Митрополит Антоній: чи потрібно викривати зло і як це правильно робити
Про помилки і погрішності, про любов і делікатність – керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич).
Перш за все варто розібратися, що є злом.
Злом або темрявою називається все, що не несе на собі відбиток любові і вічності. Без відзвуку у вічність будь-які дії і справи стають безплідними. Вони рано чи пізно, як прах, розпадуться без бездонної Божої глибини, яка і робить їх причетними до вічності.
Ми повинні в першу чергу помічати і зупиняти прояви зла у своїх думках, словах, вчинках, орієнтуватися на Божественні заповіді і християнські цінності, на Божу любов до нас. Якщо ми бачимо зло в діях ближнього, його треба зупиняти, але робити це виключно з позиції любові, бажаючи звільнити іншого від полону гріха і темряви, врятувати його від зла, яке веде до неминучої загибелі.
Христос велів нам чинити так: «Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і йому викажи між тобою і ним одним; якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого; якщо ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося всяке слово; якщо ж не послухає їх, скажи церкві; а якщо і церкви не послухає, то нехай буде він тобі, як язичник і митар» (Мф. 15-17).
Це неймовірно складна і делікатна справа.
Під викриттям маються на увазі не докори людині, не приниження її, а бажання надати допомогу, висвітити темряву, в якій вона перебуває, пролити світло на темряву, занурити нашого брата у світ, щоб він сам прозрів.
Але для того, щоб випромінювати світло, потрібно ним володіти самим. А в нас його немає. Без Божого світла все в нас є темрявою. Тільки Христос є джерело світла життя і світла любові. І ми можемо виливати на ближнього тільки це Його світло – Божественне і вічне. Все, що ми говоримо і робимо від себе, світлом і добром не є. Ми не можемо бути хорошими без Христа.
Християнський письменник К. Льюїс говорив, що бажання «бути хорошим без Христа» ґрунтується на двох помилках. По-перше, це не під силу людині, по-друге, це не мета нашого життя.
«Не можна піднятися самому на високу гору праведності, але, якби ми і піднялися, ми б загинули в льодах і розрідженому повітрі. Починаючи з певної висоти не допоможуть ні ноги, ні сокирка, ні мотузка. Потрібні крила. Далі доведеться летіти».
Світло Христове – наші крила. І тільки окрилені, Ним можуть нести світло в душі інших людей, можуть викривати зло від надлишку любові, радості і добра.
