Птича: три роки молитовного стояння
![Птича: три роки молитовного стояння](/img/article/257/86_main-v1643825028.jpg)
Утім, вже за місяць прихильники Київського патріархату підступно, під покровом ночі, зрізали із сільської церкви замки та вдерлися до неї. Як змінювалась доля релігійної споруди впродовж 2014–2017 років спробуємо розкрити у спеціальному репортажі від кореспондента СПЖ.
Схема, за якою діяли філаретівці у селі Птича, нині відома усім, хто хоч раз стикався із їх зазіханнями на церкви. Тоді усе розпочиналося із так званого референдуму, який прихильники УПЦ КП провели 2 листопада 2014 року у стінах сільського клубу. Незадоволені явкою так званих виборців та побоюючись, що їх звинуватять у фальсифікації, того ж вечора місцеві активісти пішли селом збирати підписи за перехід існуючої громади під юрисдикцію Київського патріархату.
– У тих списках, що вони носили, були вписані навіть неповнолітні діти, а ще жителі, котрі давно покинули населений пункт, хоча родом з Птичої, – розповідає місцева жителька пані Ольга. – Після збору підписів селом відразу прокотилась чутка, що будуть відбирати церкву, тому ми в день Казанської ікони Божої Матері оточили наш храм і чекали нападу.
Наступ прибічники УПЦ КП розпочали відразу після наради у клубі, до якої зійшлись і з'їхались не тільки місцеві жителі, а й молоді чоловіки з різних околиць. Протистояння між двома релігійними громадами тривало аж до пізньої ночі. Двічі, за словами очевидців, філаретівці намагались прорвати захист, і двічі віряни УПЦ відтісняли їх за огорожу.
– Коли зовсім стемніло, прихильники УПЦ КП роз'їхались і лишили на чергування своїх людей, – згадує житель села Птича Василь. – Ми теж виставили охорону. З 2 листопада і до 26 грудня наша громада, як і годиться, служила у церкві, несла вахту на вулиці, хоча тоді вже істотно похолодало. Під ранок 26 грудня, коли село міцно спало, вони болгаркою зрізали замки та вдерлися у церкву, матушка нашого настоятеля це все бачила, підняла село, але було вже пізно – навколо храму філаретівці виставили молодиків з битами.
Від цього моменту ситуація навколо Свято-Успенської церкви нагадувала поле безкінченної запеклі баталії, закінчення якої досі не видно, хоч і пройшло чимало часу.
– Кілька разів впродовж трьох років у храмі за закритими дверима опинялися і прихильники УПЦ КП, і віряни УПЦ, – розповідає протоієрей Віктор Земляний, керівник Відділу врегулювання міжконфесійних суперечок при Рівненській єпархії. – Щоправда, всі ці рази супроводжувались запеклим протистоянням із застосуванням сили, були постраждалі люди і пошкоджені двері храму, порізана огорожа.
Двічі впродовж міжконфесійного конфлікту у селі Птича храм опечатували, намагаючись припинити сутички. Першого разу це зробив сільський голова, другій – органи правопорядку.
– Прихильники Київського патріархату ніколи не рахувались з українським законодавством, – коментує протоієрей Віктор Земляний. – І цьому підтвердженням є те, що, попри усі суди, які відбулись впродовж трьох років, вони досі ігнорують факт того, що храм у селі Птича є власністю вірян Української Православної Церкви.
– Прошу вдуматись: за два роки відбулося 36 судових слухань по церкві у селі Птича, – коментує Катерина Іванюк, правозахисник Рівненської єпархії УПЦ. – Майже кожного разу ініціатором передання справи до суду були прихильники УПЦ КП, притому позивались не тільки цілою громадою, але й одноосібно. За цей період судової тяганини також винесено сім судових рішень – усі на користь вірян Української Православної Церкви.
До яких тільки методів не вдавались і віруючі УПЦ, аби домогтися уваги з боку чиновників та добитись справедливості. За розповідями очевидців, вони по тижневі сиділи у відділку тоді ще міліції та просили правоохоронців втрутитись у конфлікт.
– Ми разів, мабуть, з десять перекривали трасу Київ-Чоп, – пригадує місцевий житель Олександр. – Це була не забаганка, а вимушена міра. Сьогодні ми просимо вибачення у всіх водіїв, котрі тоді потрапили у певні незручності під час подорожей, але тільки так нас місцева влада сприймала серйозно та йшла на діалог.
Донині храм у селі Птича опечатаний, але релігійна громада Української Православної Церкви має можливість здійснювати його охорону, знаходячись всередині.
– Кожен, хто подивиться на ситуацію у Птичій поверхнево, не заглиблюючись у її суть, може звинуватити і вірян УПЦ у нехтуванні українського законодавства, проте це не так, – говорить протоієрей Віктор Земляний. – Наші люди мають право знаходитись у своєму храмі, бо всіма судами доведено, що церква наша. До того ж у нашої громади і у прибічників УПЦ КП існує усна домовленість, що ми здійснюємо чергування у церкві, натомість поступаємось їм церковною хатиною, в якій філаретівці мають змогу молитися.
Свої ж молитви щонеділі віряни УПЦ підносять у гаражі настоятеля Миколи Сисонюка, який тимчасово облаштували під богослужіння. За свідченнями очевидців, щораз до імпровізованого храму поспішає понад півсотні птичан різного віку.
![Птича: три роки молитовного стояння фото 1](/img/forall/u/0/-1/old/art_48113_1.jpg)
![Птича: три роки молитовного стояння фото 2](/img/forall/u/0/-1/old/art_48113_2.jpg)
– За тривалий період церковної війни у Птичій стало зрозуміло, хто хоче насправді молитви, – розповідає місцева мешканка Оксана. – Нашої громади залишилось практично стільки ж, як і було на початку конфлікту. А ось ті, хто примушував нас змінити юрисдикцію, зостались у зовсім не чисельній меншості. Пояснення цьому просте – церкву вони активно як не відвідували, так і не відвідують, більше того, їхні ж пастирі відбивають охоту створювати справді дружню громаду. За два роки міжконфесійного протистояння священиків УПЦ КП змінилось у Птичій дуже багато, вони не затримуються, бо не витримують норову своїх вірян.
Ще кілька місяців тому релігійна громада УПЦ мала можливість молитись під час акафістів у приміщенні церкви, які запровадив протоієрей Григорій Стаднік, другий настоятель Свято-Успенської церкви у селі Птича. Та в своєму прагненні добитись не свого прибічники УПЦ КП вдалися до викликів поліції щоразу, як тільки побачать світло у церкві.
![Птича: три роки молитовного стояння фото 3](/img/forall/u/0/-1/old/art_48113_3.jpg)
– Ми змушені були відмінити служби у храмі, аби не провокувати конфлікт, – говорить протоієрей Григорій Стаднік. – Не служити нас навіть поліція просить, хоча за цей час вони думку стосовно вірян УПЦ теж змінили і ставляться до нас не як до порушників, а навпаки, як до постраждалих.
– Під час чергування у церкві світло ми не запалюємо, тільки у спеціально облаштованій кімнаті є настільна лампа, – розповідає місцевий житель Василь. – Отак і два роки поспіль день у день бережемо свій храм, молимось поодинці під церквою і в церкві.
![Птича: три роки молитовного стояння фото 4](/img/forall/u/0/-1/old/art_48113_4.jpg)
На вулиці, праворуч від храму, місцеві чоловіки поставили невеликий саморобний намет, облаштували піч, щоб палити та грітись в зимові холодні ночі. Щоправда, вони думали, що така охорона буде тимчасовою, на місяць чи два. Цьогоріч, зрозумівши, що закінчення конфлікту найближчим часом не передбачається, обклали намет пінопластом і прилаштували двері.
![Птича: три роки молитовного стояння фото 5](/img/forall/u/0/-1/old/art_48113_5.jpg)
![Птича: три роки молитовного стояння фото 6](/img/forall/u/0/-1/old/art_48113_6.jpg)
Жінки, котрі найчастіше несуть чергування всередині церкви, дбають про її чистоту та убранство. Букети та вінки із живих квітів у зачиненому храмі присутні завжди.
![Птича: три роки молитовного стояння фото 7](/img/forall/u/0/-1/old/art_48113_7.jpg)
Молитовне стояння релігійної громади Української Православної Церкви – це не фікція і не вигадки, як розповідають на сторінках соцмереж прибічники УПЦ КП. Молитовне стояння вірян у Птичій – це реалії, справжні та невигадані. І хоча, направду, іноді у них, як і у всіх смертних, бувають періоди зневіри та розпачу, птичанці, згуртувавшись, долають ці почуття і готові знову та знову вступати у битву за відстоювання святої православної віри, своєї церкви.
Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.
![Про що хвалився апостол Павло](/img/article/811/32_tn-v1720737050.jpg)
![Про що треба не забувати в Петрів піст](/img/article/810/5_tn-v1719886754.png)
![Усі святі чекають нашого повернення додому](/img/article/809/63_tn-v1719674248.jpg)
![Чим небезпечні для людини пристрасті](/img/article/809/62_tn-v1719615407.jpg)
![Без чого людина не може наблизитися до образу Божого](/img/article/808/88_tn-v1719329859.jpg)
![День Святої Трійці: шлях від смерті до безсмертя](/img/article/808/58_tn-v1719060996.jpg)