Загадки Спаса на Берестові: як реставрують стародавній київський храм

Поруч з Києво-Печерською лаврою, між фортечним валом колишнього Печерського бастіону та монастирською стіною, знаходиться знакова споруда епохи Київської Русі – церква Спаса на Берестові, яка вже багато років закрита для відвідувачів. Два місяці тому пам'ятка XII століття, яка є об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, «одягнулась» у будівельне риштовання – розпочалась реконструкція.

У чому унікальність цього храму і які незвичайні відкриття зробили реставратори – в репортажі СПЖ.

Реставрацію православної святині і дуже цінного пам'ятника архітектури повинні закінчити до грудня 2018 року.

Одночасно облагородять та упорядкують територію аж до Меморіалу жертв Голодомору.

Як розповіла головний архітектор проекту реставрації храму Тетяна Філіппова, розробили його ще у 2003-2004 роках, тоді ж проект схвалила ЮНЕСКО. Деякі роботи провели у 2013 році, але оскільки фінансування було припинено, проект залишився нереалізованим.

«Зараз у самій церкві поки роботи не йдуть, – говорить Тетяна Філіппова. – Сьогодні в активній фазі – реставраційно-консерваційні роботи по фасаду. Робочі, наприклад, змінюють стару мідь на куполах на нову. Там також замінять сусальне золото». Планують вирішити і проблеми водовідведення, опалення та вентиляції.

При цьому археологічні дослідження триватимуть. «Буквально з перших кроків розпочатої реконструкції стародавній храм підніс нам сюрприз, – розповідає заступник гендиректора з наукової роботи Києво-Печерського заповідника Сергій Пивоваров. – Там неодноразово проводили реставраційні роботи, та от тільки ніхто з наших попередників не помітив у верхньому куполі церкви у важкодоступному місці дивну залізяку, схожу на гільзу від снаряда. Вона застрягла в дерев'яній конструкції даху».

Це виявився шрапнельний стакан від снаряда полкової скорострільної гармати часів Першої світової та Громадянської воєн – так званої трьохдюймовки. Такий стакан, набитий свинцевими кулями (шрапнеллю), вибухав у польоті, і металевий дощ разив усе навколо. Це «послання» столітньої давності офіційно оформлять і додадуть у музейні фонди заповідника.

Такими снарядами стріляла і гармата, яка стоїть у Києві на п'єдесталі біля станції метро «Арсенальна». У січні 1918 року армія більшовицької Росії на чолі з Михайлом Муравйовим три дні обстрілювала Київ з лівого берега Дніпра – з Дарниці. Ченці вели щоденник, у якому робили записи про кожний артналіт на Лавру. І в один з днів, 23 січня 1918 року, як було зазначено у цій хроніці, снаряди стали рватися на території монастиря. Постраждала від цих обстрілів і церква Спаса на Берестові.

Як нагадав Сергій Пивоваров, назва церкви походить від села Берестове, яке розташовувалось тут за часів Русі. Тут була резиденція київських князів. А сам храм – родова усипальниця Мономаховичів. Згідно зі стародавніми рукописами, тут поховані дочки Володимира Мономаха, а також київський князь, який заснував Москву, Юрій Догорукий і його син Гліб.

Масштабні пошуки могили Юрія Долгорукого були розпочаті у 1947 році у зв'язку з 800-річчям Москви. До Києва тоді приїхала експедиція на чолі з відомим антропологом Михайлом Герасимовим (він прославився тим, що за черепами історичних особистостей, наприклад, київського князя Ярослава Мудрого, створював їхні скульптурні портрети).

Розглядали варіант перевезти останки Долгорукого до Москви і там перепоховати. Проте експедиція не знайшла того, що шукала. Тим не менш, у церкві Спаса на Берестові у тому ж році над імовірним місцем поховання князя Юрія встановили монумент, стилізований під давньоруський саркофаг. Він і зараз стоїть у храмі.

Зараз у самій церкві, навпроти входу, на грубо збитому табуреті стоїть включений у мережу невеликий агрегат, який тимчасово дали заповіднику італійські колеги. За допомогою електромагнітних хвиль він рятує будівлю від вологи. Справа в тому, що підлога церкви більш ніж на метр нижче рівня землі зовні храму. Тому грунтові води постійно замочували стіни. Встановлення дренажної системи, заплановане на 2018 рік, дозволить відвести воду.

 
На стінах церкви збереглося два цінних нашарування фресок: перше – часів Київської Русі і XVII століття, друге – виконані під час реставрації церкви на кошти київського митрополита Петра Могили. І ті, і інші є унікальними історико-культурними об'єктами. Темніші фрески (з інтенсивним синім кольором) – це відреставровані зображення XVII століття. Світліші ділянки ще чекають на свою реставрацію.
 

На початку 2000-х років храм вже реставрували, і тоді з деяких стін вдалося зняти фрески XVII століття, не пошкодивши їх, щоб відкрити більш древні.

Зараз ці сюжети експонують окремо в одному з виставкових залів історико-культурного заповідника (колишня Микільська церква Києво-Печерської лаври), але після завершення реконструкції Спаса на Берестові їх повернуть сюди.

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.