«Великий чудотворець і сповідник»: у Києві відкрилася виставка, присвячена святителю Луці (Войно-Ясенецькому)

9 травня у Київській духовній академії з благословення Предстоятеля УПЦ Митрополита Онуфрія і владики-ректора КДАіС митрополита Бориспільського та Броварського Антонія відкрилася виставка під назвою «Великий чудотворець і сповідник», приурочена до 140-річчя з дня народження святителя Луки (Войно-Ясенецького). На заході побував і журналіст СПЖ.

До церковно-археологічного музею КДАіС прийшли викладачі та студенти Київських духовних шкіл, ветерани Другої Світової війни. Після спільного молебню церемонію відкриття розпочав перший проректор КДАіС протоієрей Сергій Ющик.

«З нагоди свята Перемоги і, передусім, 140-річчя з дня народження великого угодника Божого святителя Луки, архієпископа Кримського (Войно-Ясенецького), ми відкриваємо експозицію у співпраці з нашим Синодальним відділом «Церква і культура». Також ця експозиція присвячена ветеранам-священнослужителям, в тому числі, і нашому славному ветерану, першому ректору відродженої у 1988 році Київської духовної семінарії протоієрею Петру Влодеку – нині живому. Він народився у 1924 році, пройшов всю війну і в складі мінометного полку дійшов до Берліна. В 1945 році був мобілізований і вже з ветеранськими нагородами закінчив Московську духовну академію, потім був викладачем Волинської духовної семінарії. З 1961 по 1964 був ректором Волинської духовної семінарії, а з 1989 року, практично з першого дня після відкриття київської семінарії, почав об'єднувати навколо себе студентів. Дуже багато учасників війни ставали священиками. Вони боролися за наші життя, а потім все життя боролися за наші душі. Нам дуже приємно, що у нас в гостях наші ветерани Великої Вітчизняної. Ваше життя є великим прикладом для молоді, для наших студентів. Прийміть від нас щирі привітання з Днем Перемоги», – сказав отець Сергій.

Далі священик надав слово Голові Синодального відділу «Церква і культура» ігумені Серафимі (Шевчик).

«Сьогодні ми вшановуємо пам'ять великої людини і великого сповідника. Святитель Лука всім своїм життям показав усім нам, його спадкоємцям (а це – ви, молодь), приклад поєднання служіння архіпастиря і лікаря. Змінюються обставини, змінюються історичні події, але віра в Христа, мужність, духовність, чистота душі, євангельські заповіді, євангельські принципи не змінюються. Вони пронизують душу людини і з неї роблять кристал Божої душі. І своїм подвигом святитель показав, що є несення хреста Христового. Прошу вас, молодь, – вчіться, обирайте собі цей шлях служіння Богу і служіть Йому так, як це робив святитель Лука і ваш наставник отець Петро Влодек», – закликала матушка Серафима.

Архієпископ Лука (у миру Валентин Феліксович Войно-Ясенецький) народився в Керчі 27 квітня (9 травня) 1877 року. Закінчивши гімназію, у роздумах про вибір життєвого шляху вирішив, що повинен займатися тільки тим, що «корисно для стражденних людей» і обрав медицину. Після закінчення університету майбутній святитель займався медичною практикою і науковими дослідженнями. На початку 20-х років минулого століття працював хірургом в Ташкенті, активно беручи участь у церковному житті та відвідуючи засідання церковного братства. Слова єпископа Ташкентського Інокентія: «Доктор, вам треба бути священиком», були сприйняті як Божий заклик. Після трирічного служіння в сані ієрея отець Валентин прийняв чернечий постриг з ім'ям апостола, євангеліста і лікаря Луки, і 30 травня 1923 року ієромонах Лука був таємно хіротонізований у єпископа.

З цього часу починається хресний шлях Владики як сповідника. Численні арешти, тортури та заслання не послабили ревнощів Святителя у виконанні архіпастирського обов'язку та служінні людям в якості лікаря.

З настанням війни, перебуваючи на засланні в Сибіру, святитель-хірург попросив керівників держави, яка ні за що його засудила, надати можливість оперувати поранених, з умовою, що після перемоги він повернеться до місця заслання.

«Я, єпископ Лука, професор Войно-Ясенецький, відбуваю заслання у селищі Велика Мурта Красноярського краю. Будучи фахівцем з гнійної хірургії, можу надати допомогу воїнам в умовах фронту або тилу, там, де буде мені довірено. Прошу заслання моє перервати і направити до шпиталю. По закінченні війни готовий повернутися у заслання. Єпископ Лука», – написав святитель у телеграмі на ім'я «всесоюзного старости» М. Калініна.

Два роки святий працював головним хірургом евакогоспіталю №15-15 в Красноярську, де лікував солдатів і офіцерів. При цьому він служив єпископом єпархії краю, де, як гордо повідомляли комуністи, не було жодної діючої церкви.

Серед експонатів – унікальні документи, фотографії, видання, медичні інструменти, що належали святому Луці, його листи та книги, які розповідають про життєвий шлях, подвиг сповідання і багатогранну медичну діяльність святого.

Також на виставці представлені документи, що підтверджують духовну і матеріальну підтримку духовенством солдатів, фотографії священнослужителів – ветеранів Другої Світової війни.

А в центрі експозиції – обвішана нагородами ряса першого ректора Київських духовних шкіл протоієрея Петра Влодека.

Дуже вразив автора цих рядків ще один експонат виставки. Це була алюмінієва стрічка для виготовлення саморобних натільних хрестиків. Вона була знайдена в окопах Лютізького плацдарму під Києвом. Ці хрестики одягали солдати перед форсуванням Дніпра 5-6 листопада 1943 року.

Про реалії війни присутнім семінаристам і гостям розповів один із запрошених ветеранів. «Я став віруючим під час війни», – сказав Володимир, що пройшов всю війну (перший бій – 20 серпня 1941 року). З ним сталося безліч випадків, які фронтовик нині називає «зустрічами». «Я був убитий, лежав під трупами... Прийшовши до тями, я почав рухати руками і ногами. Вибрався з-під трупів, – сказав він, описуючи одну з таких «зустрічей». – Після цього зрозумів, що мене зберегла якась Вища Сила. Я не міг вижити, не міг один залишитися в живих, коли всі поруч були вбиті».

І на завершення заходу піаніст Дмитро Ольжич та солістка хорової капели ім. Л. Ревуцького Валентина Іваненко подарували всім присутнім кілька пісень.