Позиція церкви: Гординя влади

У період Великого посту в православних храмах читається покаянна молитва преподобного Єфрема Сиріна

У ній, серед іншого, звучить прохання до Всемилостивого Бога позбавити вірян від духу владолюбства, тобто, владолюбства. за яким, як за високою фортечною стіною, ховається ціла гама різноманітних пристрастей, що спопеляють серце людини.

Йдеться і про нестримне прагнення до практично безмежної влади, і про хворобливу насолоду від володіння нею, і про руйнувальний страх її втратити, і про однозначну готовність піти на будь-який крок, на будь-який злочин, щоб зберегти владні повноваження і можливості.

Примітно, що зазначені переживання однаково притаманні як простим людям, так і тим, хто пробивається або вже перебуває на вершині політичного Олімпу. Так, у першому випадку в жорна владолюбства здатні, наприклад, потрапити діти з тих сімей, де балом править жорстокий батьківський деспотизм. У другому випадку жертвою непомірного владолюбства може стати доля цілої країни і народу, що її населяє.

Яскравим свідченням цієї тези є історія з поділом царства Соломона, одного з наймудріших і наймогутніших правителів давнини, на дві частини. Найважливішою передумовою для такого розколу стало небажання Ровоама, спадкоємця Соломона, поставити громадський мир і стабільність вище своїх владних амбіцій. Він відмовився йти назустріч побажанням простого народу, який прагнув послаблення важких повинностей. В результаті син Соломона позбувся більшої частини своїх володінь, а на політичній карті стародавнього світу з'явилися два нових царства — Іудейське і Ізраїльське.

Правитель останнього, на ім'я Єровоам, левову частку зусиль спрямовував на зміцнення своєї влади. Причиною цього виступала його безперервна боротьба з Рехавамом як главою новоствореного Іудейського царства, в складі якого залишився Єрусалим. У якийсь момент Єровоам, прагнучи зміцнити своє становище, зважився на страшний вчинок — створив для свого народу нову релігію, в центрі якої стояло поклоніння ідолам, золотим тельцям.

Варто відзначити, що боговідступництво дорого коштувало Єровоамові, його сім'ї та його поданням. Спочатку з лиця землі зник рід царя, потім — і саме Ізраїльське царство.

Цей приклад повинен служити серйозним уроком для будь-яких правителів і будь-якої влади. По-перше, нехтування інтересами простих людей може закінчитися розвалом держави. По-друге, спроби зміцнення влади за рахунок зради Бога і гонінь на віру ведуть до повного розчинення відповідного народу серед інших.

В цілому ж, усім нам варто пам'ятати мудрі слова святителя Іоанна Златоуста: «Пилюка, що підіймається, займає багато місця в повітрі, а сама дрібна; така ж і влада. Як пил засліплює очі, так гординя влади затьмарює зір розуму».


Митрополит Антоній, Керуючий справами Української Православної Церкви

                                                                                                                                                              АіФ