Пролайф по-православному: «За життя, за радість, за любов»
Протоієрей Андрій Коробчук – про те, як Церква бореться за життя дітей.
14 травня, напередодні Міжнародного дня сім'ї, в Києво-Печерській лаврі відбувся Всеукраїнський форум «Біоетичні аспекти духовного і фізичного здоров'я сім'ї та особистості». Священнослужителі, богослови, лікарі, вчені обговорили сфери біомедичної практики, в яких для людини існує ризик стати об'єктом для маніпуляцій. Організатором заходу виступив Синодальний відділ УПЦ з питань сім'ї. У роботі форуму взяв участь і виступив керівник відділу Одеської єпархії з питань сім'ї, клірик Свято-Успенського кафедрального собору Одеси, духівник просвітницького медико-психологічного центру «Життя» протоієрей Андрій Коробчук. Журналіст СПЖ попросив отця Андрія детальніше розповісти про труднощі та досягнення служіння на захист материнства і дитинства та про те, як можна працювати в країні, де легалізований аборт.
– Чим займається ваш відділ? На чому робите акцент?
– Діяльність одеського відділу у справах сім'ї акцентується на протистоянні абортам. Наша мета – пропонувати реальну допомогу в будь-якій ситуації, якою б складною вона не представлялась, і дати відчути вагітній жінці, що вона не одна. Ми – за життя, за радість, за любов. І якщо для віруючих це зрозуміло, то багато наших акцій спрямовуємо на людей не церковних. І для того, щоб їм довести, що життя – це благо, ми проводимо різноманітні заходи. Якщо ще 10–15 років тому було достатньо роздати листівки, якісь інформаційні тексти, фотографії, то на сьогоднішній день люди слабо сприймають вже цю інформацію і їм потрібен якийсь яскравий відеоряд, якийсь флеш-моб, якась акція, яка б змусила їх замислитись над тим, що аборт – це великий гріх, це вбивство. В Одесі вже більше 10 років існує центр «Життя». Я є керівником з благословення владики Агафангела, керуючого єпархією, який нас направляє та молиться за нас. І за цей час ми пройшли від роздавання листівок проти абортів, дисків з інформацією про аборти, пройшли важкий шлях, і з досягненнями, і з помилками, до сьогоднішнього дня. Переконались, що головне – це живий труд з людьми.
– Хто підтримує вас у цій роботі, з ким ви співпрацюєте?
– З центром співпрацюють кваліфіковані психологи, гінекологи та лікарі інших спеціальностей, священики, юристи та просто небайдужі люди.
– Ви сказали «живий труд з людьми»...
– Це проведення заходів. І одна з яскравих акцій проводиться нами у Міжнародний день захисту дітей – 1 червня. Спочатку ми думали зробити це як марш вагітних або марш молодих матусь з колясками, були такі заходи один чи два роки, врешті-решт зробили хресний дитячий хід. І щоб підкреслити, що це і молитовна хода, і акція, дітям давали і плакати відповідні, і повітряні кульки. Після хресного ходу проводилися конкурси, спрямовані на те, щоб у людей віруючих або невіруючих пробудити думки про сім'ю, про багатодітність, про неможливість абортів. Це робота складна, задіяно дуже багато людей. Ще одна акція проводиться в день Віфлеємських немовлят 11 січня. У цей день Православна Церква вшановує пам'ять 14 тисяч немовлят, убитих за наказом царя Ірода в місті Віфлеємі. Традиційно у цей день в Україні та інших православних країнах звершується спеціальний молебень в пам'ять про невинноубієнних немовлят та проводяться акції на захист ненароджених дітей.
У нас в храмі в цей день запалюються 1000 свічок в пам'ять про убієнних немовлят. Це все разові акції, але більш ефективна – це робота постійна, щоденна, регулярна та наполеглива. Наскільки ця робота буде ефективною – все залежить від роботи на парафіях. Наскільки ви зможете організувати православних волонтерів, лекторів і з іншого боку – завести контакти з учбовими закладами. Наш центр зареєстрований ще й як громадська організація. Зроблено це для того, щоб директор, керівник навчального закладу легше могли йти на контакт, бо часто, коли вони чують, що релігійна організація, можуть дистанціюватись. Наші волонтери, які мають педагогічну освіту, добре підготовлені для таких лекцій, приходять, приносять з собою банери, які розміщують в залі, і демонструють не просто картинки чи фотографії, а проводять бесіди. Вони можуть тривати і годину, і дві, залежно від зацікавленості аудиторії. Проводяться й виїзні лекції. Нещодавно в Сумах провели, владика Євлогій благословив. Провели у військовому училищі для хлопчиків, майбутніх офіцерів. Говорили про те, що ти – чоловік, майбутній батько і мусиш нести відповідальність за стосунки з дівчиною... та за наслідки цих стосунків. Більш ефективно, як ми помітили, проводити окремі лекції для дівчат і для хлопців. У таких випадках є змога акцентувати мужність, відповідальність для чоловіків, а для дівчат розповідати про материнство, про любов до дитини, первісне покликання жінки. Але краще за все проводити профілактичну роботу, ніж потім вже говорити з жінкою, яка має небажану вагітність. У цьому випадку набагато складніше зберегти життя ще не народженій дитині.
– А крім проведення акцій та організацій лекцій...
– Існує також ще стаціонарна виставка у Преображенському соборі з відповідними матеріалами, куди можна привести учнів. Там краще, бо це територія храму. Там їм і фільми показуємо, наприклад, «Безмовний крик». І це для них як шокова терапія. Коли їх з уроків знімають, вони йдуть сміються, мовляв, будемо дивитися про аборт, а коли приходять, дивляться – всі жарти та посмішки припиняються, і вони готові слухати та сприймати всерйоз. Важливо з цими дітьми встановити зворотний зв'язок, щоб вони ще раз продумали про те, що побачили. Ми просимо їх заповнити папірці, можна анонімно, про їхні враження. Зазвичай пишуть, що шоковані, що схвильовані, а дівчата пишуть, що ми такого, маючи на увазі аборт, ніколи не зробимо. І ми на це сподіваємось.
– Які основні причини зростання кількості абортів, на ваш погляд?
– Страх перед майбутнім, що не зможуть виховати, вигодувати, поставити на ноги. Знаєте, невіруючій людині дуже складно пояснити, що дитина – благословення Боже, продовження її самої, що Бог допоможе. Такі люди зазвичай просять матеріальну допомогу. Іноді з ними досить просто поговорити, підтримати, сказати добре слово, показати, що вони не залишилися один на один з проблемою. Часто всі домашні проти народження дитини, але, за нашим досвідом, подібні ситуації не такі безпросвітні, як здаються.
– Як Церква аргументує заборону абортів?
– За великим рахунком, будь-яка жінка – мати за своєю природою. Хоч би ким вона не була – алкоголічкою, повією, соціально неблагополучною чи кимось ще. І вона боїться цих своїх материнських почуттів, бо, коли жінка народить та візьме дитину на руки, – не зможе від неї відмовитись. Ось цього й бояться. Буває, потрібно наводити грубі аргументи, егоїстичні: говорити про загрозу і для її життя, яка є у випадку аборту. Є таке порівняння: зробити аборт – все одно, що різко зупинити поїзд, що мчить на повній ході. Організм жінки налаштовується на пологи, всі процеси вже запущені, налаштовані на дітонародження. І тут все різко переривається. Аборт – це не лише смерть дитини, він також згубно позначається і на самій жінці, наслідки його можуть впливати на здоров'я упродовж всього її життя. А потім у нас є ще телефон довіри…Там чергують психологи, проводять бесіди (048-700-58-58). Він працює з 2010 року. Телефонують, до речі, з усієї України… Ми відкриті для всіх.
– У чому особливість цього телефону довіри?
– Працювати з жінкою, яка зважилась на аборт, дуже складно. По-перше, у вагітної починається гормональна перебудова і вона стає ще більш емоційною. По-друге, людина в кризовому стані часто не бачить інших виходів з ситуації. І найголовніше завдання консультанта – розширити свідомість абонента. Звісно, цього може і не статися за одну розмову, але найчастіше іншого шансу може не бути, тому доводиться докладати всіх зусиль, щоб розташувати людину до себе, добрати правильні слова підтримки, знайти те, що дасть жінці внутрішню опору. Складність ще й у тому, що потрібно зберегти контакт, не бачачи людини. Але для абонента в цьому є свої плюси: безкоштовність, анонімність та конфіденційність.
– А як люди дізнаються про ваш центр?
– Раніше ми розклеювали рекламу по місту та в громадському транспорті, зараз грошей у нас на це немає, але про нас все одно дізнаються – за «сарафанним радіо», через соціальні мережі, де ми досить активно ведемо роботу. Є дружні медичні заклади, які розміщують наші інформаційні стенди. Але є й люті противники. Адже аборт – це дуже прибутковий бізнес. Ембріони йдуть потім у косметологію, фармацевтичну промисловість. За статистикою, кожної секунди в світі помирає дві дитини від аборту.
У 2012 році центр отримав гран-прі Міжнародного фестивалю соціальних технологій на захист сімейних цінностей «За життя». Високою нагородою був відзначений також інтерактивний дистанційний навчальний курс «Захист сім'ї, материнства і дитинства». Зараз цей курс знаходиться у вільному доступі в Інтернеті. За досвідом роботи сюди приїжджають священнослужителі з багатьох єпархій України. Послідовники одеських волонтерів вже працюють у Білгороді-Дністровському, Маріуполі, Києві, Харкові, Сумах, Дніпрі та багатьох інших містах.
