«Попи на мерсах» чи народні архієреї: так хто ж керує УПЦ?
26 серпня завершився шестиденний хресний хід з Кам'янця-Подільського до Почаєва. У ньому, в гущі народу, без помпи і пафосу скромно йшли два митрополита УПЦ.
Молитовну ходу очолювали два архієрея УПЦ – митрополит Кам'янець-Подільський і Городоцький Феодор, а також митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій. Митрополит Феодор йшов з хресним ходом від першого до останнього дня, владика Сергій приєднався до паломників вже на ввіреній йому Тернопільській єпархії.
Архієреї привели за собою кілька десятків тисяч паломників. В Почаєві до ходи примкнув намісник Лаври митрополит Почаївський Володимир. Увійшовши до Лаври, владики разом зі своєю паствою колінопреклонно помолилися.
Яка втішна та зворушлива картина: десятки тисяч людей зі своїми пастирями йдуть через спеку й негоду, молячись за спасіння душ своїх і наших та за мир у багатостраждальній Україні! Це справжня церковна єдність – єдність віри, молитви, любові. Пригадуються хресні ходи недавнього минулого, які засвідчили ту ж саму духовну єдність віруючих України.
Мимоволі пригадується масована атака на Церкву в українських ЗМІ, де священиків і архієреїв УПЦ намагаються подати не інакше, як жадібними і безчесними пропагандистами «Русского мира», такими собі ворожими «попами на мерседесах».
Але варто людині виринути з цього медійної бруду, пройти самій кілька днів хресного ходу, і перед нею постає зовсім інша картина – разом із паломниками, розділяючи всі їхні негаразди і труднощі ходи, йдуть не лише священики, але й митрополити! Без мерседесів, свити і якоїсь розкоші, яку малюють нам журналісти центральних каналів. Плечем до плеча зі своєю паствою – звичайними хрестоходцями. В одному запиленому підряснику та з вирізаним з дерева посохом.
Архієреї, улюблені народом, пройшли хресний хід разом зі своєю паствою. Є пастирі, є стадо, є їхнє спілкування з усіма іншими Помісними Церквами. Є Церква в Україні! І якщо хтось намагається створити «ще щось» – це «щось» не буде Церквою, тому що Церква може бути тільки одна.
Такі молитовні ходи показують, що тільки Церква Христова дає реальну можливість об'єднати жителів України – і об'єднати не навколо ненависті до уявних ворогів, а навколо справжніх, вічних цінностей. Тільки канонічне Православ'я спроможне дати ті справжні смисли та ідеї, які здатні повернути наших громадян до мирного життя в мирній країні.
Православ'ям народжений та зрощений український народ, і через Православ'я можна очікувати його відродження. Справді божевільні ті, хто заради побудови власної моделі України бореться з Церквою та погрожує їй. Погрожуючи Церкві, ці люди погрожують Христу, бо Церква є Тіло Христове.
Саме в таких хресних ходах Церква заявляє про себе, точніше, через Свою Церкву нагадує про Себе Христос. Нагадує всім тим, хто з сатанинським завзяттям йде проти Блаженнішого Онуфрія і його пастви. Через хресні ходи в Україні Христос попереджає тих, хто намагається очорнити Церкву в ЗМІ, заборонити через законодавчі акти, налякати силою зброї, погрозами позбавити її храмів. Бог поки ще попереджає, наказуючи Своїм вірним терпіти і творити молитву.
Подібні молитовні ходи показують, що УПЦ – це сотні тисяч громадян України, готові свідчити про свою віру і стояти за неї. Державі доведеться рахуватися з ними. Вони не збираються ховатися, мовчати, холоднокровно спостерігати за тим, як у них відбирають храми і знущаються над їхньою вірою. Просто їхня зброя – не пістолет та коктейль Молотова, а молитва. Але сильніше за цю зброю немає нічого на світі.
А гонителям Церкви й улаштовувачам церковних смут варто схаменутися, поки є час. Ви навіть не підозрюєте, який «крутий дах» у тих бабусь, які ставали на коліна перед Успенським собором Почаєва. Поки що Бог попускає вам переслідувати Церкву. Але так не буде завжди. «Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто ненавидить праведного» (Пс.33,22). «А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?» (Лк.18,7). Але ми молимося за вас, бо Христос велів молитися за гонителів.
Головна ідея хресного ходу – пройти від однієї святині до іншої, молячи Бога про спасіння душі та про тимчасові потреби. Після молитви про спасіння наших душ головна молитва Церкви сьогодні стосується миру в Україні. Нам не потрібна ніяка «перемога» ні над ким і над чим, окрім диявола та гріха. Ми хочемо спокою в країні, а не продовження війни. Дай Боже вчасно схаменутися тим, від кого це залежить. Будемо сподіватися, що хресний хід до Почаєва допоможе цьому своєю молитвою.
