найбільш повноцінно відображають його власний душевний устрій і задають основоположний мотив для духовного життя кожного з нас – його вірних чад. Таким надійним оплотом віри може стати лише людина, цілком віддана Церкві. «Церква – це моє життя», – сказав одного разу Архіпастир у відповідь на відповідне запитання журналіста. І в цій короткій фразі – вся повнота його розуміння свого першосвятительського обов'язку.
Хочеться звернути особливу увагу на практичні настанови, що подаються Владикою Онуфрієм сучасному духовенству. В нинішню епоху інформаційного хаосу і всеосяжного викривлення традиційних християнських цінностей, особистість священнослужителя повинна стати тим маяком, сяйво якого є правильним і незмінним орієнтиром для людини, поглиненої бурею житейського моря.
«Якщо ви будете любити людей, вони будуть вас любити, якщо ви будете смирятися перед ними, вони будуть смирятись, якщо будете миритися, вони будуть миритись».
У напутньому слові випускникам Київської духовної академії Блаженніший Митрополит Онуфрій описав формулу, що відображає зміст священичого служіння. «Якщо ви будете любити людей, вони будуть вас любити, якщо ви будете смирятися перед ними, вони будуть смирятись, якщо будете миритися, вони будуть миритись», – сказав Архіпастир, тим самим підкресливши, що кожна чеснота, яку виховає в собі пастир і передасть своїй пастві, обов'язково повернеться йому сторицею, якщо він буде відданий своєму покликанню.
У своїх проповідях, адресованих духовенству, Владика Онуфрій також вказує на особливе значення молитовного ділання в житті священика. При цьому він попереджає, що справжня молитва народжується тільки як наслідок уважної внутрішньої роботи над собою. «Чим більше священик буде себе смиряти і берегти свою душевну (моральну) чистоту, тим скоріше він вкусить дар солодкості молитви». До всього сказаного він додає, що «молитва – це та чеснота, яка духовно зігріває священика. Якщо молитва слабшає або зовсім відсутня, то священик стає духовно холодним, або, як ще кажуть, – священик без молитви вигорає». Ця архіпастирська порада на сьогоднішній день є вкрай актуальною через поширення психологічної проблеми «пастирського вигорання» серед духовенства.
«Чим більше священик буде себе смиряти і берегти свою душевну (моральну) чистоту, тим скоріше він вкусить дар солодкості молитви».
Пастирське богослов'я Блаженнішого Митрополита Онуфрія завжди христоцентричне і підпорядковане євангельським законам духовного життя. І саме таке ставлення до священицького служіння робить його воістину рівноангельським. Адже лише уподібнившись безтілесним жителям Небесного Царства пастир зможе стати неліцемірним Предстоятелем біля престолу Вседержителя Бога!
В день тезоіменитства Блаженнішого Митрополита Онуфрія хотілося б побажати нашому Архіпастирю допомоги Божої на його нелегкому шляху першосвятительського хрестоношення. А ми, наслідуючи приклад глави нашої Церкви, будемо намагатися неухильно слідувати за Господом спасительним шляхом християнського життя.
