Піднесене та земне: Чим живуть церковні громади?

Оскільки віра займає значне місце в житті православних українців, багато які питання устрою церковної громади та міжконфесійних стосунків часто стають предметом загальних обговорень.

А в результаті їх не завжди народжується істина. Щоб розставити всі крапки над «і», «АіФ» поспілкувався з отцем Нафанаїлом, єпископом Волинським і Луцьким УПЦ (Українська Православна Церква).

ПРО СТАТУТИ ТА ДОВІРУ

Владика Нафанаїл, УПЦ звинувачують у тому, що у неї нібито диктаторська модель управління. Кажуть, ніби громади в ній мало не безправні, а єпископ є справжнім «рабовласником». Як би ви, як правлячий архієрей, прокоментували ці твердження?

– Ті, хто таке стверджує, м'яко кажучи, дуже далекі від істини. Справа в тому, що сьогодні, в рамках інформаційної боротьби проти УПЦ, її опоненти активно використовують різні псевдо-аргументи та маніпуляції. Озвучені вами твердження якраз і є одним з таких елементів нападок на нашу Церкву.

Хоча насправді громади УПЦ мають широкі права. І якщо вони добровільно і без втручання сторонніх людей, що не мають ніякого відношення до цих громад, приймуть рішення перейти в іншу конфесію, то ніхто перешкоджати цьому не буде. Мої слова підтверджуються практикою. За останні кілька років були випадки свідомого переходу деяких громад УПЦ в Київський патріархат. Їх небагато, і можна буквально перелічити на пальцях однієї руки. Але ніяких проблем вони при цьому не відчували, оскільки нинішнє законодавство чітко регулює відповідні процедури.

Повертаючись до статутів, хотів би ще окремо відзначити, що ми не привносимо в них жодних нововведень. Більше того, існуючий в УПЦ зразок статутів широко використовується й іншими конфесіями України. Він, до речі, свого часу розроблявся спільно з представниками Міністерства культури.

Цікаво, а як часто до вас приходять віруючі з якимись своїми питаннями – можливо, життєвими? Чи вважають вони церкву тією інстанцією, якій можна довіряти?

– Так, до мене, як до архієрея, часто приходять люди з різними проханнями та вимогами. Але ніколи на свою адресу вони не чули слів про те, що їхні побажання і права не враховуються чи не будуть враховані. В будь-яких ситуаціях ми намагаємося шукати консенсус. Ми його намагаємося знайти на основі християнських цінностей, а також – існуючого державного і церковного законодавства.

УСІ ПРОТИ ВСІХ?

Чи вирішить, на вашу думку, прийняття законопроекту 4128 проблеми міжконфесійних конфліктів, що виникають іноді? Або ж варто очікувати рейдерства за принципом «усі проти всіх»?

– На мій погляд, все буде навпаки: цей законопроект відкриє ящик Пандори. І рейдери отримають можливість забрати будь-яке вподобане ними майно, причому – будь-якої релігійної організації України.

Розкажіть, будь ласка, про найбільш гучні інциденти, пов'язані із заволодінням храмів у вашій єпархії. Як зараз йдуть справи в «гарячих точках»?

– Вважаю, що найрезонанснішим випадком для нашої єпархії став Хрестовоздвиженський храм у селі Угринів. Причому справа не закінчилася заволодінням церкви. Вони вирішили ще й відібрати житловий будинок нашого священика, який для його громади вже другий рік є місцем, де відбуваються богослужіння. У результаті вже третій рік по цій справі йдуть тяжби у судах різних інстанцій.

Зараз отець Ростислав разом зі своєю сім'єю, як кажуть, сидять на валізах. Адже представники «Київського патріархату» всерйоз мають намір виселити їх з будинку, в якому вони прожили 18 років. Для цього опоненти УПЦ активно використовують адміністративний ресурс. Але ми сподіваємося, що справедливість буде відновлено.

Як ви в цілому оцінили б життя вашої єпархії? За останні кілька років віруючих у волинських храмах УПЦ поменшало чи, навпаки, стало більше?

– Мені здається, люди втомилися. Втомилися від постійної інформаційної пропаганди, яка постійно ллється на УПЦ. Але, водночас, це згуртувало наших віруючих, оскільки вони бачать, що відносно їхньої Церкви звучить явна неправда. З'явилися в нас і нові парафіяни, для яких важливо, щоб у храмах лунала молитва і нічого більше, окрім молитви. Тому з впевненістю можу сказати, що православні церкви Волині не пустують. Ми ж, зі свого боку, намагаємося максимально захистити паству від нападок на нашу церкву, наповнюючи життя людей християнським змістом. Як показує практика – у такий непростий час людям цього найбільше не вистачає.

АиФ