«Тому що приїхав Митрополит Онуфрій!»: як освячували храм у Вінниці

Освячення Богоявленського храму у Вінниці Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм чекали як великого і особливого свята. Ще за місяць до події, коли тільки пішли розмови про це, багато людей стали вираховувати, на який день припаде свято, і вирішували, чи зможуть взяти в ньому участь.

22 роки будівництва

Цей храм – другий за величиною і значенням у місті. Будували його з 1995 року, коли про віру в Бога та приналежність до Православної Церкви думали лише декотрі. Будівництво у ті роки безгрошів'я, обвалу духовних і моральних цінностей більшість населення сприймало як якусь примху – жити немає за що, а вони церкву будують!



Але скільки людей за ці 22 роки зміцнилися у вірі у споруджуваному храмі, для скількох мешканців Вінниці він став втіленим нагадуванням про вищі цінності, про вічне життя! І священики вийшли з його парафіян, і миряни самовіддані зросли. Тим більше що з часом при храмі почали діяти православна загальноосвітня школа та дитячий садочок.



А храм все будували та добудовували, розписували його стіни і склепіння, облаштовували додаткові приміщення. У навчально-виховній частині будівлі створений храм Святителя Миколая – його називають дитячим. І вийшов красивий храмовий комплекс, іменований Хрестовоздвиженським – за назвою церковної громади. Але за усіма працями та турботами сам Богоявленський храм не освячували. Як пояснили у Вінницькій єпархії, літургію в ньому служили на антимінсі.

А народ у храм все прибував...

І от рано вранці 29 серпня, в день свята Нерукотворного Спаса, Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій прилетів у Вінницю.

 
А в Богоявленському храмі вже з 7:30 служили молебень, і сотні православних вінничан чекали приїзду свого Предстоятеля. Поки Митрополит Онуфрій йшов територією храмового комплексу, багатьом православним вдалося отримати його благословення. Його Блаженству, який звершував чин освячення Престолу в Богоявленському храмі, співслужили митрополити Вінницький і Барський Симеон, Могилів-Подільський і Шаргородський Агапіт, Чернівецький і Буковинський Мелетій, Ніжинський і Прилуцький Іриней, а також священнослужителі Вінницької єпархії та гості у священному сані. Були освячені в храмовому комплексі приміщення православної приватної школи та дитячого садка.

Але й з початком освячення народ у храм все прибував. Поспішали чоловіки різного віку, бабусі в хусточках та молоді жінки, що на ходу покривали голови. Як зазвичай на таких богослужіннях, людей у храмі – не проштовхнутися. Навіть руку для хресного знамення іноді важко підняти. І звичайно ж, і душно, і спекотно – літо все ж таки.

«Кожна людина має в собі образ Божий»

Та от зазвучало «Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків» – на освяченому престолі Блаженніший Митрополит Онуфрій почав Божественну літургію. Здавалося, весь простір храму наповнився особливою щільністю світла, звуків, ледь відчутних вібрацій. У виходах архієреїв та священства було стільки достоїнства та величі віри, що люди завмирали з придихом. І обличчя віруючих стали прекрасні – просвітлені, зосереджені, тихі.

На псалмі «Благослови, душе моя, Господа» виникало відчуття, що молитви усіх присутніх у храмі зримо піднімаються вгору. Церковний хор співав прекрасно. Багато молільників співали тихенько разом із хором.

Під час Божественної літургії Предстоятель прочитав молитву за мир в Україні, а також заупокійну молитву за убієнних на сході воїнів та мирних жителів – у цей день в Україні згадували про загиблих в Іловайську військових.

Після Євангелія Митрополит Онуфрій звернувся з архіпастирським словом до віруючих мирян. Його Блаженство нагадав історію свята Нерукотворного Спаса і підкреслив, що образ Божий присутній в кожній людині:

–

 Кожна людина має в собі образ Божий. І цей образ є також нерукотвореним – він створений Богом. Ікона Божественного Образа людини може бути чистою, прикрашеною драгоцінним камінням і золотом, а може бути обляпана брудом. Це залежить від того, як ми живемо. Якщо ми живемо по Заповідям Божим, то ми цей образ тримаємо чистим, прикрашаємо добродетелями своїми. А якщо ми живемо в гріхах і не хочемо каятися, цей образ стає забруднений. І звичайно, кожна людина, в якійсь мірі, більше чи менше, кидає бруд на свій образ Божий. Тому ми повинні каятися і просити у Бога прощення. І через покаяння, через спонукання себе творити волю Божу і добро, виконувати Закон Божий, цим ми очищуємо цей бруд, який є на нашій душі, і робимо цей образ красивим. І люди, в яких красивий і чистий образ Божий, являються живими проповідниками, які проповідують Бога своїм життям. І дай Боже, щоб ми всі були живими проповідниками, через свій образ, який ми маємо як образ Божий. І щоб ми прожили на землі в благословінні Божому, і молитвами Пресвятої Богородиці сподобилися в майбутньому віці спасіння і вічного життя во Христі Іісусі Господі нашому, Якому від нас «слава, слава, честь і поклоніння, нині і в безконечні віки". Амінь. 

Під кінець проповіді Блаженнішого в храмі почали лунати гучні, страшні й дивні звуки, ніби хтось кричав дійсно нелюдським голосом. Через велике скупчення народу більшості складно було побачити, що це й хто це. Всі намагалися не звертати на них уваги, хоча багато хто розумів, що відбувається. Тривало це недовго – джерело звуку стало переміщатися до дверей храму і залишило його.

«Навчити людину тих правил гідності, які роблять людину людиною»

В кінці Божественної літургії Предстоятель УПЦ ще раз звернувся до присутніх і привітав усіх з освяченням храму та школи. Його Блаженство звернув увагу на правильне облаштування та гарний розпис храму, зазначивши, що все в ньому зроблено «як треба»:

– Це говорить про те, що владика Симеон і отець Миколай дбають, щоб Дім Божий був дійсно похожий на Небо. Тому що Церква є частиною Неба на землі. І в церкві все має нагадувати людині про вічність – про тлінність земного і нетлінність вічного. І цей храм якраз вдався – зайдеш до нього і забуваєш про всі свари, нескладності, про всі труднощі, які є в житті кожної людини, які вона переживає і з якими бореться. І згадуємо про вічне Небо – про ту вічну Батьківщину, яку Господь подарував людству

За заслуги перед Українською Православною Церквою Предстоятель удостоїв протоієрея Миколу Давидовського, настоятеля Богоявленського храму і засновника православної школи, нагородження орденом УПЦ святого великого князя Ярослава Мудрого:

– Хочу подякувати отцю Миколаю за ті труди, які він звершує на цьому місті. Це не тільки побудова храму, яка є одною із складових його подвигу. А ті діточки, яких я бачив, – виховані, вміють поводити себе із дорослими, священиками і один з одним. Це велика наука, щоб навчити людину тих правил гідності, які роблять людину людиною.  Це такий кропіткий труд, який ніхто не бачить,  який приносить плід не сьогодні, не завтра, а може, через декілька років, чи через декілька десятків років. Але обов'язково цей труд принесе свій плід. Нехай Господь зміцнює вас, отець Миколай, і весь клір, який трудиться в цьому комплексі, і благословляє ваші труди

– Багато задають запитання, чому так довго не освячувався храм, – сказав у подячному слові Блаженнішому о.Миколай Давидовський. – Було багато праць, і Господь відкладав цей час. Храм, який був мертвою будівлею, став Домом Живим, Домом Божим. Я вірю, що цей храм відсьогодні почне дихати Духом Святим і зможе прийняти всякого, хто до нього приходить, і вірю, що Благодать Господня Вашими молитвами завжди буде з нами. Бо Ви відтепер – наш хрещений батько.

Діти православної приватної школи Святителя Миколая, що діє при храмовому комплексі, виконали для Його Блаженства гімн свого навчального закладу, а потім підійшли до нього під благословення.

«Ми Вас любимо, і Ви нас любіть, як наш батько»

Блаженніший Митрополит Онуфрій подякував також усім мирянам, які зібралися на освячення Богоявленського храму:

– У нас – церковне свято, а в міру інші правила, свої закони, робочий день. Але ви знайшли можливості прийти в храм і помолитися Богу. Помолитися за себе, своїх близьких, помолитися за нашу українську землю, за народ і владу, помолитися за весь світ. Тому що християнство існує не тільки в одному якомусь окремому просторі, християнство є універсальною релігією – вона охоплює весь всесвіт. І ми молимося один за одного і в єдності один з одним, незважаючи хто де живе – в Україні, Америці чи Австралії. Але молитва є тими узами, якими ми зв'язуємося один з одним і з Христом – нашим Богом і Спасителем. Нехай Мати Божа, яка «у Різдві дівство зберегла», збереже і нас від гріха, неправди в цьому земному житті. І яка «в Успінні ж світу не залишила», не залишить нас ні в цьому світі, ні в майбутньому. 

Привітав о. Миколая, парафіян храму, педагогів та учнів також і митрополит Вінницький і Барський Симеон, і від імені всіх присутніх подякував Предстоятелю за візит та спільну молитву, яку він очолив, а також за освячення Престолу та навчального комплексу:

– Хай Господь благословить Ваші шляхи, входи і виходи у кожен храм. Хай освячуються храми по всій Україні, і хай Господь молитвами Пресвятої Діви Марії благословить Вас, щоб у доброму здоров'ї, щасті, радості, любові і добрі проживати, горя не знати, нас відвідувати і благословляти. Ми Вас любимо, і Ви нас любіть, як наш батько

«Не завжди буває таке щастя для мирянина»

І святкова трапеза після богослужіння у дворі Богоявленського храму була радісною і теж світлою – до пари лагідному сонячному дню. Люди не стільки ділилися враженнями від служби, скільки ще продовжували разом переживати подію, що сталася. На запитання: «Чому ви прийшли сьогодні в цей храм», багато людей відповідали захоплено, зі сльозами на очах, та обіймали щиро.

Людмила:

– У таке свято я не могла не прийти. Звичайно, хотілося побачити нашого Предстоятеля, Митрополита Онуфрія, бути присутньою на службі та набратися благодаті. І я щаслива, що тут побувала – почуття великої радості. Блаженніший мене по голові погладив – я його на вулиці чекала.

Євдокія:

– Це великий привід і велике свято. Була тут багато років тому з хресним ходом, коли закладався фундамент цього храму. І я вважаю, що справжній обов'язок будь-якої парафіянки прийти і помолитися в такий день. Тим паче приїхав Блаженніший. Не завжди буває таке щастя для мирянина – побачити Блаженнішого, послухати його проповідь, разом помолитися. Спаси Господи!

Коли відбувся Собор, на якому обрали Предстоятелем нашої Церкви Митрополита Онуфрія, я була у величезній радості. Тому що це істинно віруюча людина, і коли він говорить, від нього така любов йде – я це відчуваю. Я у віці людина, дуже пізно воцерковилась, у 46 років, і дрібнесенькими кроками йду та йду до Бога. Слава Тобі, Господи! І мені мій син каже, він послушник в Почаївській лаврі: «У світі теж можна спастись!»

Андрій та Ганна:

– Сьогодні дуже важливий день для Вінниці – освячувався престол в одному з основних храмів нашого міста. Приїхав сам Предстоятель наш український! Ну як не підтримати таке?!

– Ми до нашого Митрополита Онуфрія ставимося з великою шаною і благоговінням. В ньому відчувається сила духу і сила віри – щось таке, що не описати словами. Просто дивишся на нього і слухаєш – і вже так добре!

Людмила:

– Золота людина! Ми врятовані будемо його молитвами. Господь Бог таки нас спас. Ми гинули, але Господь нас спас завдяки нашому владиці.

Ольга:

– Тому що приїхав Митрополит Онуфрій! Це велика сила та міць!

Юлія:

– Ми обов'язково мали прийти – він наш архіпастир, Блаженніший Митрополит Онуфрій. Як ми могли не прийти, живучи у Вінниці, коли він сюди приїхав з Києва?! Ми обов'язково мусили послухати його настанови, щоб знати, як у нашому складному світі боротися, вистояти, як нам спасти свої душі.

Ольга:

– Кажуть, що Блаженніший – як святий за життя. Від його молитви велика сила. Мені розповідали, що дитина була біснуватою, а Митрополит Онуфрій просто підійшов, поклав руку на неї, помолився – і її відпустило. А ще я знаю, що у Чернівцях 2 липня цього року в храмі, коли кадив Митрополит Онуфрій, перед іконою з'явилася Божа Матір на колінах, і було сяйво. Неймовірно, кажуть, було. І коли підходиш до нашого Предстоятеля – така радість! На душі стає легше, не хочеться від нього відходити – така добра людина, благодатна.

Зінаїда:

– Я прихожанка цього храму і не могла не прийти на його освячення. Ще за місяць, як о. Миколай нам сказав, що храм буде освячувати Митрополит Онуфрій, вирахувала, що в цей день не буду працювати. І ще було цікаво побачити нашого Блаженнішого – я його ніколи раніше не бачила, лише по телевізору. І перше враження – він такий лагідний, дуже добрий чоловік. Все прощає, всіх любить...

Маргарита:

– Прийшла сюди для спасіння душі та отримання благодаті Духа Святого. Ця літургія Предстоятеля дорівнює сорока літургіям нашим. І я молилася за мир в Україні та в усьому світі. Наш Блаженніший – це свята людина! Це для мене така величина! Я в ньому бачу спасителя України та всього світу!

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.

Фото: прес-служба Вінницької єпархії та Антон Кавалер